_pictogram.svg.png)
У рубриці «Портрет призера» – бесіда з хмельниччаном Денисом Салабаєм, який увійшов до когорти наших медалістів на чемпіонаті Європи серед молоді-2020 у Чорногорії.
Денис прийшов у бокс у дев’ять років – і стільки ж часу вже ним займається. Один із 15-ти наших бійців, що здобули медалі на молодіжному Євро, розповідає свою історію прес-службі ФБУ. Денис Салабай здобув бронзову медаль у ваговій категорії 81 кг, але, на думку фахівців, мав підстави сподіватися й на кращий результат. Чому так? Бесіду ми розпочали зі свіжих у пам’яті перипетій Євро-2020.
– Від чемпіонату Європи залишилися дуже хороші спогади, – починає бесіду Денис. – Дуже приємно, що в цей складний рік із пандемією змагання в принципі відбулися, а ще й порадували дуже хорошим спортивним рівнем. Радий за нашу команду, що вона здобула такий хороший спортивний результат.
– А як турнір складався особисто для вас?
– Ми з нашими тренерами ретельно готувалися до кожного суперника, але це чемпіонат Європи – все одно було хоч і цікаво, але складно. Наприклад, у чвертьфіналі мені випало боксувати проти литовського боксера. Він – невисокий, але міцний за будовою тіла, тож мені довелося змінити свою звичну тактику й перейти на бій «другим номером». Все склалося добре, за підсумками бою я виграв у трираундовому поєдинку.
А от півфінал проти росіянина мені давався навіть легше – супротивник діяв не в атакувальній, а більш вичікувальній манері, в мене багато що виходило. Але роздільне рішення суддів здивувало – йому віддали перемогу. Скажу чесно, всі наші тренери та товариші по збірній теж були здивовані. І я теж вважаю, що заслуговував на перемогу. Суддям, звичайно, краще видно, але…
– Буде шанс поквитатися на чемпіонаті світу…
– Очікую з великим інтересом цих змагань. Так, рівень чемпіонату Європи – дуже пристойний, але на чемпіонат світу приїдуть провідні боксери всіх континентів, у будь-якому разі конкуренція буде більш високою.
– Це і є наступна велика ціль?
– Безперечно. І я, і всі наші боксери-збірники, мріємо про медалі, а найкраще – золоті. Я особисто для себе ставлю максимальні цілі й поступово до них рухаюся. Як і всі, мрію гарно виступити на чемпіонаті світу, потім зробити крок на Олімпіаду й проявити себе там.
– А де і коли все починалося у твоєму боксерському житті?
– Моя історія в цьому виді спорту бере початок у хмельницькій ДЮСШ №2 «Авангард», куди мене 9-річного відвела мама. Так вийшло, що син маминої подруги пішов займатися боксом, от і мене відвели в секцію. От тільки він перестав потім займатися, а я ось – дійшов до певних досягнень. Мої перші тренери – Андрій Анатолійович і Анатолій Миколайович Чумакови, це легендарна в нашій області та всій Україні династія, яка багато років працює на благо боксу.
– Наскільки ви змінилися як спортсмен і особистість від того часу й до тепер?
– Від того часу я встиг завоювати бронзову медаль всесвітньої Гімназіади та стати чемпіоном України серед однолітків, виконавши норматив майстра спорту. Все, як у всіх – ми з однолітками всі пройшли більш-менш такий шлях. Безперечно, я дуже змінився. Бокс дає людині характер, вольові якості, колективізм. Ну а в плані майстерності, самі розумієте, просто величезна різниця – і треба працювати, не зупинятися.
– Що подобалося в боксі, а що – ні?
– Та я якось відразу втягнувся. Відразу з’явилося багато друзів у секції, з якими ми й сьогодні товаришуємо. Що не подобається? Звичайно, тренування у нас дуже складні, важка робота мало кому подобається. Але тренери нас навчали, і воно так і вийшло: коли ти бачиш, що те, що ти робиш, дійсно дає результат, то тоді працюєш на вольових.
– Свій перший бій пам’ятаєте?
– Звичайно. Виходив із великими нервами, але спасибі тренерам – вони знайшли правильні слова, щоб мене заспокоїти й налаштувати. Взяв і виграв у першому раунді. Це був чемпіонат моєї рідної Хмельницької області.
– Ваш стиль з того часу змінився?
– Я такий – іду вперед, люблю атакувати. Але коли приходить розуміння, то все більше слухаєш тренерів, які знають, коли іти на спурт, а коли тримати себе в руках.
– Як зустріли медалістів на Батьківщині?
– Дуже тепло та радісно. Ще в аеропорту нам влаштували дуже хороший прийом, спасибі всім, хто був. Були, до речі, там і мої друзі, земляки. Їм спасибі, вони мене й провели на автобус, а вже вдома зустрічали рідні й друзі. Мені треба було всім медаль показати. За мене вболівали всі родичі, адже сестра в мене займалася велоспортом, а брат – боксом. Зараз, щоправда, він уже не займається спортом, але раніше теж досягнув звання майстра спорту. Дивиться мої бої, підтримує.
Звичайно, коли пішов на тренування секції, теж радий був теплій зустрічі в рідному ДЮСШ.
– Хоч самі не тренуватися ходили?
– Та чому ж, теж трішки потренувався.
– А час для відпочинку був?
– Так, звичайно. Ще тиждень собі виділю, а потім тренери скажуть, як ми будемо готуватися до наступних змагань. Зараз у мене не час для байдикування – а, скажімо так, спад у навантаженнях. А так себе завжди стараюся тримати в формі.
– Хто для тебе зразок у боксі?
– Намагаюся сам формувати свій стиль – дивлюся бої провідних спортсменів, слухаю поради тренерів. Мені подобається Василь Ломаченко – вважаю, що це великий боксер, який обов’язково знову вийде на вершину, до якої прагне. Взагалі стараюся дивитися багато боїв, стежити за новинками боксу.
– У рідному місті тебе, напевно, тепер будуть зустрічати як героя?
– Та не знаю… Спасибі всім за підтримку. Дякую Богу за перемогу. Спасибі моїм спонсорам – Quattrgroup, які допомагали пройти цей шлях. Дякую нашій обласній федерації та Федерації боксу України. І, звичайно, завжди про це говорю – вдячний своїм рідним і тренерам.
– Що сказав Олег Кудінов, відпускаючи вас по домівках?
– Теплі слова, але при цьому й мотивував на подальшу роботу. Ми ж із Олегом Борисовичем працюємо багато років – я особисто шостий рік, від школярів і до тепер. Я розумію його вимоги, а він знає, що треба робити для перемоги – і правильно це все радить. Йому й Чумакову дуже вдячний за науку та підготовку. А ще, звичайно, вдячний нашій команді, тому що в збірній підібрався чудовий колектив, всі один за одного, підтримують. Завжди зі збірною приємно зустрічатися й працювати.
