_pictogram.svg.png)
Нещодавно в Черкасах пройшов Кубок України з боксу серед жінок. За результатами змагань збірна цієї області посіла друге місце в командному заліку. Про те, як працює Федерація боксу Черкаської області та як їм вдається виховувати чемпіонів, спілкувалися із її віце-президентом та заступником міського голови Черкас Юрієм Ботнаром.
Розкажіть про Обласну федерацію - її старожилів та нові обличчя. Наскільки вдало вона нині працює?
Певно, основна перевага після зміни керівництва Обласної федерації – це збереження досвідчених тренерів та традицій черкаського боксу, але водночас і залучення молодих.
Із 2014 року федерацію очолює Сергій Тищенко, я став віце-президентом у кінці 2016 року.
За цей час ми отримали чемпіонів Європи серед школярів: Дмитра і Юрія Майдакових, чемпіона України серед чоловіків Олега Прудкого й серед студентів Євгена Овсяннікова, чемпіонок України серед жінок Марину Мальовану та Оксану Гончар і цілу когорту призерок чемпіонату України у різних вагових категоріях. Черкащина відтепер має двох майстрів спорту України міжнародного класу, близько десятка майстрів спорту. На Кубку України з боксу серед жінок, який нещодавно пройшов у Черкасах, наші Марина Мальована та Анастасія Шпанюк вибороли першість, ще три представниці збірної області – Тетяна Копань, Валерія Іонан та Анастасія Ковальчук здобули на турнірі друге та два треті місця відповідно.
Про "перших номерів" обласного боксу. Беселія, Мальована - кого ще відзначите? Загалом, які найвищі досягнення боксу безпосередньо на Черкащині?
Одразу хотілось би зазначити, що перетворюючи Черкащину на край боксерів ми прагнемо масовості, ми хочемо, аби кожен хлопчик міг займатися боксом, де б він не мешкав – у маленькому селі на Драбівщині, у студентському гуртожитку в Умані чи в центрі Черкас. Він може не стати олімпійським чемпіоном, але із боксерської зали точно зможе вийти хорошою людиною та свідомим громадянином.
І нам дійсно важливо, аби з масовості виходила якість. Аби наші боксери виходили на п’єдестал Всеукраїнських змагань та прославляли наш козацький край, представляючи Україну на міжнародних змаганнях.
«Топ» черкаського боксу, звісно, мінливий, але я б наразі відзначив серед перспективних боксерів: Марину Мальовану – нашу олімпійську надію, чемпіонку України та Євгена Овсяннікова – чемпіона України серед студентів, призера першості Європи серед чоловіків. Дуже перспективним є й срібний призер чемпіонату України Мирослав Гончар – член збірної команди нашої країни. Покладаємо очікування і на Дмитра та Юрія Майдакових – чемпіонів Європи серед школярів. Дмитро цьогоріч боксує вже в дорослій віковій категорії, переміг у майстерському турнірі імені Богдана Хмельницького та вийшов у фінал чемпіонату України серед студентів. Серед боксерів-професіоналів найвідомішим, звісно, є Мішико Беселія. Нині ж у профбоях випробовують себе також і Марина Мальована, і брати Майдакови. Переконаний, що для них там є серйозні перспективи.
Про традиційні турніри з боксу. Знаю, що набирає обертів Турнір Богдана Хмельницького, є свої Меморіали. Розкажіть про їх організацію - хто допомагає, скільки учасників, які зали приймають.
Звісно нам хотілося б приймати чемпіонати України, а в перспективі – першості Європи. До слова, в 2016 році ми проводили головні змагання країни серед юніорів, а з 28 жовтня до 3 листопада 2019 року в Черкасах – Кубок України серед жінок.
Нині ж щоберезня в спорткомплексі «Манеж» організовуємо Всеукраїнський турнір імені Богдана Хмельницького, що є майстерським. Із Сергієм Тищенком, президентом обласноъ федерації, обговорювали можливість розширити масштаб змагань до міжнародного рівня.
Як ви загалом будуєте структуру обласного боксу? Чув, що нині в області, нарешті, досягнуто системності в проведенні юнацьких і дорослих турнірів по всій вертикалі - від міст і районів - до обласного.
Цьогоріч Федерація боксу Черкащини започаткувала традицію проводити кожен чемпіонат області на честь одного з місцевих козацьких отаманів чи гетьманів. Для прикладу, в нас були турніри названі іменами: Максима Кривоноса, Остафія Дашкевича, Максима Залізняка, Василя Чучупака, Івана Підкови...
Тішить, що багато змагань міжрайонного, обласного і всеукраїнського рівня проводиться саме місцевими боксерськими клубами у районах. Деякі з таких змагань є, навіть, міжнародними! Це свідчить про добрі організаційні здібності та високу активність тренерів, що співпрацюють із ФБЧ, а також хорошу, злагоджену роботу бригади суддів, що зазвичай обслуговують змагання.
Ваше особисте спортивне життя. Якими видами займалися? Звідки любов до спорту, якою бачите його місію?
Наразі, займаюсь плаванням, кардіотренуваннями та боксом. Боксом «для себе» почав займатися ще з часів навчання у Тальянківському аграрному технікумі. Нині займаюсь із тренером, що виховав чемпіонів Європи, – Олександром Піскуном. У тренуваннях мені порадами й спарингами допомагають побратими.
Боксерські зали відіграють значну соціальну роль – там хлопчики набувають впевненості в собі.
Бокс стає в нагоді протягом усього життя – і в побуті, і в професії.
Навіть, для політиків. Уміти розрахувати сили, проявити витримку, волю до перемоги, контролювати спортивну злість, знайти найкращий момент для удару, ухилитися від чужого випаду, тримати захист, спровокувати противника на необдумані дії, використовуючи його емоції проти нього, «провалити» суперника і, зрештою, вміти підійматися після пропущеного – все це значно допомагає у політичній діяльності.
Закони боксу, переконаний, діють також і в економіці, й у геополітиці.
Ваші улюблені боксери в Україні та світі? За кого вболіваєте?
Не буду оригінальним і скажу, що із найбільшим захопленням, ще від Олімпіади-2008, спостерігаю за Василем Ломаченком. Бокс, який він демонструє, – справді є витвором мистецтва, його рухи в обороні й контратаках безумовно вражають.
Цікаво дивитися за розвитком Олександра Усика, який намагається тепер і в надважкій вазі показати теж мистецтво боксу, що демонструє Лома. У попередніх вагових категоріях двобої Усика вдало поєднували у собі ефективність та ефектність.
Безумовно захоплювали й тріумфи братів Кличків, що домінували в «королівському дивізіоні» півтора десятиліття. У моєму дитинстві саме слово «бокс» асоціювалось з ім’ям Майка Тайсона. Щоправда моє покоління, на жаль, стало і свідком занепаду цього великого боксера. Серед бійців 2000-х років одним з моїх фаворитів є носій справжнього духу воїна, непересічний Артуро Ґатті.
Нині ж із цікавістю спостерігаю за сходженням Райана Гарсії, молодого мексиканця. Він демонструє чудову швидкість та цікаву техніку. Подивимось, чи зможе він досягнути чемпіонського рівня у легкій вазі.
Передовсім, розкажіть, яким Ви застали спорт і бокс, зокрема, в Черкаській області, коли починали свою роботу в міськраді та облраді? Що вбачали головними своїми завданнями задля поліпшення місцевого спорту й як досягали цих цілей?
Віце-президентом Федерації боксу Черкащини мене обрали на засіданні в грудні 2016 року. Вже тоді я застав бокс на етапі його відродження.
Це, насамперед, заслуга президента обласної федерації – Сергія Тищенка та усіх тренерів, які до неї входять. Зміни й досі тривають, колектив працює злагоджено, усуваються поточні ускладнення.
Для динамічнішого розвитку боксу, окрім фізичної та моральної підготовки спортсменів, необхідна й відповідна інфраструктура. Адже більшість видатків для підготовки та виступів боксерів лягає на батьків спортсменів, самих боксерів, часто – на тренера, у кращому випадку – на меценатів.
Тож, передовсім, ми шукали можливість комплексного вирішення проблеми браку інвентарю, обладнання, екіпірування, залів у спортивних школах та клубах по всій Черкащині.
Розкажіть, що вдалося зробити після обрання на пост віце-президента обласної федерації боксу? Які маєте пріоритети в роботі й плани?
Ще до обрання мене віце-президентом Обласної федерації, як депутат обласної ради, підтримував боксерські секції спортивних шкіл Черкащини. Спільно з Сергієм Тищенком упродовж 2016 року ми передали інвентар і обладнання для боксерів: Черкас, Умані та Монастирища.
Робимо усе, аби тренери й спортсмени не мали клопоту з наявністю потрібного інвентарю. Намагаємось придбати найкраще для наших боксерів: рукавиці “Green Hill” та “Adidas”, боксерки “Nike HyperKO” тощо.
Провели ребрендінг Обласної федерації: оновили символіку та виготовили командну спортивну форму. Коштом обласного бюджету придбали кілька олімпійських рингів.
Плануємо створити Музей боксу Черкащини та готуємо низку промоційних заходів для популяризації боксу. Утім попереду в нас ще дуже багато роботи.
Наразі, за нашими даними, у Черкас та області найбільший бюджет розвитку боксу по всій Україні. Як проходила підготовча робота з депутатами? Чи всі підтримували необхідність цього? Як вдалося досягти такого результату?
Не маю можливості порівняти обсяг бюджетних видатків із іншими областями, але минулоріч на Черкащині ми знайшли інструмент для системного вирішення проблеми з оновленням інфраструктури для занять боксом.
Таким чином улітку 2018 року з ініціативи фракції ВО «Свобода» Черкаською обласною радою було ухвалено Програму розвитку боксу на 2018-2022 роки, аналогічну Програму ухвалили й в обласному центрі.
У нашій обласній програмі передбачений механізм співпраці саме з обласною федерацією боксу. Це дозволяє уникнути низки бюрократичних перешкод та допомогти реальним боксерським клубам по всій області, навіть, якщо вони не входять до системи муніципальних або державних спортивних шкіл.
Такий механізм – єдиний в Україні й незабаром ми плануємо поділитися напрацьованим досвідом із усіма обласними федераціями.
Окремо в спортивному бюджеті області передбачено кошти на відрядження наших боксерів. Тут хочеться подякувати усім платникам податків за можливість розвивати бокс у нашому краї, а депутатам обласної та Черкаської міської ради за розуміння важливості цієї справи.
Знаємо, що у вашій області – що зразково для всієї України – ведеться робота з поліпшення спортивної інфраструктури. Які зали запланували для реконструкції та відкриття?
Розвинена спортивна інфраструктура – один із базових елементів для перетворення Черкащини на край боксерів. Усім нам відомі випадки, коли хлопці в селах чи мікрорайонах міст вішають саморобні груші з піском та тирсою на деревах біля дому. Вважаю, що цю жагу до боксу варто лише підтримувати й максимально наближати бокс до кожного українця.
Тому ми сприяємо насиченню інвентарем та обладнанням залів, що відкривають клуби і спортшколи в районах та в селах. Кожен, хто приходить у такі зали не повинен залишати бокс через те, що не має рукавичок або шолома для занять.
Приміром цьогоріч придбано боксерський ринг у Берестівець на Уманщині та в Тальне. За нашою програмою, ринг з’явився у Червоній Слободі біля обласного центру. Ще кілька – в районах.
У Черкасах ми навіть звели в парках три відкриті ринги, на яких може тренуватися, хто забажає. Хотів би спробувати поставити такі ринги в інших містах області, але це залежить від бажання місцевих боксерських клубів та порозуміння із тамтешньою владою.
Минулого року повернули черкаській спортивній школі «Вікторія» боксерську залу в спорткомплексі «Сокіл» на Центральному стадіоні, що тривалий час була захоплена приватною особою. Цьогоріч плануємо відремонтувати залу боксу з розширенням площі, влаштуванням роздягальні, душових, рингу, новим візуальним виглядом, новою системою опалення і новітнім різноманітним обладнанням. Крім того, на території одного з майданчиків Центрального стадіону встановимо відкритий боксерський ринг олімпійського стандарту з навісом, трибунами та роздягальнею.
