_pictogram.svg.png)
Восени минулого року Федерацію боксу Закарпатської області очолив шанований місцевий бізнесмен Микола Жолтані. Сам у минулому – боксер, із спеціалізованою спортивною освітою, він взявся допомогти побратимам по боксу в скрутний момент. І на сьогодні можна констатувати: в області проведено низку турнірів, розширюється географія та масовість змагань, відкриваються нові горизонти в підготовці закарпатських боксерів. А ще у Миколи Івановича є своя велика боксерська мрія…
– Миколо Івановичу, передусім – про плани на 2021-й. Як увійшов закарпатський бокс у новий рік?
– Увійшов блискавично. Минулого року відбулося відразу кілька подій, яких раніше ніколи у нас не бувало. Приміром, в Береговому вперше провели чемпіонат області з боксу такої масовості – загалом 150 учасників, серед них – біля 50 дівчат. У нас раніше жіночий бокс не особливо культивувався, а зараз ми бачимо його значний прогрес і великий інтерес з боку самих дівчат. По-друге, у нас за минулий рік з’явилися дві нові секції, місцеві федерації та зали для занять спортом – у Виноградові та Тячеві. Нас це дуже радує, тому що одним із найголовніших завдань обласного боксу є масовість, отже, поява нових об’єктів інфраструктури та нових місцевих організацій боксу послужить справі та дозволить реалізувати себе в боксі більшій кількості талановитої молоді.
І на досягнутому не спиняємося. Закарпатська область – постійний і активний учасник всеукраїнських турнірів. Ось зараз наші представники вирушили в Чернівці, де проходить чемпіонат України до 22 років. А 8 березня в нашій області вперше відбудеться чемпіонат України серед дівчат. Я, зізнаюся вам, раніше був проти жіночого боксу – суто з тих міркувань, що це контактний вид спорту, де можливі травми. Але зараз, побачивши ентузіазм наших спортсменок, змінив свою думку. Я бачу, що присутність жінок у залі – це чудово. Жінки у боксі гармонізують наш вид спорту. У них є великий інтерес, бажання боксувати. Отже, правильно дати їм таку ж можливість ним займатися. Наша боксерська громада мріє й про те, щоб приймати в себе гостей зі всієї України.
– Розкажіть, будь ласка, про це.
– Наші тренери попросили мене озвучити таку пропозицію: Закарпатська область хотіла б провести зональний турнір чемпіонату України з боксу серед юніорів. Хоча б цієї весни – наскільки відомо, в плані-календарі значиться проведення такого турніру десь у березні-квітні. Ми до цього готові, інфраструктура області розвивається, додаючи нові об’єкти до вже існуючих. Ужгород готовий приймати всеукраїнські змагання, я можу сміливо говорити за наше місто. Ну а наша область, як господар турніру, заслужила це, адже на недавніх турнірах наші представники завоювали багато медалей, тож і в спортивному плані ми вже десь набралися необхідного досвіду.
– Судячи з такої масовості на турнірах, в області діє розгалужена мережа боксу та є відповідна інфраструктура?
– Тут завдячуємо ентузіазму наших тренерів та організаторів боксу. Є у людей ентузіазм, любов до спорту. Саме тому не лише в Ужгороді як обласному центрі, а й у Мукачевому, Береговому, Рахові, Тячеві, Виноградові розвивається бокс. Незважаючи на коронавірусну пандемію, нам навіть вдалося наростити масовість змагань і секцій. Вважаю це величезним досягненням нашого обласного боксу. Завдяки нашому тренерському корпусу та функціонерам, навіть у важкий рік, коли тривалий час не можна було проводити тренувальний і змагальний процес, у нашої молоді не знизився інтерес до боксу. Навпаки, до нього залучено ще більше людей.
– А яка ваша велика мрія в боксі? Який проект мрієте реалізувати задля розвитку спорту на Закарпатті?
– Я сам пройшов школу такого шанованого спортивного закладу, як Броварське вище училище фізичної культури. Завдяки цьому я знаю, що таке професійне ставлення до спорту та як правильно робиться організація навчання молодих спортсменів. Для мене БВУФК – це зразок у роботі над розвитком вітчизняного спорту. Радий, що у складний 2020 рік вдалося на збори в Бровари відправити трьох закарпатських спортсменів. Завжди підтримую наших у прагненні навчатися в БВУФК, а якщо навіть із цим не виходить, то хоча б намагаємося НТЗ там провести, «поваритися» у цій атмосфері спорту, в закладі, звідки вийшло стільки знаменитих спортсменів.
За цим зразком я мрію одного дня побачити спортивну школу-інтернат і в нашій Закарпатській області. Це дало б величезний поштовх у розвитку різних видів спорту. Перспективні спортсмени могли б більше часу присвячувати вдосконаленню своєї майстерності, а їхні родини не відчували б на собі тягар витрат на підготовку, проживання, харчування. Тож до створення власної дитячо-юнацької спортивної школи з проживанням спортсменів ми прагнемо, і перед нами є чудовий зразок, як це організувати.
– На шляху до здійснення такого амбітного проекту неможливо обійтися без підтримки місцевої влади та освітянських органів. Чи є в обласного боксу порозуміння з можновладцями?
– На щастя, є порозуміння. У нас склалася гарна співпраця з управлінням молоді та спорту, і хоча зараз там проходить реорганізація в департамент, іде процес зміни керівництва, я сподіваюся, що й надалі буде тривати наше плідне співробітництво. Це йде на користь розвитку спорту.
– 24 жовтня 2020 року ви, відомий в області бізнесмен і голова Благодійного фонду імені Миколи Жолтані, очолили закарпатський бокс. Як дійшли до розуміння, що треба взятися за цю працю?
– Це була, до певної міри, вимушена дія з мого боку. Наш попередній президент потрапив у скрутні обставини. Обласна федерація опинилася в складному становищі. В цей момент я не міг залишатися осторонь. Прийняв для себе рішення висуватися на вибори. Звернувся до побратимів по боксу із пропозицією висунути власну кандидатуру. Вдячний боксерській громаді, яка відповіла мені одноголосною підтримкою на виборах. Це радує, але й зобов’язує багато зробити для розвитку боксу.
Я свідомо повертався до своїх витоків. Сам виходив на ринг, як боксер, отримав спеціалізовану освіту в БВУФК. Як бізнесмен, отримав досвід управлінської роботи та відповідальності за інших людей. А бокс – це справа, яка тримається на фанатах, ентузіастах. Головне – йти у спорт тільки якщо любиш цю справу. Коли я балотувався, у Києві запитали: «А яка ваша особиста мотивація?» Відповів: «Бути в боксі та з боксом. Допомагати закарпатському спорту, покращити бокс у нашому краї».
– Хто підтримує вас у цій роботі?
– Вдячний за підтримку всій боксерській громаді, моїм друзям і однодумцям. Відчуваю їхню постійну підтримку. А головне – з розумінням до мене ставиться моя родина. Я свою дружину зустрів у боксерському залі на Прикарпатті. Зараз у нас семеро дітей. Моя сім’я – це моя опора.
Ніколи не забуваю людей, з якими я починав. Це мій тренер Олександр Іванович Поліщук. Це мої побратими по Броварах Юрій Нужненко, Сергій Дзиндзирук, Віктор Постол. Ми з ними товаришуємо багато років, ще відколи разом навчалися в БВУФК. А зараз я вже маю власних стипендіатів, які, слава Богу, навчаються в Броварах і подають великі надії в спорті.
– На кого у вас особливі надії в закарпатському боксі?
– Імен називати не буду, щоб не загордилися й передчасно не примірювали на себе лаври. На кожному турнірі, куди вирушають наші спортсмени, ми покладаємо надії на їхні успішні виступи. Єдине – скоріше б завершилася коронавірусна пандемія, бо завдає вона тяжкого удару всьому нашому спорту. Ось зараз у Чернівці на чемпіонат України мало вирушати четверо наших провідних боксерів, а поїхало двоє. У половини бійців знайшли коронавірус, і, на жаль, попри відповідальну роботу та гарну підготовку, вони не зможуть виступити, а по праву це заслужили.
Щодо надій у боксі, то я вам скажу, що все в руках спортсменів. А ми, обласна федерація, зробимо все від нас можливе, щоб вони змогли належно готуватися та гідно виступити. Ось зараз у нас відбувся багатообіцяючий дебют. Наша відома спортсменка, лідер у своїй ваговій категорії в тхеквондо в Україні, зараз переходить у бокс. Вона, до речі, моя сусідка і на цю тему розмовляли з нею не раз, і я радий, що вона зробила такий вибір. Свій перший бій вона провела дуже переконливо, це титулована спортсменка, і в мене немає сумнівів, що в боксі це буде сенсація й величезне підсилення!
Так і працюємо. Хочемо бачити бокс на Закарпатті масовішим, заможнішим, успішнішим. А там і збірній України підготуємо кадри, щоб побільше іменитих спортсменів прославляло наш рідний край.
