Валентин Соболевський: «У Москві рахунок мав бути іншим»

Головний тренер клубу «Українські отамани» прокоментував результати першого чвертьфінального матчу  своєї команди  у Росії.

Валентин Іванович, розкажіть Ваше враження про кожен того вечора.

Всі хлопці старалися, у мене до них претензій немає. На мою, підкреслюю, виключно суб’єктивну думку, рахунок мав бути або 2:3, або 3:2. Зараз поясню, чому. По першому бою все зрозуміло, Хасанбой чудово виступив і показав високий клас боксу. Враховуючи те, що з ним змагався найдосвідченіший боксер цієї п’ятірки, ця перемога була показовою.

З приводу другого – Коля програв і тут іншого судження бути не може. Проте, варто сказати, що під час бою він зламав руку. Коли після останнього раунду ми зняли рукавиці, то побачили, що його ліва рука вже набрякла і боліла від будь-яких рухів. Відразу зробили знімок – зламане зап’ястя. Можливо, для нього це маленьке виправдання, він не міг сильно бити, але терпів до кінця.  

Дехто нарікає на те, що він падав у ринзі, це якось пов’язано з травмою?

Так, падінь у нього було не мало. Я б сказав, що Коля працював занадто інтелігентно. Нікітін був більш нахабним, десь штовхався, смикав, навалювався. Видно було, що він вийшов битися, а Буценко – боксувати. Колі треба було виконувати поставлене йому завдання: бити і відразу відходити в сторону. А він запізнювався і пропускав удари. Нікітін потужний боксер і підставлятись під нього не варто. А те що падав, я думаю це дійсно психологічне. Все ж таки працювати з постійною біллю в руці дуже складно. Хоча у п’ятому раунді Буценко показав те, що від нього очікували. Саме тоді він нарешті прилаштувався до росіянина та й Нікітін втомився, так що Коля його передихав.   

А як щодо наступних боїв, більшість українських вболівальників вважають рішення суддів дуже суперечливими.

Не люблю обговорювати суддів, бо я людина зацікавлена, вболіваю за своїх і мої підрахунки суб’єктивні. Дійсно, майже у кожному з трьох останніх боїв я нарахував зовсім інші результати.

Наприклад, у бою Дениса Берінчика проти Раджабуа Бутаєва нашому боксеру зарахували тільки два раунди, все інше віддали росіянину. Я би сказав, що Денис дійсно почав не дуже вдало, але програв тільки перші дві п’ятихвилинки, а далі він взяв гору над суперником.  Тобто у нас з суддями один раунд не співпав.

Мабуть, треба враховувати, що бій був на чужій території, тому у суперечливому третьому раунді рідні стіни зіграли своє?

Звісно, але треба враховувати і те, що Бутаєв дуже багато тримав Берінчика і йому було чимало зауважень за це. У цій ситуації сміливо можна було давати попередження. В аналогічному бою на Всесвітній універсіаді судді так і зробили. Правда, Денису тоді теж перепало за грубість. У росіянина руки довші, на дальній дистанції він відпрацьовував своє, а коли Денис вривався у ближню, намагався його утримувати, що було не досить чесно. Загалом, Денису варто було бути активнішим і більше бити, щоб ні у кого не було навіть сумнівів у його перемозі. Але знову-таки, не забувайте, що він півроку лікувався і тільки-тільки почав відновлюватися. Хоч у Німеччині Берінчик і провів непоганий бій, але до потрібної форми ще не дійшов. При цьому всьому він провів дуже конкурентний поєдинок у Москві, тому до Дениса у мене немає претензій, я знаю, як він готувався до цього поєдинку, яким був зарядженим і як викладався у ринзі.

А те що рефері багато втручався, особливо під кінець бою,  якось вплинуло на результат?

Я вважаю, що він усе робив правильно. Обидва боксери працювали досить брудно: били по потилиці, робили небезпечні рухи головою та інші заборонені дії. Тож у цьому питанні я  повністю погоджуюсь із втручаннями. А у останньому раунді Бутаєв, мабуть, найбільше намагався тримати Берінчика, так що у рефері не було іншого вибору.  

А що скажете про бій Діми Митрофанова, вболівальники у соц. мережах писали, що це певно найскладніший бій Діми у цьому сезоні?

Ну звісно ж. Чоботарьов – двократний чемпіон Європи та призер світу. Це те, що у Діми, дай Бог, ще тільки попереду. З таким боксером, та ще й вдома, щоб виграти, потрібно боксувати на голову вище. При цьому всьому, як на мене, зі всіх суперечливих поєдинків у цьому сумнівів має бути найменше – Діма був кращим. Хоч він і поступився у двох раундах. Якби судив я - віддав на рахунок Чоботарьова тільки два раунди. Але моя думка зацікавлена, тож я на ній не наполягаю. Проте всі, з ким я спілкувався також кажуть, що Митрофанов виграв. Але я маю сказати, що у Чобатарьова було багато гарних моментів,  коли він провалював і дуже точно атакував.

Можна сказати, що в Москві потрібно було перемагати впевненіше, щоб рахунок був на нашу користь?

Ми змагалися, на мою думку, з найсильнішою командою своєї підгрупи. У їх п’ятірці були дуже серйозні й титуловані боксери. Нокаутувати таких хлопців навряд вдасться. Тому вимагати від наших боксерів якоїсь очевидної переваги не можна. Проте я вважаю, що як мінімум один бій ми втратили і нам його дуже бракуватиме у підсумку. З запасом хоча б у два бої нам було б легше змагатися за вихід у півфінал. 4:1 відігрується, але це набагато складніше.

Як щодо бою Корнєєва?

Тіщенко був точніший. Якщо враховувати лише школу боксу: удари, відходи, нирки і т.д. то звісно треба сказати, що Тіщенко виглядав краще. А якщо волю, кількість ударів, темп, активність, на що зараз багато звертають увагу, то перевага була на боці Корнєєва.  Судді зробили своє рішення і я його обговорювати чи осуджувати не буду.

Чи була якась напруга у спілкуванні з росіянами?

Ні, у нас склалися дуже гарні відносини з російськими тренерами та боксерами. Було дуже приємно, що усі протистояння залишались за канатами рингу. А до і після було взаєморозуміння і жодної ворожнечі. Приємно, що геополітичні конфлікти не переносяться на громадян і люди залишаються людьми.

Навіть ті, хто билися у ринзі, після цього нормально спілкувалися?   

Абсолютно, я бачив, як Чоботарьов з Дімою разом сиділи і про щось весело спілкувалися. Теж саме було і з іншими. Перед матчем ми заходили до росіян, вони до нас. Наші роздягальні були навпроти, двері ніхто не зачиняв, усі бачили один одного, спілкувались, жартували. Напруження почалось і закінчилось  тільки у самому матчі.

А як на вас реагувала публіка?

Адекватно. Було багато фанатів «Команди Росії», були і ті, хто підтримував нас. Місцеві дійсно дуже активно вболівали за своїх, але це було мирно і по-спортивному.

Жодної агресії та криків «фу»?

Та ні, навіть близько. Коли грав наш гімн,майже всі стояли та аплодували. Навіть президент Міжнародної асоціації боксу, який був присутнім на матчі, сказав, що він був приємно здивований тим, що не дивлячись на політичне протистояння держав, тренери і боксери вели себе дуже дружньо. Мене дуже потішило, що частка того доброго, сусідського ще є у спорті. Особливо у такий час. Дуже сподіваюсь, що наші вболівальники будуть вести себе так само у Донецьку і покажуть всьому світу, що спорт, на відміну від політики, єднає людей.