_pictogram.svg.png)
На перший погляд, Ольга Шалімова — сором’язлива та дуже ніжна дівчина, яка живе звичайним розміреним життям, проводить час з друзями та віддає Богові шану. Але це лише не перший погляд… Молода спортсменка із Запоріжжя більшість свого часу знаходиться у спортивному залі, де відточує боксерську майстерність, працює над помилками та готується до нових викликів, що з гідністю їх приймає!
Ще б пак! Другий рік поспіль 21-річна боксерка з України увійшла до когорти найкращих молодих спортсменок Європи, цього разу — в якості бронзового призера молодіжного чемпіонату!
Пресслужба ФБУ поцікавилася в Ольги, як це двічі поспіль підійматися на європейський п’єдестал, та кому вона присвятила цю нагороду…
— Ольго, наша збірна їхала до Хорватії в той час, як почалося військове вторгнення росії в Україну. Розкажи, чи важко було налаштуватися на поєдинки, знаючи, що у твоїй країні — війна?
— Справді, було важко сфокусуватись на боях, знаючи що у твоїй країні лунають вибухи, проливається кров, руйнуються міста і села. До того ж, в Україні залишились мої рідні, я дуже за них хвилююсь. Однак ми, боксери, приїхали до Хорватії, щоб показати силуй міць нашої держави. Попри перешкоди, збірна України боротиметься до кінця!
— Як у Хорватії вас зустріли? Чи відчували особливе ставлення до себе через події в Україні?
— Безумовно! У день приїзду всі погляди були прикути до української команди. Всіх здивувало те, що збірна України змогла у повному складі приїхати на чемпіонат Європи.
— З яким настроєм ти виходила на бої, що мотивувало тебе на рингу?
— Я виходила на ринг лише за перемогою. Попри відсутність повноцінної підготовки до змагань, хотілося достойно представити свою країну. Що мене мотивувало? Підтримка близьких людей! Перш за все, хочу подякувати своєму тренеру Дмитру Орєхову, що зараз знаходиться в Україні. Ми з ним постійно на зв’язку, саме він налаштовував мене на бої. Ще я дуже вдячна моєму другому тренеру Артуру Беладзе.
— Цікавий факт: ти другий рік поспіль їдеш додому з медаллю чемпіонату Європи. Як це, двічі поспіль підійматися на європейський п’єдестал?
— Так, у 2021 році я привезла додому срібло чемпіонату Європи, цього разу везтиму бронзу. Шкода, що не вдалось взяти золото, але, враховуючи всі обставини, я вважаю це достойним результатом. Я з гордістю підіймаюсь на європейський п’єдестал.
— Попри все, ти дійшла до півфіналу, де нажаль, поступилася… Що тобі завадило пробитися до фіналу?
— Мені здається, що відсутність повноцінної підготовки до змагань такого рівня вплинула на результат поєдинку. Також далася взнаки відсутність мого тренера у кутку рингу.
— Кому присвячуєш бронзову нагороду?
— Свою бронзову медаль, що я її отримала завдяки Богові, присвячую загиблим воїнам Збройних Сил України.
