_pictogram.svg.png)
Євген Артюх очолює Чернігівську обласну федерацію боксу вже більше семи років. За цей час боксери Чернігівщини за його підтримки неодноразово підіймались на найвищі сходинки п`єдесталу на національній та міжнародній аренах. Про те, як став президентом обласного осередку ФБУ, про тонкощі роботи федерації Євген Олександрович розповів прес-службі ФБУ.
– Євгене Олександровичу, розкажіть, як все починалося – як та коли ви стали президентом Чернігівської обласної федерації боксу?
– Спочатку приходив у зал та тренувався для себе. Займався у Вадима Казаніна. Полюбив тренування, бокс. Далі допомагав потроху хлопцям-спортсменам чим міг. Купував обладнання та все необхідне для тренувань. Згодом мене обрали президентом міської федерації боксу Чернігова. Так ми розпочали плідну роботу в місті. Згодом до мене звернулися колективно та попросили балотуватися на виборах президента обласної федерації. Вона тоді існувала, але її президента ніхто і в очі не бачив. Не було ніякої роботи, не було допомоги тренерам та боксерам.
Я спершу відмовився. Міська федерація – це одне, а обласна – це вже зовсім інша справа. Інший масштаб, інший обсяг роботи та суттєва різниця в фінансових витратах. Я ще не був тоді готовий до цього. Якщо берешся за роботу, то треба віддаватись їй максимально. Живу за такими принципами, а тоді в мене й вільного часу не було стільки, щоб займатися справами обласної федерації.
Втім, у 2014 році я все ж таки погодився очолити організацію. На початку роботи дуже важливим було налагодити всю структуру. Ми обрали старшого тренера федерації, обрали старших тренерів по всім віковим категоріям. У нас з`явилися голова батьківського комітету, президент клубу ветеранів чернігівського боксу, секретар, голова медіа-департаменту. Не семимильними кроками, але ми рухалися вперед.
Так, починаючи з 2014 року ми відкрили нові зали в 11 районних центрах. Треба було, аби бокс розвивався не тільки в Чернігові, але й у селищах та містах у всій області. Також згодом я погодився стати координатором ради федерацій олімпійських видів спорту. Ми підписали меморандум з усіма федераціями олімпійських видів спорту, які є на Чернігівщині. Згодом мене запросили приєднатися до складу Виконкому Чернігівського відділення НОК. Після перших місяців роботи в новому амплуа я очолив комісію по роботі з федераціями та тренерами з олімпійських видів спорту. Спорт цілковито затягнув!
– В останні роки боксери з Чернігівщини показують стабільно високі результати на національних та міжнародних турнірах. В чому секрет успішної роботи Федерації?
– У нас не має улюбленців та тих, кого ми виокремлюємо з-поміж інших. Ми допомагаємо всім, працюємо та комунікуємо з усіма спортсменами та тренерами. У Чернігівської обласної федерації боксу все чисто та прозоро. Якщо працюєш та показуєш результат, то знай, що тебе завжди та в усьому підтримають. Заслужив – отримав винагороду. Це чесно. Працюємо за таким принципом.
Ми не є найбагатшою федерацією, і це не є секретом, втім робимо, що можемо, аби наші спортсмени та їхні тренери не думали ні про що інше окрім боксу. Залучаємо місцевих спортивних функціонерів, чиновників. Члену Національної збірної України, чернігівчанину Денису Песоцькому допомогли отримати безвідсотковий кредит на квартиру через молодіжний фонд. Наступний на черзі – Данило Жасан, який теж отримає квартиру. Стимулюємо боксерів стипендіями. Своєю невеликою командою намагаємося створити комфортні умови для тренувань та підготовки до змагань, зборів. Це плідна щоденна робота, яку потрібно виконувати методично.
– Розкажіть про головних лідерів чернігівського боксу останніх років.
– В останні роки стабільно високі результати показують вихованець Павла Примаченка – Денис Песоцький та підопічна Віктора Балабко – Валерія Єрошенко. Вони є лідерами в своїх вагових категоріях в національних збірних. Денис – переможець цьогорічного чемпіонату України – вже брав участь у світовій першості в Сербії, де показав гідний бокс.
Валерія теж представлятиме збірну на Чемпіонаті світу серед жінок у Туреччині. Пам`ятаю, як Валерія тільки-но прийшла у дорослий бокс та одразу перемогла на Чемпіонаті України. Першість вітчизняного п`єдесталу їй підкорилася двічі. Потім у неї розпочалися проблеми зі здоров`ям. Насправді, довго ми її лікували. Потім відпустили її та змирилися з тим, що з боксом у Валерії все скінчено. Тоді лікарі сказали, що їй боксувати не можна.
Було сумно, але не було куди діватися. Втім, на щастя, згодом проблеми зі здоров`ям залишилися позаду, і Валерія повернулася в бокс та знову стала чемпіонкою України. Вона дуже обдарована дівчина!
Також кістяк нашої збірної складають Андрій Тимошенко та Данило Жасан, підростають молоді Павло Ілюша, Павло Сабун, Данило Гора. І дівчата в нас є талановиті – Катерина Рогова, Вероніка Корець, Раїса Піскун...
Зараз бокс на Чернігівщині на підйомі. У свій час велику роль в цьому зіграв успіх нашого Дмитра Митрофанова на національній та міжнародній аренах. Діма мотивував багатьох піти в зали. Зараз, аби збільшити кількість людей, які займаються боксом на Чернігівщині, ми сім разів на рік проводимо турніри для новачків. Це стало нашою традицією. Якщо хтось досягає результату на національній чи міжнародній арені, то влаштовуємо прес-конференції. За роботу з медіа у нас відповідає Валерій Бондаренко, який дуже якісно робить свою роботу.
– Яка у вас головна ціль на найближчі роки?
– У першу чергу, зробимо все можливе, аби чернігівський бокс був представлений на Олімпійських іграх. У нас вже є приклад Дмитра Митрофанова і ми хочемо, аби боксерів-олімпійців в нашому краї побільшало.
