_pictogram.svg.png)
Єгор Голуб тренує одного з найбільш епатажних, харизматичних та технічних боксерів України – Дениса Берінчика. Разом зі срібним призером Олімпійських ігор 2012 тренер здобуває новий досвід на професійному ринзі. Голуб мріє, щоб Берінчик привіз в Україну титул чемпіона світу.
В інтерв"ю "24 каналу" Єгор Голуб розповів, чому завершив кар"єру боксера в любителях, хто привів збірну України з боксу до перемог на Олімпійських іграх-2012, яку оцінку отримав Денис Берінчик за бій проти Іси Чанієва та які шанси в Олександра Усика в реванші проти Ентоні Джошуа.
З Єгором Голубом ми зустрілися у київському залі, де він тренує своїх боксерів. Серед них і непереможний український легковагових Денис Берінчик. Боксер володіє титулом WBO International в легкій вазі і вже провів 6 захистів. Саме з Голубом боєць з Краснодону готується до чемпіонського бою у майбутньому.
Як обірвалася кар"єра боксера– Єгоре, можете для початку розповісти про свою кар"єру боксера? У професіонали ви так і не перейшли?
– Ні. Насправді не було особливого бажання переходити у професіонали. Щоб переходити у професіонали – потрібно бути суперзіркою. Щоб заробляти там гроші. Також повинна бути цікава публіці вагова категорія.
– На кого із сучасних боксерів ви були схожі?
– Я був схожий сам на себе. Високий, довгорукий і худорлявий. Більше з дистанції та більше руху. Але міг і зарубитися звісно.
– Ви боксували за збірну України в найлегшій категорії?
– Я і в 48 кілограмів боксував, а згодом – у 52 кілограмах. У збірній я був з 2008 до 2016 року.
– Ви відбиралися на Олімпійські ігри?
– Ні. Я був на Олімпійських іграх серед військовослужбовців. Програв за медаль у другому бою корейцю, в якого за пів року до того виграв у фіналі іншого турніру. Зважаючи на те, що я зараз тренер, то розумію, чому тоді програв. Мене тоді підзагнали, не дали відпочити.
Я відбоксував два поспіль хороших, потужних турніри. Спершу став третім, а потім мій організм втомився. Якби після першого турніру мені дали відпочити, і я б цілеспрямовано готувався 4 місяці до World Peace Game у Ріо, то я б виграв ці змагання.
– Ви були у збірній Дмитра Сосновського й перетиналися з Усиком та Ломаченком?
– Ми були разом і там познайомилися. З 2008 року я близько товаришую Олександром Усиком, Василем Ломаченком та Денисом Берінчиком. Василь багато допоміг мені в житті. І Олександр (Усик, – 24 канал), з ним ми часто бачимось та спілкуємось, але не афішуємо це, не виставляємо фотографії.
Анатолій Миколайович Ломаченко багато чого зробив для мене, допоміг. Тому дякувати Богу, що завжди є така людина поряд. Постійно можу звернутися за якоюсь тренерською порадою.
– Як Анатолій Ломаченко допомагав на практиці?
– Я тоді був боксером. Він секундував, плюс він добре спілкується з моїм тренером Юрієм Ткаченком. Він брав участь у нашому тренувальному процесі. Завжди підказував. Це боксерські тонкощі. Все так і не згадаєш.
– Чи було вже тоді зрозуміло, що Усик, Ломаченко та Гвоздик стануть чемпіонами в професіоналах?
– Тоді вони не думали про перехід у професіонали. Вони думали про Олімпійські ігри. Це був 2011 рік, тому ніхто далеко не дивився.
– Ви завершили кар"єру боксера у 2016 році через травму плеча?
– Так, у мене болт у плечі стоїть. На тренуванні банально впав на рівному місці. Хруснуло плече. Ніякого особливого болю не було. Коли вже підвівся, то відчув, що в мене рука важкувата. Подивився на себе у дзеркало – коли рівно стояв, то моя права рука діставала до коліна – висіла. Я попросив, щоб мені зняли футболку і побачив, як у мене кістка з плеча стирчить. Поїхали до лікаря.
– Це несумісна з боксом травма?
– Я не знаю, чи сумісна чи ні. Я не знав, як моя рука поведеться потім під час бою. Я прийняв для себе таке рішення. Кажу: "Юрій Іванович, я все!" Він сказав, що це мій вибір. Щоб ви розуміли, я досі нею займаюся. Але періодично вона болить. Це вже на все життя. Потрібно постійно її закачувати та слідкувати.
– Як ви психологічно справилися з травмою і завершенням кар"єри?
– Важко було. Дружина була поряд. Я почувався інвалідом, я не міг сам нормально ні одягнутися, ні взутися, ні помитися. Продав авто і поїхав з дружиною у Таїланд.
– Якби не травма, який був ваш план на кар"єру? Залишатися у любителях?
– Я поставив собі чітку ціль боксувати до 30 років і хотів потрапити на одну з Олімпіад. Олімпіада – це найвище досягнення, це найбільші змагання.
Перехід у тренери– Після завершення кар"єри боксери ви одразу вирішили стати тренером?
– Ні, я взагалі ніколи не думав, що стану тренером і не планував це. Жив у рожевих окулярах. Потім якось один товариш написав, щоб я його потренував, на що йому відповів, що не вмію цього. Він мені сказав: "Та як ти не вмієш? Ти 15 років тренувався – давай спробуй".
І так воно пішло все. Тепер я розумію, що я на своєму місці. Мені це дуже подобається. Я одержимий результатом й отримую задоволення від того, що людям пояснюю і вони це виконують. Просто кайфую від цього.
– Коли ви переходили у тренери, то використовували знання боксера, чи вчилися спеціально?
– Я вчився в інституті. У мене вища освіта – я магістратуру закінчив у Національному університеті фізичного виховання і спорту України. Три курси було бакалавр – тренер з боксу. Четвертий – спеціаліст і п"ятий я закінчив фізичне виховання – магістратуру. Все зі своєї голови.
Я навіть коли виступав завжди всі завдання запам"ятовував. Мені чомусь було це цікаво. У нас була величезна робота в парах – по півтори години. Я пам"ятаю раунд за раундом усі завдання.
– З яким боксером ви б хотіли попрацювати?
– Своїх виростити.
– А як же отримати досвід, наприклад, від Усика?
– Я можу відвідувати збори Олександра Усика й там отримую досвід. У нього є тренер. Заслужений тренер України Юрій Ткаченко, який мене тренував, Берінчика. Говорити, що я міг би тренувати Усика – ще дуже-дуже рано. Всьому свій час у плані того, що я повинен набиратися досвіду та робити своїх хлопців. Я приходжу на збори й можу дивитися все, що мені потрібно, вивчати, цікавитися. Тому, для чого мені це?
– У футболі є тренери, які «ремонтують» нові для себе команди. Є і такі, що будують з чистого листа. Що підходить вам?
– Творити. У мене є двоє хлопців, яких я "взяв з нуля" і 4 роки треную їх. Їм тільки по 16 років виповнилось. У мене величезні плани на них. Те, що вони роблять зараз, мені дуже подобається. Але немає межі вдосконаленню. А щодо Дениса Берінчика – я даю те, як сам бачу.
– Це не йде врозріз з вміннями Берінчика?
– Ні. Йому подобається моє розуміння боксу. Думаю, якби його щось не влаштовувало, то він би мене давно звільнив і знайшов собі нового тренера.
– Чи є різниця у гонорарі, який боксер платить тренеру після перемоги й поразки?
– У спортсмена фіксований гонорар незважаючи на перемогу чи поразку.
– А між тренером і боксером немає домовленості, що за перемогу одна сума, за поразку – інша?
– Та ні. У всіх фіксовані суми. Там відсоткове співвідношення у роботі. У кожного воно різне. У кожного боксера з тренером різне відсоткове співвідношення поділу гонорару.
– Ентоні Джошуа, Деонтей Уайлдер та інші після поразок звільняли тренерів.
– Боксер наймає на роботу тренера і має право вирішувати. Значить, щось їм не подобалося, а, можливо, вони робили це на емоціях. Або спортсмен відчуває, що перестав розвиватися і бере собі іншого спеціаліста, з яким хоче працювати. У кожного все індивідуально.
– Ви тренували футболістів збірної України Георгія Бущана, Микиту Бурду, Тараса Степаненка. У бокс вони приходили, щоб додати у координації?
– Так. Коли вони приходять і пробують, то шоковані, як це важко. Завжди виходили після першого тренування і говорили: «Ми не чекали, що тут стільки потрібно думати». Всім подобається і по мірі можливості, якщо графік не насичений, приходять і тренуються.
– З якими боксерами можна порівняти Бурду, Бущана та Степаненка?
– Бурда був тільки одного разу. У нього були травми, Тарас також дуже довго не заходив. Щодо Жори говорив, що він Тайсон Ф"юрі. Антропометрія якраз підходить. І йому подобається, як Тайсон Ф"юрі боксує. Він навіть скопіювати може насправді.
– Який бокс, як тренеру, вам подобається найбільше?
– Розумний. Досягнути перемоги з найменшою шкодою по собі. Розумний бокс – не дати себе вдарити, карати за промахи. Бокс – це мистецтво, наука. Не просто вийти й опустити голову й махати кулаками.
– Можете порівняти стилі Володимира Кличка та Олександра Усика?
– Стиль Олександра Усика мені більше подобається. Гра, він ігровик такий, м"який, плавний, пересування постійно. Не давати по собі бити, постійно щипати, жалити з дистанції, прибиратися, зміщуватися. Клас!
– Не секрет, що Усика порівнюють з Кличком у контексті того, щоб визначити кращого.
– Усик – абсолютний чемпіон світу у крузервейті й зараз володіє трьома титулами чемпіона світу у важкій вазі, виграв в Ентоні Джошуа. Це вау! А Володимир Кличко 12 років був чемпіоном світу і провів 18 захистів титулу. Не можна сказати, хто кращий. І Олександр красень, і Володимир красень. Я не візьму на себе відповідальність судити, хто з них кращий. Чий бокс мені більше подобається – я сказав.
– Який у вас, як у тренера, першочерговий план перемоги у бою?
– У нас ніколи немає зарядженості на те, щоб вийти і обов’язково нокаутувати. Ми завжди на всіх тренувальних зборах готуємось на проходження повної дистанції. Який план на бій? Потрібно вигравати епізоди. Не давати по собі влучати. Коли людина махає – карати за помилки. Забирати кожен раунд і вигравати. Ще й під кожного суперника різна тактика. Загалом все індивідуально.
– Ви підлаштовуєтесь чи диктуєте умови в ринзі?
– Ми пропонуємо свій бокс і робимо так, як це буде зручно нам. Але ми знаємо сильні сторони суперника – які він б"є удари та комбінації і відпрацьовуємо під це захист.
– Вас називають адептом ідей Анатолія Ломаченка. Як ви ставитеся до цього? Вам байдуже чи приємно?
– Я вважаю, що Анатолій Миколайович – це взагалі геній. Мені не все одно. З одного боку мені надзвичайно приємно, а з другого – мені незручно. Я вважаю, що він найвеличніший. Мені до нього ще далеко. Це мій тренерський приклад, взагалі як людини. Мені подобається його бокс, який він бокс пропонує. Так, як боксує Василь Ломаченко, Олександр Усик та всі у збірній (йдеться про "золоту" олімпійську збірну України 2012 року, – 24 канал). Ось ця філософія боксу мені дуже подобається.
– Можете конкретно навести приклад, як Анатолій Ломаченко на вас вплинув?
– Якщо хочеш перемогти – значить треба зробити більше! Усе по бажанню. У кожного індивідуально. Ніхто нікого не змушує робити. Тут вже, як у тебе всередині самолюбство прокидається. Просто поряд з Анатолієм Миколайовичем все це дійсно хочеться робити.
– Це психологія?
– Так! Він для мене великий приклад.
– Футбол, наприклад, сильно змінився за останні 20 років. Чи можна так сказати про бокс? Які стилі зараз домінують?
– Бокс також еволюціонує. Кожен спорт розвивається. Візьміть футбол і подивіться, який зараз темп гри. Як вони 90 хвилин носяться по полю, скільки передач, які передачі, як грають у три центральні захисники, які схеми, кожен з кожним грає індивідуально. У боксі так само. Найкрутіший бокс, який я бачив, і який мені дуже подобається – фурор, який ввів Анатолій Ломаченко. Розумно – ці відходи, викручування, розвороти.
– Анатолій Ломаченко їздив зі збірною на Олімпійські ігри, але тренером був Дмитро Сосновський. Як вони поєднували роботу?
– Він їздив як тренер Василя Ломаченка.
– Тоді Ломаченко не мав відношення до Усика, Гвоздика та інших?
– Як це? Мав.
– Виходить, поїхала збірна Сосновського, а тренував Ломаченко?
– Ну ви ж читали новини такі… Говорили неодноразово.
Співпраця з Денисом Берінчиком– Як розпочалася ваша співпраця з Денисом Берінчиком?
– Денис прийшов до мене на роботу і запропонував з ним працювати. Він сказав, що залишився без тренера. Я відповів, що мені потрібен час, щоб подумати. Досвіду в мене було дуже мало як для тренера і тим паче відразу "підписуватися" під 12-раундовий бій… Професійний бокс, в якому я мало що розумію. Тому що любительський і професійний бокс – це два різних види спорту. Я попросив час подумати, порадився з Олександром Усиком. І на мене тиснуло те, що я не міг відмовити другу. Залишити його самого у біді, можна так сказати. Сказав: "Давай попробуємо!"
– Як змінилося ваше бачення боксу після того, як ви стали тренером?
– Я по-іншому бокс бачив. Зараз бачу абсолютно інакше. Якби я бачив бокс, як зараз, коли виступав, став би вже Заслуженим майстром спорту в будь-якому випадку. Всьому свій час і все так, як повинно бути. Я радий, що зараз треную. Як спортсмен по боксу я став майстром спорту міжнародного класу – це теж непогано. Але я про це не думаю. Чесно, якщо нагадати, то згадаю. А так ніколи навіть не думаю, не розповідаю.
– У вас є фотографії багатьох медалей, але про це мало хто знає…
– А для чого кричати про це? Простота прикрашає. Хто знає – той знає. Для чого мені комусь про це говорити й кричати? Потрібно доводити не словом, а ділом.
– Скільки людей працює над підготовкою Берінчика?
– Я – тренер, Євгеній Іванчук – директор команди, масажист – Артур Компанієць, менеджер – Денис Перч, дієтолог – Олександр Фока.
– Говорять, що в Берінчика складний характер…
– Правда! Ми всі такі, не з цукру.
– У чому це проявляється і як з цим жити?
– Як з цим жити (сміється). Та нормально, це робочий процес. Людина працює, втомлюється і десь може погарячкувати. Ми всі запальні. Це нормально.
– Як ви реагуєте?
– Він справжній – за словом у кишеню не полізе. Я знав, на що я підписуюсь. Я його дуже давно знаю, тому це все нормально.
– Між вами бували конфлікти?
– Ну, словесні перепалки. Конфлікти у сенсі, щоб руками махати? Ні, всі ми дорослі люди. Можемо про щось подискутувати. Це все емоції. Потім заспокоюється і все забувається. Ніяких образ ніхто ні на кого не тримає.
– Коментатор під час бою Берінчика проти Іси Чанієва назвав його радіокерованим боксером. Це добре?
– Ну звісно, що добре. Я йому зі сторони кажу, що робити й він це виконує. Зі сторони видніше.
– Але, якщо він виконав ваші настанови, проте вони не допомогли. Тренер буде винен?
– Не знаю, хто буде винен. Я про це навіть не думав. Дякувати Богу він виконує те, що я від нього прошу, те, що ми напрацьовуємо, те, що я від нього вимагаю. Поки таких проблем у нас не було.
– Ви ставите Берінчику такий бокс, як хотіли собі?
– Ні! Я йому ставлю те, як бачу взагалі бокс зараз. Не так, як коли боксував я, а так, як я його бачу зараз, і те, що підходить йому. Аналізую те, що він робить, дивлюся, які він виконує комбінації у роботі на мішку, спарингах. Я їх переглядаю собі і потім дивлюся – це йде і це йде. Починаю сам розвивати у голові і потім з ним відпрацьовую.
– Ваша співпраця з Берінчиком оформлена контрактом?
– Ні, у нас все на рукостисканні. Ніяких контракті ми не підписували. Коли ми почали працювати у нас не було жодних розмов про гроші. Мені дуже потрібен досвід.
– Допомагаючи Берінчику, ви робите собі ім"я?
– Звичайно! Я отримую величезний досвід. Колосальний досвід.
– Берінчик – ваш єдиний підопічний у професіоналах?
– Так. Я ще маю трьох у любителях. Салівон, Тимур, Ян і Жека ще в мене є. Двом по 16 років, іншому – 19.
– У вас не було пропозицій взяти інших професіоналів?
– Пишуть. Хлопець один – поляк. У крузервейті боксує. Писав, що хоче попрацювати, приїхати до мене у клуб на роботу. Ласкаво прошу. Я готовий працювати. Мені це цікаво.
– Як ви ставитесь до виходів Берінчика у ринг?
– Нормально, це шоу. Він робить шоу. Зрозуміло, що це красиво, прикольно і всі це чекають. Він пояснював, що хтось побачить свого героя якогось… Навіть якщо одна людина у залі усміхнеться, то значить, він це зробив це для неї. Денису подобається дарувати людям усмішку. То чому б ні? Своя фішка.
– На бій проти Артема Лобова вам теж довелося увійти в стиль…
– Так, довелося згадати, як носити костюм.
– Влітку 2021 року Денис Берінчик провів бій проти російського ірландця Артема Лобова на голих кулаках. На бій Берінчик та його команда вийшли в стилі серіалу "Гострі картузи". Як ви ставитесь до цього?
– Коли потрібно – чому ні? Це ж командна робота.
– Яка ідея Берінчика може викликати вашу реакцію "Стоп"?
– Не знаю, поки такого не було. Зазвичай у боксерському виході він сам бере участь. Це було вперше, коли ми на голі кулаки вийшли і він попросив всіх одягнутися. Ми подумали, чому б ні. Це буде дійсно красиво виглядати. Ефектно.
– Але є приклад Деонтея Уайлдера…
– Ага, коли він почав розповідати, що в нього важкий костюм був.
– Боксер може круто вийти в ринг, але там йому "надають"…
– Це бокс. Денис, можливо, так розслабляється. Йому подобається. Хто йому заборонить це зробити? Ніхто.
– Але ж можна втратити концентрацію?
– Та не втратить. Він дуже досвідчений спортсмен, налаштований на бій. Можливо, завдяки цьому він угомонює свій мандраж і виходить та робить свою роботу в ринзі.
– У фільмі Сергія Долбілова Усик сказав, що в Берінчика, можливо, є декілька вуличних боїв, про які ми не знаємо.
– Шикарний фільм. Я Сергію потім писав і сказав велике дякую. Я вважаю, що він топ. Навіть HBO такого не зніме. Закадровий голос, є структура, сценарій. Фільм "Папаченко", про Усика, Кличка. Просто кайф.
Бій Берінчика проти Чанієва і шанси на титул– Як оціните бій Берінчика проти Чанієва?
– Поставлю чотири з мінусом по "п"ятибальній системі".
– Що вийшло і не вийшло в цьому бою?
– Початок бою не вийшов. План бою був такий, як поєдинок почався у шостому раунді. Так ми повинні були боксувати від першого раунду. Спершу, це не пішло. Можливо, дався у знаки довгий простій. Ми дев’ять місяців не боксували. Кулачний бій я не беру до уваги. Тому він не міг знайти…
У кутку він мені все чітко відповідав: "Я все чую і розумію. Почекай, я поки не можу знайти. Зараз все буде, зараз пристроюсь". Після поєдинку я говорив – велика повага за те, що, хоч у нього й не виходило і першу половину бою ми танцювали під дудку суперника, але раунди не віддавали.
Ми не у своєму боксі були першу половину бою. Але Денис раунди не віддавав. Я у фільмі про це говорив – за своє він буде гризти і не віддасть. У нього є таке хоробре серце. Він боєць і йому за це велика повага. За те, що, хоч і не виходило, він не опустив руки і все одно працював. Як не як – раунди забирав.
– Ви не боялися, що в перших п"яти раундах Денис піде в "зарубу"?
– Ні, не боявся. Я просто знаю, як він може битися. Це його стихія. Я його від цього відводжу. Не боявся, але нам це не було особливо вигідно. Раз на раз не приходиться. Так вийшло на початку, але згодом він знайшов. Він після 5-го раунду сів і сказав мені: "Я все бачу, я все зрозумів, я зараз все буду робити, як ми напрацьовували, як ти мене просиш". І з шостого раунду вже пішла інша картинка.
– Чанієв демонстрував круту роботу тулубом на початку бою.
– Так. Денис трішки не чув, куди потрібно було бити. На емоціях був.
– Ви не переживали у 5–6 раундах, коли Чанієв розбив Денису ніс?
– Ні.
– У Берінчика ж немає перелому?
– Ні, він сів у кут і відразу попросив подивитися ніс.
–Якби ніс був зламаний, бій би тривав далі?
– Звісно. Люди з поламаними руками боксують, зламаними щелепами. Боксував би звісно.
– Чанієв – найсильніший суперник у кар"єрі Берінчика?
– Зі всіх? Так. Я з ним працюю – по боксу 4 бої вже і кулачка. Я вважаю, що це була найсильніша опозиція. Отримали великий багаж досвіду. Отримав багато сигналів про те, над чим нам потрібно працювати більше, що удосконалювати. Величезний досвід насправді.
– На фоні цього бою Берінчик має формальне право претендувати на бій за титул?
– Його пояс вже дозволяє йому боксувати.
– Чанієв бився проти Річарда Коммі й програв у другому раунді нокаутом. Натомість Ломаченко декласував Коммі.
– Це бокс. Ніхто від цього не застрахований. Наприклад, той же Теофімо Лопес возиться з Масайоші Накатані 12 раундів і ледь виграє. Потім травмований Василь Ломачено боксує з Лопесом… Я не вважаю, що Лопес там виграв, але все одно. Василь виходить боксувати з Накатані й що він з ним робить?
– Декласує.
– Так. Потім Коммі. Вийшов з Василем і декласований. Я читав коментарі, що Коммі розібрався з Чанієвим за 2 раунди, а ви з ним не впоралися… По-перше, у нас не було завдання впоратися за 2 раунди. У нас було завдання боксувати 12 раундів. Ми давно не билися.
По-друге, це бокс. Раз на раз не приходиться. Таке буває. Ми ні перед ким не виправдовуємося і на думку цих всіх диванних експертів мені глибоко байдуже. Це бокс і те, що ви питаєте на фоні когось… Денис майстерний спортсмен і під кожного спортсмена можна підготуватися.
– Не хочеться швидше закінчити бій, адже може статися дурний нокаут?
– Це бокс. Ні, не хочеться. Якщо є можливість швидше закінчити бій, то завжди закінчимо. Добре, що в нас був такий важкий 12-раундовий бій. Ми продихалися, давно не були в ринзі. Випустили пар. Пройшли великий важкий збір. Два місяці були в горах.
– У Берінчика міг бути бій проти Густаво Лемоса. До цього боксера ви навіть не починали готуватися?
– Ми робили загальну фізичну підготовку. Я переглядав його бої та аналізував. Конкретно під нього ми не почали готуватися.
– Хто був би важчим суперником для Берінчика – Чанієв чи Лемос?
– Я ось недавно на FightingRoom відповів, що Чанієв. Але, приїхавши додому, подумав, що трішки помилився. Я не можу сказати, тому що ми були в ринзі тільки з Чанієвим. Якби ми боксували з Лемосом, я б сказав, з ким був бій важчим. Тут не можу відповісти, тому що з Лемосом ми не перевірили свої сили.
– Кого б ви хотіли бачити наступним суперником Берінчика?
– Без різниці насправді. Хотілося, щоб Денис отримав свій шанс стати чемпіоном світу.
– Джордж Камбосос?
– Можливо, нас і виберуть. Недооцінять і виберуть.
– Бій з Ломаченком?
– Нереально. Нікому буде не вигідно.
– Берінчику вигідно.
– А Василю не вигідно. Не забувайте, що професійний бокс –це не тільки титули, але й заробіток. Публіці бій Ломаченко – Берінчик не буде цікавий. Хто в Америці буде дивитися бій двох українців? Це в Україні був би фурор, я думаю. Вони могли б стадіон зібрати.
– Тоді з ким битися Берінчику? З точки зору фінансів бій Берінчика проти Девіна Хейні, Джервонти Девіса, Раяна Гарсії та Камбососа не цікавий.
– Ні, вони у себе заплатять. Їм буде цікаво. Якщо будуть титул захищати, то буде цікаво. Нам, звісно, менше. Нам потрібно завоювати титул і тоді все обіграється у нашу сторону.
– Які шанси були б у Берінчика в бою проти Ломаченка, якщо б такий поєдинок відбувся?
– Як казав Валерій Васильович Лобановський, шанси є завжди – навіть тоді, коли їх немає.
– З Камбососом у Берінчика більше шансів?
– Звісно, ви порівняли! Я вважаю Ломаченка найкращим легковаговиком взагалі по його боксу, навичкам, майстерності. Якщо у Василя буде бій з Камбососом, Вася його до школи відведе. Як було в Усика з Гассієвим. Буде те саме. А те, що кажуть, що Камбосос вміє битися… Василь його легко перебоксує і не прийматиме бійку.
– Як вам ситуація з тим, що Берінчику не дають титульний бій? Всі ми розуміємо, що WBO, напевно, зробить Ломаченка офіційним претендентом.
– У Берінчика шостий захист титулу WBO International. Наче п’ять захистів дозволяють боксувати за титул чемпіона світу. У рейтингу він третій, але я думаю, що зараз буде другий після цього бою. Тому що Лопес йде у 63,5 кілограми.
– Не хочеться кинути все, адже у черзі на титульний бій ще купа людей?
– Не купа людей, я думаю. Це завдання промоутера все це вирішити. Від цього втомлюєшся стільки чекати. Ми будемо чекати й сподіваємося отримати свій шанс побоксувати. Дуже хочеться себе перевірити і здобути пояс для нашої країни.
– Скільки Берінчик може протриматися у боксі, щоб бути на піку форми?
– Залежить від того, які у нього будуть бої. Поки що в нього не було боїв, на яких він спалив себе. Боксер закінчується, коли в нього купа важких боїв. А так у нього не було важких боїв взагалі. Трохи важкуватий бій був проти Чанієва.
– У Берінчика начебто міг бути поєдинок проти Люка Кемпбелла в андеркарті Усик – Джошуа. Бій не відбувся, адже Кемпбелл завершив кар"єру. Але є версія, що й Денис не хотів битися в андеркарті.
– Нам нічого не пропонували. З такою розмовою на нас ніхто не виходив. Ми боксували б з Кемпбеллом. Звісно, що ми хочемо боксувати не тільки в Україні.
– Через відсутність титульних боїв немає ідеї повернутися у бої на голих кулаках?
– Є! Якщо нам не будуть давати боїв… Якщо там буде якась цікава пропозиція, то ми знову поб"ємося на голих кулаках.
– Коли ви можете прийняти рішення про бій на голих кулаках?
– Зараз нам сказали, що наступний боксерський бій повинен відбутися навесні. Якщо буде – то ми боксуватимемо. Якщо ні – знову простій...
– Берінчик не думав переходити у змішані єдиноборства?
– Поки ні… У MMA поки він не думав переходити.
– Чи не краще змінити вагову категорію, щоб отримати титульний бій?
– Спуститися у 59 кілограмів важко буде. А якщо підійматися – він маленький буде для 63,5. Там такі здорові коні зростом під 180 сантиметрів. Там габарити вирішують. Там буде важко.
– Як, на вашу думку, розв"яжеться ситуація у легкій вазі?
– Я не можу відповісти на це складне запитання. Побачимо. Надіємося, що нас хтось недооцінить і ми візьмемо й зробимо "БУМ!" Як це зробив Камбосос з Лопесом. І ми так само зробимо разом з Берінчиком. Було б шикарно.
– У легкій вазі анархія з титулами.
– Бачите, купа цих поясів… Було б у кожній вазі по одному… А не так, як WBA Regular, Global та Super. WBA Super у Камбососа, WBA Regular у Джервонти Девіса. У Девіна Хейні титул WBC звичайний. У Камбососа – титул WBC Franchise, а в Раяна Гарсії – WBC Silver. Купу поясів навигадували. Думаю, через гроші…
Шанси Усика в реванші з Джошуа– Як оціните шанси Усика в реванші з Джошуа?
– Я не можу дати прогноз. Скажу одне, а буде інше – вийде, що я балабол. Я думаю, що Джошуа зробить роботу над помилками. Але я впевнений, що й Олександр буде кращим.
– Перший бій був чистий – джентльменський. Чи не захоче Джошуа в другому поєдинку битися брудно?
– А Олександр дасть йому це зробити чи ні? Незрозуміло. Ми це дізнаємось тільки тоді, коли вони вийдуть, ударить гонг і ми будемо за цим спостерігати.
– Якщо Усик битиметься з Ф "юрі?
– Це буде випробування. Мені підказує чуття, що Олександр все одно зробить. Але це буде дуже важкий бій. Тому що Ф"юрі незручний, незграбний – у цьому його коник. Він для своїх габаритів ще й дуже швидкий. Ще й вольовий. У бою з Уайлдером я думав, що його вбили. А він полежав собі і піднявся.
– Це психологічні ігри.
– Так, я думаю, що він Уайлдера з"їв просто морально.
Джерело – Спорт 24
