_pictogram.svg.png)
23-річна киянка Юлія Стойко вкотре у своїй кар’єрі стала чемпіонкою України з боксу, здобувши золоту нагороду у ваговій категорії до 66 кг. Сьогодні Юлія стає черговою героїнею рубрики «Персона дня» на офіційному сайті ФБУ.
1. Чому бокс та із чого все починалося?
«Це довга історія. Я з дитинства мріяла займатися спортом та виступати на високому професійному рівні. Завжди був інтерес до спортивних подій, любила дивитися Олімпіаду по телевізору. Але батьки довго не віддавали в спортивні гуртки, бо на це були потрібні гроші. Я сама шукала безкоштовні секції: займалася греблею, боротьбою, футболом, але довго ніде не затримувалась. Не могла знайти собі місце, відчувалась якась пустота.
У середній школі я потрапила в погану компанію, де почала зловживати алкоголем і з часом навіть були легкі наркотики. Думала, що цими речами зможу заповнити ту пустоту. Але слава Богу, випадково потрапила до залу боксу, там познайомилася з тренером Дмитром Олександровичем Бутунцем, який допоміг згадати про ту далеку дитячу мрію і, можна сказати, витягнув мене з того болота, в якому я знаходилася. Після декількох розмов очі в мене запалали, і я була готова все залишити і почати тренуватись. Ось так я затрималась в боксі – завдяки впливу тренера і любові до спорту».
2. Що вас мотивує кожного дня виходити на тренування?
«Змушує рухатися вперед мрія, бажання бути прикладом для таких проблемних підлітків, яким колись була я, а також можливість забезпечувати фінансово себе і свою сім‘ю. І, звісно, віра в Господа, Ісуса Христа, яка наповнює мене великою мотивацією!»
3. Ваше життєве кредо…
«Довготерпеливий краще за хороброго, і той, хто володіє собою, краще за завойовника міста», – сказано в Біблії».
4. Чи є місце страху в боксі?
«Є просто хвилювання перед боєм, а є страх, з яким дуже важко впоратись. Він є, але йому не можна давати владу над собою. Це постійна боротьба в твоїй голові, в думках. В спорті є такий термін – «перегоріти». Тобто ти можеш бути класно підготовленим фізично, в усіх кондиціях, в найкращій формі, але якщо в своїй голові ще до виходу в ринг ти програв цьому страху, то ти не отримаєш перемогу».
5. Яким був ваш найважчий бій і чому?
«Це був 2019 рік. Тоді в фінальному поєдинку Чемпіонату України я поступилася Анні Лисенко. Це було важко в багатьох аспектах. Попередній 2018 рік був дуже насиченим: Чемпіонат Європи, багато зборів і турнірів, і Чемпіонат світу в кінці року, через місяць після якого і проходила ця національна першість. У нас з тренером не було часу на підготовку та реабілітацію. Тоді в мене почалися серйозні травми, довелося терпіти багато фізичного болю, підготовка збивалася через те, що мені потрібно було їздити до лікарів.
Коли за тиждень до початку змагань мені заборонили тренуватись, було неймовірно важко морально! Тим більше, що це був передолімпійський рік... Після тієї поразки довелося взяти паузу. Я навіть думала, що це буде крапка, бо багато лікарів ставили мені далеко не втішний діагноз. В мене були проблеми зі спиною, з шиєю, я не могла спати вночі, довго стояти, сидіти, відчувала постійний біль... Мені казали, що потрібна операція. Грошей на реабілітацію не було, у нас в країні взагалі з цим проблеми. Я просто просила допомогу у людей, писала пости в соцмережах, зверталася в мою церкву… Про продовження професійної кар‘єри можна було тільки мріяти… Але я вдячна Богу, що крапку Він перетворив у кому, і я знову на вершині, в повній бойовій готовності».
6. Ваша найважливіша поки що перемога – це…
«2018 рік, Чемпіонат України. Фінал знов-таки проти Анни Лисенко. На той момент мені виповнилося 20 років. Аня вже була дуже досвідченою в дорослому боксі, майстром спорту міжнародного класу. А я тільки рік, як перейшла у дорослий бокс, молода, зелена… І в тому надзвичайному поєдинку я здобула перемогу».
7. Яку мету переслідуєте в боксі?
«Це не просто мета. Я відчуваю, що це моя місія в житті – прославляти Україну та нашу Федерацію на змаганнях найвищого рівня, щоб на нашу честь підіймався прапор та лунав Гімн нашої країни!»
