_pictogram.svg.png)
В рубриці «Портрет медаліста» – наша бесіда із бронзовим призером чемпіонату Європи серед молоді Геннадієм Масленніковим.
Серед наших 15 медалістів молодіжної континентальної першості є боксери з різних міст України, в тому числі – й Вінниці. Геннадій Масленніков здобув бронзову медаль у категорії 60 кг. Про враження від чемпіонату Європи, конкуренцію у своїй ваговій категорії та подальші плани він розповів у інтерв’ю прес-службі Федерації боксу України. А ми постаралися описати «портрет медаліста» – розповісти про одного з найперспективніших боксерів країни.
– Вітаємо зі здобуттям звання бронзового медаліста чемпіонату Європи серед молоді! Які враження залишилися від турніру?
– Тільки позитивні. Вважаю, молодіжна збірна України на чемпіонаті Європи виступила дуже добре, підтвердивши, що наша школа боксу – найвищого рівня. У нас у збірній чудова атмосфера. Було приємно взяти участь у цьому турнірі й перебувати в такому колективі. Ми всі тримали кулаки один за одного, у нас була атмосфера взаємопідтримки та взаємовиручки. Звідси, напевно, й хороший результат.
– Чемпіонат Європи серед молоді – один із небагатьох великих міжнародних турнірів, який вдалося все ж провести цього непростого року…
– Так, пандемія дуже позначилася на спорті. Багато змагань, багато значних боїв зірвалося. Знову ж таки, була карантинна пауза, під час якої у боксерів не було можливості працювати в звичному режимі, доводилося підтримувати форму самостійно. Тут хочеться висловити подяку нашим тренерам – як у збірній, так і індивідуальним, які працюють з кожним боксером окремо. Якби вони нам не склали таку грамотну програму підготовки, було б важко з честю вийти з цієї ситуації.
А щодо чемпіонату Європи, то Чорногорія гарно його організувала. Було дотримання необхідних правил, організатори уважно стежили за здоров’ям учасників і гостей турніру. Думаю, бокс якраз показав усьому світу, що проведення на гідному рівні масових змагань можливе! До того ж, мені сама країна дуже сподобалася. Будва – гарне місто. Природа дуже мальовнича. Нам допомагало те, що можна було вийти, подихати чистим повітрям, пройтися вздовж морського берега. Адріатичне море дуже красиве! Тож рішення провести змагання саме в такому місці цілком правильне.
– А як складався чемпіонат Європи для вас? Готувалися до змагань ретельно, вивчали кожного суперника в цілому, чи йшли від жереба до жереба?
– Звичайно, вже мали певну інформацію до старту змагань, але зосередилися, передусім, на власній підготовці. Тренери нам заклали чудовий фундамент готовності. Тому досить спокійно сприймали, хто там випав, який жереб. Головне було – показати власні уміння, думати про реалізацію своїх планів.
– Вам відразу ж випало боксувати з представником країни-господарки турніру. Не було думок про, скажімо так, «домашнє суддівство»?
– Я виграв спільним суддівським рішенням – 5:0. Хороший був бій, багато що виходило. Але, вважаю, що й у півфінальному бою з болгарином не поступався. От там якраз все було не так однозначно, але перемогу присудили супернику. В підсумку він же й виграв золоті медалі в нашій ваговій категорії. Ну нічого, на чемпіонаті світу ще, можливо, зустрінемося…
– Всіма думками вже на світовій першості?
– Безперечно. Ми побачили загальний європейський рівень учасників, і, як показав загальнокомандний результат, Україна виглядає дуже гідно. Після чемпіонату Європи мої тренери визначили мені тиждень відпочинку, а далі вже піде звична робота. Думаю, наш старший тренер чоловічої молодіжної збірної України Олег Кудінов дасть нам і серйозний розбір, і серйозні навантаження. Скоро почнемо планомірно готуватися до чемпіонату світу. У нас дуже конкурентна вагова категорія, тож до провідних європейців додадуться боксери з інших континентів. А там, вважаю, буде ще складніше і ще цікавіше – і це дуже добре. Для того, щоб досягти в боксі майстерності, треба так і рухатися – крок за кроком.
– А як ви прийшли у бокс, де почали займатися?
– У нас у Вінниці. Мене взагалі на бокс привів тато. Він хоче, щоб я міг за себе постояти, виховав у собі спортивний характер. Дуже вдячний моїм тренерам, які мені допомагають реалізувати себе в боксі. Це відомі у Вінниці та всій Україні спеціалісти – Роман Валерійович Вакалюк і Дмитро Вікторович Терещук.
– Яких ще досягали успіхів, окрім здобуття бронзової медалі молодіжного Євро?
– Вже тричі виграв чемпіонат України серед однолітків. А в 2018 році на всесвітній Гімназіаді, яку приймало Марокко, я здобув срібну медаль. Тепер от континентальна першість. Рухаємося крок за кроком.
– Чого хотілося б досягти в боксі?
– Думаю, тут все просто. Кожен, хто боксує, хоче досягти вершини. Це – спорт максималістів. Я найбільше мрію виконати норматив заслуженого майстра спорту та гідно представити Україну на Олімпійських іграх.
– Ваш ідеал у боксі?
– Василь Ломаченко. Я намагаюся, як і він, будувати свій стиль на технічному оснащенні, на вмінні в будь-якому випадку контролювати бій і вміти битися з будь-якими суперниками.
– У Вінниці, безперечно, вже чекають свого героя. Куди відправитесь у першу чергу?
– В свій університет. У свої вузи. Тому що я одночасно навчаюся в двох вищих навчальних закладах – це Вінницький торговельно-економічний інститут і Вінницький державний педагогічний університет ім. Михайла Коцюбинського за спеціальностями «менеджмент» і «фізичне виховання». Саме в мої вузи, передусім, відвезу показати свою медаль. Радий, що вдалося її здобути, але життя спортсмена таке, що вже треба психологічно готуватися до наступного випробування.
