_pictogram.svg.png)
Юрій Захарєєв — наймолодший чемпіон світу з боксу в історії України. У віці 19 років він побив рекорд Василя Ломаченка, який уперше став чемпіоном світу з боксу у 21 рік.
Чемпіонат світу з боксу-2021 AIBA серед чоловіків проходив з 24 жовтня по 6 листопада у Белграді (Сербія). Зі складу збірної України лише Захарєєв дійшов до півфіналу та фіналу. 6 листопада у фіналі 19-річний українець боксував із 28-річним росіянином Вадимом Мусаєвим. Одностайним рішенням суддів Юрій Захарєєв став переможцем у ваговій категорії до 71 кг.
Своє перше велике інтерв"ю після повернення на батьківщину Юрій Захарєєв дав телеканалу «ДОМ».
— Дуже раді тебе бачити і дуже пишаємось тобою та твоїм великим успіхом. Ти повернувся додому в рідний Білгород-Дністровський, емоції від чемпіонату вже трохи вщухли. Тепер можна спокійніше усвідомити, що означає для тебе ця перемога.
— Ми довго прагнули її. Це була наша головна мета, як тільки я перейшов у дорослий бокс. Перед цим ми пройшли Чемпіонат України, який був відбірним до Чемпіонату світу.
Після молодіжного Чемпіонату світу у Польщі я об"їздив чимало країн, виступав із різними спортсменами. У поєдинках із ними набирався досвіду, виїжджав на міжнародні змагання. І було велике бажання не зупинятись на "молодіжці", а рости далі, продовжувати. Я виходив на кожен бій упевнено, знав свої сили, знав, на що здатний. Виходив та показував майстер-клас.
Перше місце на Чемпіонаті світу серед дорослих — це найвищий ступінь в аматорському боксі, окрім олімпійського "золота". Тому тепер ціль — Олімпіада-2024 у Парижі.
— Коли ти готувався до поїздки до Белграда на Чемпіонат світу, ти і твій тренер Ігор Юрескул які ставили завдання?
— Усі, хто їхав на чемпіонат, ставили завдання посісти перше місце. Усі хотіли завоювати "золото". Тренер дивився бої моїх суперників і разом із ним ми напрацьовували тренування, відпрацьовували елементи. Були напрацювання під кожного суперника. Ми знали, як правильно працювати. Ми розуміли стиль бою, манеру, тактику суперників, змогли до них знайти "підхід", як їх обхитрувати та перемогти.
Ми крок за кроком йшли до впевненої перемоги, ми були повністю готові до цього.
— У фінальному поєдинку ти переміг 28-річного досвідченого російського боксера Вадима Мусаєва. Що для тебе означає виходити проти таких досвідчених бійців і, не боячись жодних авторитетів, перемагати?
— Цікаво виходити битися з сильнішим, ніж з тим, хто слабший за тебе. У таких поєдинках проявляється досвід, який я також можу здобути від свого суперника. Він був старший, можливо, фізично сильніший, але не швидший і не хитріший, ніж я.
— Але ж варто визнати, що не всі поєдинки чемпіонату для тебе легко складалися. Тобі справді доводилося переламувати перебіг поєдинку. Як тобі вдавалося у такому молодому віці виходити переможцем над старшими боксерами?
— Це все залежить від тренувань і як я сам себе налаштував. Є тренери, які це все аналізують і в кутку рингу нагадують, як і що правильно робити. Найскладнішим був поєдинок із казахом. Це був вихід до півфіналу. Він був вищий, руки довші, був незручний. І тренери, які були у кутку, підказували, як правильно підібрати ключ до цього суперника та як правильно задати йому свій ритм боксу.
— Кожна твоя перемога на різних міжнародних рівнях була з написом "Україна", гербом, гімном нашої країни. Що для тебе це означає?
— Я не підвів нашу Україну. Я завоював цю золоту медаль. Наприкінці чемпіонату я залишився один з українських спортсменів, вся надія була тільки на мене, і я не мав підвести. Я вийшов, зробив свою роботу, та прозвучав гімн України на Чемпіонаті світу!
— Ти встановив справді унікальний рекорд для нашої країни. Ти побив рекорд великого українського боксера Василя Ломаченка. Здавалося, що чемпіонство Василя у віці 21 року – вічний рекорд. І ти у 2021 році б"єш його у 19-річному віці і стаєш наймолодшим чемпіоном. Що для тебе це означає?
— Бажання — це, мабуть, найголовніше. Не зупинятися, а далі — робити історію.
— Василь Ломаченко навіть записав відеозвернення з привітанням тебе та твого тренера.
— Так, я бачив це відеозвернення. Дуже приємно та несподівано. Ми дивилися його бої з дитинства, були в нього в залі, дивилися як він тренується і також рівнялися на нього. Так само як і на Усика. З дитинства вони нам надавали впевненості, прагнення досягти таких високих цілей.
Коли ми тільки-но починали займатися боксом — це ж було взагалі в селі. У нас навіть зали не було тоді, нічого не було. Ми займалися на дворі. Тренер проводив тренування. Потім вивозив нас на змагання. Там ми з іншими хлопцями навчалися, набиралися з ними досвіду і потихеньку почали рости.
— А окрім легендарних українських боксерів, хто для тебе є прикладом?
— Ми також дивилися бої старих спортсменів, як Рой Джонс, Тайсон. Вони мають дуже насичений стиль бою. Ось у Роя Джонса — в ігровій манері, він грав на рингу. А Тайсон — такий технічний, не давав супернику працювати, завжди працював першим, тиснув постійно, ламав суперника. Ось і такими стилями вони нас якось мотивують, і в кожного з них можна взяти щось собі і напрацювати це.
За стилем мені більше подобається Рой Джонс, як він виступає. Як він рухається, його манера та ведення бою. Він усе бачить, працює з опущеними руками. Постійно за всім спостерігає, йде на міліметр від ударів і постійно завдає супернику шкоди.
— Чи маєш зараз якусь ейфорію від перемоги?
— Ні, все гаразд. Щоправда, незвична трошки така підвищена увага до мене, але до цього з часом звикну.
— Що зараз? Відпочинок чи все-таки — працювати та працювати?
— Ми проробили дуже хорошу роботу, і тому ми матимемо багато часу на те, щоб відпочити, відновитися і продовжувати далі.
— Як ти волієш відпочивати, відновлювати сили?
— Вдома здебільшого. Відновлююсь, висипаюся, тому що на змаганнях щоранку ми встаємо рано, у нас проходить зарядка, розминка, зважування, і ми готуємось до боїв.
— Що тебе мотивує щодня, не лише перед турнірами, рано прокидатися, стільки тренуватися?
— Бажання доводити, що ти найкращий. Я вже давно у цьому виді спорту і пройшов чимало — чемпіонати Європи, Чемпіонат світу серед молоді, тепер Чемпіонат світу серед дорослих. І на цьому ми не зупиняємось і продовжуватимемо далі доводити, що ми найкращі.
— А як ти вибрав саме бокс?
— Так вирішили батьки, віддали мене до школи боксу, вирішили, що я маю займатися саме цим видом спорту. Мені було тоді 10 років.
Причому на початку, коли батьки віддали до школи боксу, це мені не подобалося. Було таке, що й тренер виганяв, а потім я повертався назад. Також підтримували батьки, які не опускали руки. Ось якось так потихеньку і звик до цього. Тепер бокс — це моє життя. Я їм дуже захопився і продовжую далі ставити свої цілі, підніматися на рівень вище, рости над собою.
Кожній людині підходить свій вид спорту. Необов"язково це бокс. Хтось спробує, потренується і розуміє, що для нього краще інший вид спорту. Хтось не витягує такого важкого навантаження. Але навіть якщо ти почав займатися боксом, поїхав на перші змагання, але не показав гарного результату — не варто опускати руки. Якщо чогось хочеш досягти, треба працювати над собою, тебе завжди підтримають, і все вийде.
— Незважаючи на те, що ти досить молодий, багато хто починає говорити і про твою профі-кар"єру. Чи ти думаєш про те, коли б ти міг перейти у професіонали?
— Про це поки що не думали. Поки що наша мета — Олімпіада.
— Читав коментарі, враження зарубіжної преси. Усі захоплені твоєю перемогою та зазначають, що в Україні сформувалася вже плеяда молодих тренерів, які готують таких чемпіонів, як ти. У чому взагалі феномен українського боксу?
— Це все-таки залежить більше від самого спортсмена, скільки він сам хоче досягти. Все, що залежить від нього, це тільки працювати. Далі його спрямують на правильний шлях. Є поряд близькі люди, які підкажуть, що та як правильно зробити. Є тренер, який навчить.
— Що ти можеш побажати тим юним хлопцям, дівчатам, які зараз дивляться і кажуть: хочу стати чемпіоном, як Юрій Захарєєв. Не обов"язково навіть у боксі. Може, в інших видах спорту, чи просто цілеспрямовано йти до своєї мрії?
— Головне — вірити в себе, вірити у свої сили, не опускати руки, як би там важко не було. Ще раз повторюся: є близькі люди, які завжди підтримають та допоможуть.
Користуючись нагодою, я хочу подякувати всім, хто за мене вболівав, хто підтримував, хто дивився мої виступи. Дуже приємно, що є така підтримка, що ви вірили у мене. Завдяки вам є бажання, є стимул продовжувати працювати і радувати вас своїми боями і також завойовувати золоті медалі.
