Дмитро Сосновський: «Мало виграти ліцензію - треба ще й медаль вибороти!»

Нещодавно закінчились два міжнародні турніри з боксуу Китаї та Казахстані, в яких українська збірна теж взяла участь. Підготовкою та визначенням складу команд до турнірів, які проходили майже одночасно, займався головний тренер збірної, Дмитро Дмитрович Сосновський. Саме він, як ніхто інший, знає через що доводиться пройти боксерам протягом олімпійського циклу та яку саме роль у цій підготовці відіграють міжнародні турніри та нові ліги AIBA – Всесвітня серія боксу (WSB) і Професійна ліга боксу (APB), які вже невдовзі відкривають новий, передолімпійський сезон. На кону олімпійські ліцензії, а далі...? А от що буде далі нам і розповів Дмитро Сосновський.

За яким принципом формувались команди до турнірів у Китаї та Казахстані?

Було прийнято рішення відправити 50 на 50 – і в складі однієї команди поїхали лідери, і в складі іншої також. Обидва турніри для нас були цікавими та значущими, оскільки ми мали змогу по боксувати із представниками азіатської школи боксу. В Казахстані, здебільшого, були боксери з Азії, в Китаї з європейців взагалі приїхали лише англійці, ми та росіяни. Вийшов такий-собі чемпіонат Азії. 

Яким чином азіатська школа боксу відрізняється, скажімо, від європейської?

Зараз у боксі все стало дуже намішано: якщо раніше школи боксу дійсно вирізнялись між собою, то тепер ці відмінності зникають. Бокс стає більш силовим, тотальним та наближеним до професійного, жорсткішого і в стилі "бачу ціль та не бачу перешкод". Такий безкомпромісний бокс демонструє і азіатська школа, яка раніше вирізнялась витонченістю, ігровим характером з невеликою кількістю нокаутерів.

Збір перед турніром також проходив у Китаї? Мали змогу тренуватися із місцевими спортсменами?

Так, ми провели одне тренування та три дні спарингів. Не через ринг, у вільному стилі. Всього збір проходив 10 днів і для боксерів із невеликим досвідом міжнародних боїв це було надкорисно. Окрім тренувань бійці перенесли важкий переліт, довелось призвичаюватись до місцевої кухні, тому такі виїзди ґартують і фізично і морально.

Розкажіть про склад команди, яка боксувала у Китаї. Наскільки я бачу, ставка робилась саме на нових та перспективних спортсменів?

В нашій команді дуже багато молодих боксерів. Найдоросліший учасник 1991-го року народження, а всі інші 92-95-го років народження. І це не випадково: багато з цих спортсменів взагалі вперше виїхали на такий турнір і спробували свої сили. Та й більш досвідчені хлопці, такі як Діма Митрофанов, Саша Ганзуля через участь у WSB теж не завжди мають час брати участь у таких турнірах, тож їм теж було корисно, оскільки боксувати турнір і боксувати один матч по WSB – це зовсім різні речі. Турнір більше готує до Олімпіади та входить в загальний регламент підготовки боксерів протягом олімпійського циклу.

У якому стані та формі  зараз знаходиться українська збірна з боксу серед чоловіків?

Наші першокласні боксери, які домінували на євро- та світовому рингах пішли і тепер головним є завдання протягом наступних олімпійських циклів виростити нове покоління чемпіонів. Але, очевидно, що одразу такий успіх не приходить і зараз ми стоїмо перед проблемою створення команди загалом. Тоді, коли наші перемагали на Олімпіаді – була команда, в якій 7-8 боксерів могли реально вибороти медалі, а зараз можемо говорити про окремих боксерів, які здатні поборотися за олімпійські нагороди. Якщо завоюємо 1-2 золоті медалі – то це вже буде добре. І це не песимізм, а цілком нормальна та передбачувана ситуація. Боксер не народжується за рік, три, або й чотири роки олімпійського циклу. Та зіркова команда пройшла два цикли, поки доросла до перемоги.

Але ж Ваші ставки на турнір у Китаї виправдались і боксери не розчарували?

По приїзду з Китаю я був приємно здивований результатами, які показали молоді боксери. В 2013 році чемпіонат України у Донецьку теж довів, що в Україні дійсно дуже багато хороших спортсменів та талановитих тренерів. Серед тих, хто був зі мною у Китаї – це Замотаєв та Богачук, які ще практично діти за віком, але вже на рівні воюють із прославленими азіатськими боксерами та не поступаються їм. Павло Іщенко теж показує дуже високі результати. Найголовніше – що всі ці хлопці хочуть бути "Усіками" та "Ломаченками", перемагати та здобувати спортивну славу. Але ці речі вимагають часу. От, наприклад, у боксі потрібна сила. Ми можемо навчити техніці та тактиці у форсованому режимі, але показники сили ростуть повільно із часом, навіть не за рік і не за півтори. Можна провести аналогію із випічкою хліба: спочатку треба посадити і виростити пшеницю, потім зібрати урожай, помолоти в муку, розтопити піч, замісити тісто і випекти, аж тоді буде хліб. Так і боксер має пройти довгий шлях доти, доки дійде потрібної форми.

Зараз боксери можуть обирати по який саме програмі боротися за олімпійські ліцензії, оскільки додались ліги APB/WSB. Чи це дійсно добре, коли спортсмени мають такі широкі перспективи?

Я б однозначно сказав що добре, якби всі ці змагання проводились за одним регламентом, коли хлопцям доводиться відбоксувати 4-5 поєдинків, а не один матч протягом змагального періоду. WSB та APB мають зовсім іншу програму та вимагають іншої тренувальної підготовки. Я, з усім своїм досвідом, важко уявляю як готувати спортсмена спочатку до 5-ти раундів WSB, потім до 8-ми APB, а потім до Олімпіади. Наступного сезону наші спортсмени задаються метою вибороти ліцензії по системам WSB/APB, але мало хто задається питанням як потім за якісь пару місяців встигнути підготуватися до Олімпіади. Мало просто отримати ліцензію – треба ще й медаль вибороти.

Як всі ці програми "уживаються" між собою у часі протягом року?

Спочатку пройде сезон APB, а потім вже розпочнеться WSB. Зараз система WSB стала ще жорсткішою. Якщо минуло  року сезон тривав півроку, то зараз за кілька місяців стоїть мета завершити сезон. Навантаження шалене і боксерам доведеться відверто складно. Організм втомлюється і потім дуже важко входити у новий режим. На виході з цих нових ліг ми отримуємо "вижатий лимон", а не спортсмена і от тільки зараз мені потроху вдається повернути наших хлопців у форму, потрібну для участі у турнірах та чемпіонатах.

Поки що більш наближеною до реалій олімпійського циклу є програма APB, по завершенню якої в нас є ще 8 місяців, щоб натренувати хлопців та вивести їх в режим.

Але посудіть самі, у WSB беруть участь 16 країн,  а в Олімпіаді – увесь світ. Хіба можна говорити про якусь конкурентоспроможність, коли хлопці по WSB зустрічаються з такою невеликою кількістю суперників? Майже всі  країни готуються по олімпійській програмі конкретно до Олімпіади. Мене вчили, що команда має пройти чотирирічний олімпійський цикл, включно із турнірами, а тут лишається два місяці на підготовку після закінчення сезону WSB. Маю власний гіркий досвід тренувань Іщенка Павла, який був зіркою нашої команди, але після WSB в нього лишилось чотири місяці на підготовку і я не встиг натренувати хлопця – в результаті він програв.

Який, на Ваш погляд, вихід з цієї ситуації, щоб полегшити роботу і тренерам, і спортсменам?

WSB – це комерційне шоу, яке не варто плутати з Олімпіадою. Якщо ви вже закрутили це шоу, то будь ласка! Зробіть віковий ценз на Олімпіаду до 24-25 років, щоб хлопці мали змогу нормально взяти участь у Олімпіаді, а потім вже йшли у шоу-проекти.

Я зустрічався з друзями з федерації Казахстану і вже там починають буксувати WSB, також багато країн виходили з програми – Китай Сполучені Штати, отже люди розуміють ці очевидні речі. Звичайно, я переживав за наших, коли вони були у фіналах WSB, і кричав перед телевізором, коли наші вигравали, але ці проекти на мають впливати на національну збірну. Хто виростив наших хлопців? Хіба WSB? Ні! Вони росли на кошти держави, яка їх взувала та відправляла та змагання і, зрештою, вони видали результат по WSB. В WSB немає системи, це просто серія матчів, а готуються спортсмени  за тим самим олімпійським циклом перед тим як прийти у новомодні ліги.

На щастя, в нас є порох у порохівницях і є талановиті спортсмени. Маю надію, що AIBA спроможеться грамотно та раціонально оцінити стан речей і розділити всі свої ліги за віком та часом.