_pictogram.svg.png)
Серед його татуювань – «muay thai», розташоване на шиї. Це не випадково. Потужний луцький боєць Сергій Снитюк досягнув у цьому виді спорту великих успіхів – вигравав чемпіонат і Кубок України, здобув головний трофей Кубка Чорного моря, кваліфікувався на континентальні першості та навіть став віце-чемпіоном світу з тайського боксу.
При такому прекрасному бекґраунді Сергій Снитюк прагне не зупинятися на досягнутому – після пандемії коронавірусу він всерйоз зайнявся класичним боксом, де вже встиг провести яскраві перші матчі. І чемпіон говорить: «Єдине, про що шкодую, що не зайнявся боксом раніше!». Ось його яскрава історія.
«Зараз хочу побільше практики в боксі – маю намір не пропустити жодного турніру»
– Я давно цікавлюся класичним боксом. Це – король спортивних єдиноборств, – почав бесіду Сергій. – Час іде, з’являються й занепадають різні бійцівські види, а бокс залишається, як класична музика чи мистецтво – тим каноном, який дозволяє по-справжньому пізнати бій, навчитися як сповна використовувати свій потенціал, так і знати, коли що застосувати, а коли притримати сили.
Ще коли я готувався до турнірів з тайського боксу, для себе по кілька тижнів займався й класичним боксом. І от, коли минулого року настав суворий локдаун, я під час пандемії для себе почав займатися класичним боксом. І мій тренер Тарас Гінайло, побачивши, що в мене виходить, запропонував спробувати вийти побоксувати на турніри.
– Порівнюючи два різних види спорту, що з тайського боксу допомагає вам в класичному боксі, а що доводиться, скажімо так, пригальмовувати?
– Треба розуміти, що в класичному боксі навіть легкі удари рахуються по балах, кожен рух має значення. Порівняно з тайським боксом, тут зовсім інший захист, постановка рук, технічні дії, зовсім треба міняти стійку. Це ніби й подібні, але все ж два зовсім різних види спорту.
А от що допомагає в класичному боксі після тайського, так це фізична готовність. У тайському боксі, щоб вистояти на рингу, потрібно вміти приймати й переживати дуже жорсткі удари. Це у спортсменів мого виду добре натреновано. Завдяки фізиці, все це в класичному боксі переноситься значно легше.
– Як утримуватися від ударів ногами в класичному боксі?
– Скажу чесно – треба бути повним дурнем, щоб у боксі вдарити ногою. Всі про це часто запитують, але відповідь тут очевидна – на змаганнях з боксу ти цілком все контролюєш, ти знаєш, як бити і чим бити. Якщо хтось б’є ногою, то це або зайва агресія, або продуманий удар поза правилами. Така моя думка.
– Ви вже рік, наскільки розумію, цілеспрямовано займаєтеся класичним боксом. І як успіхи?
– Розумієте, часи зараз особливі – через коронавірус значно менше боїв, турнірів. Ті, які багато років проводилися, часто переносяться чи навіть відміняються. А для мене, як для нової людини в класичному боксі, дуже важливо мати постійну практику. Я дуже хочу боксувати – стараюся не пропускати жодного турніру в Україні, але і їх через пандемію тепер стало менше. Ми з тренером не поспішаємо, хочемо набити хорошу базу в аматорському боксі, набути досвід виступів. Мені це все цікаво, це дає можливість набути досвіду. Бити мішки в залі – це одне, а відчувати турнірну напругу, знати, як це застосувати прямо в бою – це інше. Це дає тільки регулярна турнірна практика.
– Коли відбувся ваш дебют у класичному боксі?
– На Кубку України в Маріуполі. Хороший був бій, але все ж програв роздільним рішенням спортсмену з Херсона. На турнірі Асауленка виграв у казаха – фіналіста чемпіонату Азії, іншому казаху програв. Ну як, програв… Роздільним рішенням суддів, з яким присутні фахівці не погоджувалися – з того, що говорили мені… Також взяв участь у Меморіалі Мангера. Тож оце чотири бої, які я наразі провів. Повторюся, бажання боксувати є, хочу мати значно більше практики.
– Ваша категорія - напівважка вага. Як вам конкуренція у 81 кг в олімпійському боксі України?
– Є хороші хлопці. Всі перші номери дуже хороші. Харламов, Погребняк, Михайлов, Грекул.
– Є такі, дивлячись на кого, розумієте, що не все в цьому виді вам зрозуміло?
– Та звичайно. Це зовсім інший вид спорту порівняно з тайським боксом. Але плани в нас дуже серйозні – хочемо потрапити в збірну, боксувати на міжнародних турнірах. Тому постійно навчаємося, вдосконалюємося. Кожен бій, навіть програний – і в першу чергу програний, це для нас зараз наука та предмет для аналізу.
– Коли ви були глядачем класичного боксу, хто вам подобався за манерою?
– Хижняк. Імпонує його стиль – я також такий більше панчер, більше йду вперед, веду агресивну манеру бою.
– Олександр – один із тих, на кого рекомендують звернути увагу в контексті Олімпіади… Як гадаєте, наша збірна може наблизитися до успіхів «золотої команди»?
– Звичайно! Головне – старання! Ніхто не приходить у бокс без амбіцій. Всі, хто доходить до збірної, це вже спортсмени, гідні поваги. А при тій школі боксу, яка є у нас в Україні, кожен боксер збірної – це особистість, до якої треба приглядатися та стежити за нею, це все люди з великою міжнародною перспективою.
– Що у вашому календарі на 2021 рік?
– Всі турніри, які є, не хочу пропустити. Чемпіонат ФСТ «Україна» в травні, чемпіонат України та турнір Трестіна в Одесі (літо та вересень). Хочу скрізь взяти участь.
«Побувавши в Таїланді з багатомісячними тренувальними таборами, зрозумів зсередини цей спорт»
– Зважаючи на те, що ви, чемпіон з тайського боксу, виросли у Луцьку, все добре з цим видом у вашому місті?
– Ох… Наразі один я треную людей з цього виду. У мене небагато учнів, але це вже досить хороші юніори з перспективами в муай-тай. Ми відкрили зал у Луцьку, досить сучасний – європейського зразка з усім потрібним для занять. Себе хвалити не буду, але завдяки мені в нашому місті муай-тай тепер на хорошому рівні.
– Якщо можна, детальніше про зал. Орендуєте приміщення чи маєте своє?
– За допомоги мого товариша Олександра Христюка, нам вдалося забезпечити себе своїм власним приміщенням. Йому спасибі – це його підтримка допомогла покращити умови занять як із класичного, так і з тайського боксу. Тепер працювати в Спортивній академії «Ант» – задоволення.
– Наскільки великий досвід у вас у муай-тай?
– Більше 150 боїв серед аматорів, десять боїв серед професіоналів.
– А як дізналися про цей вид спорту?
– Просто ще в школі в старших класах мій однокласник запропонував записатися на секцію. Ми навіть не розглядали і не розділяли для себе види спорту – так вийшло, що це був саме тайський спорт. Вдячний моєму першому тренеру Богданові Морозу, який привив інтерес до боксу. Тоді якраз мода пішла – з вулиць приходити в зали. Правда, з тих, хто зі мною в один час починав заняття, один я залишився в спорті вищих досягнень…
Пізніше я займався у В’ячеслава Пержановського – це один із найбільш висококласних тренерів з тайському боксу в Україні, для мене він номер один. У нього серед учнів немало майстрів спорту міжнародного класу та майстрів спорту. В’ячеслав Пержановський готував мене до Чемпіонату України та професійних боїв на території Європи. Також багато підказок давав, коли я був в Таїланді, як підлаштуватися під того чи іншого суперника. Є що згадати.
– Кажуть, що щоб пізнати тайський бокс, треба побувати в Таїланді й там побоксувати. У вас був такий досвід. І що скажете?
– Років п’ять я збирався й їздив у Таїланд на пару місяців на рік. Просто брав речі й відправлявся в таке собі «відрядження» на 2-3 місяці, за цей час встигав потренуватися та провести по 1-2 бої. Серед професіоналів я там провів десять боїв, виграв шість з них. Доводилося боксувати на великих аренах і на маленьких – там культура муай-тай дуже висока, скрізь фахівці, багато залів.
Щоб вигравати в тайців, треба тренуватися й жити, як тайці. Вони віддаляються від сім’ї, від розваг, від усього – переходять жити в зал і місяцями сидять там. Завдяки цьому у них є такі певні штуки, які чужоземцям важко переграти – вони ними не діляться просто так. Тільки живучи там і тренуючись там, тим можеш у роботі це вивчити. Там дуже жорсткі боксери, висока інтенсивність боїв. Ти виходиш на ринг – і відчувається, наче боксуєш із значно важчим бійцем, настільки сильні удари. Кожен джеб відчувається! Ніхто так сильно не б’є ногами, як тайці! За тренування можна 1000 раз вдарити ногою!
Я згоден: якщо ти займаєшся тайським боксом і хочеш досягти успіху, ти повинен жити в Таїланді. Так само, якщо хочеш досягти успіху в класичному боксі, тобі треба жити, наприклад, в Україні – одній із країн на рівні зі США, іншими провідними боксерськими державами, де ти можеш отримати гарні знання, спаринг-партнерів і підготовку. Тому я зараз тут.
– Кажуть, справжні майстри східних єдиноборств не відразу приймають європейців. Закордонному бійцеві треба дуже постаратися, щоб привернути до себе їхню увагу…
– Закордонний боєць може тільки одним привернути увагу: прийти й сказати: «Я спортсмен, готовий працювати за зал». Тобто, ти займаєшся і готовий виходити битися за відсоток з прибутків залу. Я так сказав і вийшов на профі-ринг. Інші європейці та американці, хто приїхав просто як «турист муай-тай», і ставлення отримують відповідне – як для туристів.
«Як системний адміністратор я не працював – зате навик зберігаю»
– У вас дійсно хороші успіхи та рекорд в муй-тай. Чому ж не залишилися в Таїланді?
– Ні, безперечно не вичерпав себе. Просто хочеться все встигнути: я ж мав учнів, зал і не міг це покинути.
– Як вас приймали місцеві? Коли зрозуміли, що ви вже для них авторитет?
– Вони – добрі люди. Тайці – буддисти, вони не налаштовані на те, щоб «бикувати» чи ображати людину. Коли приходить новачок і працює сумлінно, до нього нема питань. Тим більше, я сам по собі – комунікабельний, гарно спілкувався з хлопцями.
– До чого було важко звикнути в чужій країні?
– Навіть не мова – англійською можна порозумітися. Не побут – я приїхав боксувати, ні на що не зважав. Не важка робота – ми в Україні теж тяжко працюємо. Найважче було звикнути до їжі. Те, що у них у Таїланді найменш гостре, для європейця – просто пекельно гостре! На щастя, екзотики типу собачатини чи змій я не їв, зате встиг перепробувати багато місцевих делікатесів, і впевнено вам скажу, що не кожен українець таке зможе їсти.
– Якщо уявити, що ви будете радити синові чи хрещенику, в який вид спорту йти, то що це буде?
– Скажу так: якби я раніше опинився в класичному боксі, я був би тільки радий. На щось мода проходить, залишається, а бокс – це вічне. Тут ти відчуваєш вагу та відповідальність за кожен рух. Я провів лише кілька боїв, і важко перелаштовуватися з тайського боксу на манеру роботи в класичному боксі. Приміром, у тайському боксі ти стійкий – а тут потрібно постійно рухатися, працювати на ногах. Це не дає перепочинку. Ти постійно рухаєшся.
– Не можна не звернути уваги на ваші татуювання. Що вони означають, якщо це не надто особисте?
– Більшою мірою це вираження моїх відчуттів, думок, просто естетика. Є напис «муай-тай». Є тайське татуювання на згадку про цю країну. До речі, його набивав мені монах бамбуковими загостреними паличками. Відчуття, скажімо так, дуже специфічні – це не те, що в сучасному тату-центрі з автоматичним нанесенням. Відчуття не з приємних.
– Час спортсмена вищих досягнень розписаний похвилинно. А чим ви цікавитеся, окрім боксу? Чим займаєте свій час?
– Справедливо сказано, вільного часу мало. Навпаки, хотілося б ще більше турнірів, боїв. Є велике бажання. Тому всі думки – про бокс. Люблю також бігати, це допомагає покращувати фізичну форму й прочищає думки. Цікавлюся різною мотивувальною літературою та кіно. А ще я за освітою сисадмін, у мене вища професійна освіта. Звичайно, як системний адміністратор, я не працюю – але встановити віндоус чи налагодити систему, то це без питань (сміється).
