Валерія Манчак: «Головне - не змарнувати своїх зусиль»

Чемпіонка Європи серед жінок-молоді, Валерія Манчак у вільний від боксу час пише вірші та перекладає сонети Шекспіра, малює і вчиться на відмінно. Коли спортсменка встигає займатися боксом та отримувати освіту юриста, як Валерї вдається поєднувати в собі чарівність та жіночність разом із фізичною витривалістю та силою духу, які так потрібні у "недівочому" спорті  – на ці питання відповіла золота медалістка чемпіонату Європи.

Думаю, що чемпіонатом Європи тебе не здивуєш, адже ти вже досвідчений боєць. Чи довелось в Італії зустрітись з кимось із своїх попередніх суперниць?

Дійсно, я вже їздила в 2012 році на чемпіонат Європи в Польщі. Нікого зі старих суперниць не зустріла, але старих друзів було багато – це дівчата з Росії, Молдови та інших країн. Ми підтримуємо одна одну не лише на рівні української збірної, але й на інтернаціональному. Дуже добре товаришуємо, адже підтримка надзвичайно важлива. В житті в нас нема жодного суперництва, лише на рингу доводимо хто краща.

Як на змаганнях показали себе дівчата, які поїхали на чемпіонат Європи вперше?

Склад збірної дуже змінився порівняно із попередніми роками, прийшло багато новеньких дівчат. Є натхнення і є бажання, можливо, не вистачає технічності та досвіду, але виступили всі гідно. Траплялися випадки, коли новенькі учасниці збірної не отримували перемоги через не надто об’єктивне суддівство,  але тренер одразу нас попереджав, що треба викладатись на усі сто відсотків, адже якщо бій буде рівним, або навіть трошки на нашу користь, то перемогу так не віддадуть. Та це вже на совісті суддів.

Чим ти живеш окрім боксу?

Я вчусь на другому курсі у Юридичній академії ім. Ярослава Мудрого на факультеті підготовки кадрів до органів прокуратури та отримую підвищену стипендію. Майже весь мій час займають тренування та навчання, але окрім цього встигаю читати та писати вірші, перекладаю сонети Шекспіра, пишу книгу та полюбляю малювати.

Бокс, сонети Шекспіра…Ти вмієш здивувати? Маючи такий набір талантів, вже думала чим займатимешся після завершення інституту?

Чесно кажучи, я більше схиляюсь до юриспруденції та до роботи у прокуратурі і поки не планую пов’язати життя із професійним боксом.

Тоді як бокс увійшов у твоє життя?

До світу боксу я потрапила випадково, адже з 6-ти років займалась хокеєм, при чому цілком серйозно та на рівні перемог на міжнародних турнірах у США та Канаді. До боксерської зали мене привів старший брат, який обожнює бокс та все, що з ним пов’язане. Тренер кинув оком у мій бік якраз коли я вдарила по груші. Як він розгледів талант – не знаю, але з того дня я стала займатись боксом.

Як тебе зустрічали у рідному Харкові після повернення з Італії?

В аеропорту зустрічав брат – з квітами та українським прапором. Він, як ніхто інший, підтримував мене протягом чемпіонату, ми дзвонили один одному та обговорювали все, що мене турбувало, адже він включений і у мій тренувальний процес, і допомагає налаштуватись морально. А тренер та колеги по залу зустрічали вже в Харкові з привітаннями та квітами.

Ставлення брата до боксу зрозуміле, а як щодо батьків?

Мама була налаштована досить скептично, але коли побачила, яких висот я можу досягнути і які користь та ентузіазм бокс вносить у моє життя, то стала заохочувати мене до занять боксом. Ну й оскільки спершу був хокей, то мама вже звикла, що я обираю види спорту, які традиційно вважаються не дівчачими.

Серед кола твої друзів здебільшого спортсмени?

В основному серед моїх друзів хлопці та дівчата, які пов’язані зі спортом. Є, звичайно, одногрупники, які взагалі гадки не мають що таке бокс і з чим його їсти, але оскільки я намагаюсь розвиватись різнобічно, то мені цікаво з різними людьми, не лише спортсменами і їм теж є про що зі мною поговорити.

Як ти примудряєшся скрізь встигати?

Так, часу обмаль і інколи мені його не вистачає на відпочинок, але той, хто хоче досягти успіху розуміє, що тільки щоденна праця приведе до цього успіху.

Тобто розпорядок дня надзвичайно щільний?

В мене щодня по два тренування: ранкове і вечірнє. Після ранкового йду на навчання, а після вечірнього лишається пару годин на дозвілля. Можу піти прогулятись із друзями, адже і голову треба провітрювати і м’язам давати відпочинок.

Що допомагає тобі налаштуватись на перемогу?

Перед боєм кажу собі: "Валерія, ти так довго і сумлінно працювала, більше ніж твоя суперниця" – і бажання не підвесті, в першу чергу, саму себе бере гору. Стільки часу і зусиль витрачено – мені буде шкода якщо всі мої старання не принесуть результату. Перед виходом на ринг молюсь, а коли я починаю боксувати, то за канатами стоїть тренер з моїм талісманом руках, м’якою іграшкою-коником Пузанчиком, яку мені подарувала мама за першу виграну олімпіаду з української мови.

Як пройшов ваш вихідний день в Італії?

Вихідного дня усі збірні виїхали до міста Перуджі, де ми погуляли, відпочили, сувенірів накупили. Я, звичайно, особливо не розслаблялась, адже на завтра мав бути півфінал і треба тримати себе у формі, але кілька видатних місць Перуджі оглянути встигла. Ну й шоппінг звичайно (прим. сміється)! Яка дівчина пройде повз італійський одяг?

Які саме сувеніри привезла друзям та рідним?

Магніти, брелоки та купу всіляких дрібниць на подарунки. Ну а найголовніший мій "сувенір" – це золота медаль (прим. посміхається).

Тебе цікавить лише жіночий бокс, чи в курсі усіх останніх подій світу спорту?

Я слідкую за усіма боксерськими новинами. Часто відвідую матчі, WSB зокрема. Приїжджаю підтримати своїх друзів. Ми тримаємо дуже тісний контакт, адже ми одна велика родина.