_pictogram.svg.png)
На чемпіонаті світу з боксу, що завершився у Белграді, серед 13 українських боксерів єдину медаль здобув 19-річний Юрій Захарєєв. Медаль золота. Перша для України з 2017 року. У першій же для себе першості світу.
У поєдинку за «золото» українець переміг росіянина Вадима Мусаєва, впевнено вигравши всі три раунди одноголосним рішенням суддів – 5:0.
– Юрію, наскільки змінилося ваше життя у статусі чемпіона світу?
– Воно змінилося раніше. Коли я виграв чемпіонат Європи. Все йшло по наростаючій. Я вигравав один чемпіонат України, інший, третій, і увага зростала. Стали запрошувати на інтерв"ю, люди почали впізнавати.
– Публічність втомлює?
– Правильно. Це зворотний бік популярності. Я приїхав до Києва на два дні, і маю розписані інтерв"ю. Телебачення, радіо, сайти. Усі хочуть дізнатися, як ти став чемпіоном світу, який шлях пройшов.
– Коли у 19 років стаєш чемпіоном світу, як не впіймати зіркову хворобу?
– Біля мене близькі люди, які підкажуть, як правильно поводитися. Рідні мене підтримують. Я не відчуваю, що щось змінилося.
– Не вважаєте себе вундеркіндом – навіть Василь Ломаченко чемпіоном світу став у 21?
– Ми довго і наполегливо йшли до цього успіху. Це виснажливий процес тренувань, все було непросто. Тільки завдяки щоденній праці вдалося досягти таких цілей. Я не вундеркінд.
– Ви єдиний українець, хто привіз медаль із Белграда. Чому решта боксерів виступила невдало?
– Наскільки змогли хлопці, настільки себе й показали. Вони билися до останнього. Це питання потрібно ставити тренеру, а не мені.
– Безпосередньо на ЧС-2021 ви сказали, що найважчий бій був у чвертьфіналі проти боксера з Казахстану Асланбека Шимбергенова. Зазнали додаткового тиску перед фінальним поєдинком через те, що суперник – росіянин (Вадим Мусаєв)?
– Ні. Я вийшов на ринг спокійним. Ринг – це те місце, де б"ються два боксери. Жодної політики. Немає значення, якої національності спортсмен.
– Без поразок не буває перемог. Чи пам"ятаєте ви найболючішу поразку?
– У мене немає поразок у дорослій кар"єрі. Програвав лише коли починав боксувати на першість області. Спершу ставав третім та другим на чемпіонаті України, а потім покращив свої здібності і більше нікому не поступався. Коли стаєш першим, не можна опускати руки. Потрібно тільки рости, рости та рости.
– Немає страху опинитися в нокдауні чи що ще гірше – у нокауті?
– Ні.
– Ваша золота медаль – сьома для України на чемпіонатах світу. Хто з українських боксерів був вашим кумиром?
– Усик та Ломаченко. Вони досягли найвищих досягнень. Наша мета – вийти на їхній рівень.
– Чим просякнуте повітря Білгорода-Дністровського, що там народжуються такі великі чемпіони?
– (Перший та останній раз за все інтерв"ю Юрій засміявся. – Авт.) Та звичайне повітря, воно ні до чого. Як ти себе налаштуєш, яку мету поставиш – ось що важливо. Все залежить лише від людини, а не від зовнішніх обставин.
– Ваші будинки з Ломаченком знаходяться поруч?
– Ні. Я сам родом не з Білгорода-Дністровського, а з села Андріївка. Це за 30 км від районного центру. Там ми живемо.
– Розкажіть, як почали займатися боксом? Хто батьки, як ви жили?
– У мене звичайні батьки. Батько працює охоронцем на виноградних полях, а мати – на зерновому тоці. Це місце, де люди збирають, упаковують, сортують та затарюють у мішки зерно.
Батьки віддали мене у 10 років до школи боксу. Інших секцій не було. Я був маленьким і ще нічого не розумів. Спершу чинив опір, навіть тікав, але повертався назад і згодом полюбив бокс.
– Ви одна дитина у сім"ї?
– У мене два старших брати – Сергій та Олег. Але ніхто з них у спорт не пішов. Найстарший Сергій працює на СТО у Великій Долині під Одесою, а Олег допомагає батькам.
– У вуличних бійках часто брали участь?
– Ніколи.
– Які перспективи у глобальному плані бачите?
– Наша головна мета – олімпійське золото Парижа-2024.
– Будете далі в цій вазі битися? Чи, може, зміните вагову категорію?
– Ні. Я чудово почуваюся у ваговій категорії до 71 кг. Поза тренувальним процесом моя вага становить 72–73 кг.
– Що для вас найважче у боксі?
– Можу сказати, що найголовніше. Налаштувати себе психологічно перед виходом у ринг. Як? Мама завжди мене підтримує, є тренер поряд. Потрібно завжди виходити на поєдинок упевненим. Ніколи не нервуюсь. Виходжу повністю розслабленим. Якщо нервувати, то нічого не вийде.
– Хто, на вашу думку, найсильніший боксер світу в історії цього виду спорту?
– Майк Тайсон! Хоча є боксери, які перемагали Тайсона.
– Що б ви порадили тим хлопцям, які роблять свої перші кроки, перші удари у рингу?
– Ніколи не опускати руки, навіть якщо не виходить. Буває дуже важко, бувають моменти, коли хочеться все кинути, але треба пересилити себе. Перетерпіти та взяти себе в руки. Йти і робити свою роботу, і все вийде.
– Куди поїдете у відпустку?
– Поки що побуду вдома. Може, поїдемо до Єгипту.
– З родиною? Дівчиною?
– Всі разом.
– Розкажете про вашу супутницю?
– Ні.
– Як би ви описали себе трьома словами?
– Краще у людей спитати, збоку видніше. Як мені здається, я врівноважений, спокійний та добрий.
– Якої риси хотіли б позбутися?
– Мене все влаштовує. Нічого б не змінював.
– Ви скромний, неагресивний. Як із таким темпераментом можна стати чемпіоном світу?
– Агресія чи злість має бути лише на рингу. Спортивна агресія. Потрібно виходити на ринг та морально одним поглядом перемагати та поламати суперника. У житті потрібно поводитися тихо і скромно, нормально спілкуватися з людьми.
– Чому всі боксери люблять бургери?
– Це наша хвора тема. Під час періоду підготовки ніхто не роз"їдається, усі стримують себе. Багато від чого доводиться відмовлятися. Тільки у відпустці можна розслабитися і дозволити собі щось смачненьке – бургер, хот-дог, шаурму.
– Що складає ваше меню?
– У Кончі-Заспі, де ми традиційно проходимо підготовчі збори, є шведський стіл. Вранці їм яєчню або омлет, плюс сардельки із салатом. У принципі раціон підбираєш під себе. Якщо потрібно скинути вагу, то багато не їси. Вибираєш одне варене яйце та салат. Контролюєш себе. В обід – легкий суп та шматок м"яса з салатом. На вечерю – салат. Або взагалі нічого. Щоб контролювати свою вагу в процесі тренувань, є певний графік, що їсти і коли тренуватись.
– О котрій прокидаєтеся і лягаєте?
– О 7.30 підйом. Вмився, почистив зуби і на шикування. О 8-й зарядка. О 9-й йдемо їсти. О 12.00 чи 13.00 тренування, потім обід. Основне або силове тренування може бути о 17-й годині. В обід можуть бути пари заочно. Я навчаюсь в інституті Ізмаїла на тренера. Вечеря – 19.00–19.30. Лягаю стабільно о 22.00–22.30. Все розписано. Потрібно висипатись.
– Які ваші захоплення, окрім боксу?
– У вільний час із друзями граємо у баскетбол у залі. Коли хороша погода, виходимо у футбол побігати.
– А якщо ви вдома?
– Люблю багато поспати. Під час тренувального процесу мало сплю, тож хочеться відіспатися.
– Якби не було боксу, ким став би Юрій Захарєєв?
– Все одно став би спортсменом. Футболістом чи баскетболістом, може, ще кимось. Я до будь-якого виду спорту схильний.
