_pictogram.svg.png)
Продовжуємо серію портретних матеріалів, присвячених веслувальникам олімпійської збірної України. До вашої уваги інтерв’ю з каноїстом із Полтавської області, бронзовим призером Олімпійських ігор-2016 Дмитром ЯНЧУКОМ, який, нагадаємо виступить в Токіо в двійці з Павло АЛТУХОВИМ.
ОЛІМПІЙСЬКА ПІДГОТОВКА-2021
- Заключний етап підготовки вийшов доволі важким, він тривав він шість тижнів, - зазначив Дмитро. - В Обухові часто-густо була сильна спека, тож мали справлятися і з цим фактором. Але розуміли, що це олімпійська підготовка, тож віддавалися по максимуму.
За підсумками зборів наш тренер Сергій Жиляєв залишився задоволеним, як ми з Павлом Алтуховим попрацювали на заключному етапі підготовки.
- Що мотивувало в складні моменти підготовки?
- Мотивувало те, що з кожним днем ти все ближче і ближче підходиш до головного старту – Олімпійських ігор, де ми змагатимемося з найкращими екіпажами світу.
Дуже хочеться вже вийти на водну доріжку, і не просто вийти, а достойно представити Україну в Токіо-2020.
ОЛІМПІЙСЬКА МРІЯ
- Дмитре, а коли у вас вперше з’явилися думки, що Олімпіада це реально?
- Коли в 2015-му році ми з Тарасом Міщуком виграли чемпіонат Європи. До цього ми лише були чемпіонами Європи в «четвірці», та й ще серед молоді. Ніхто мабуть не міг подумати, що нова «двійка» може виграти, як говорять, трамвай, на дорослому чемпіонаті Європи, в тому числі і у олімпійських чемпіонів. Тоді почали задумуватися, що Олімпіада це реальна ціль.
- Виходить, що канал в Рачіце став щасливим для вас?
- Всі канали специфічні, але Рачіце запам’яталося – і результатами чемпіонату Європи-2015, і взагалі на цьому каналі приємно проїхати.
- Які у вас були юнацькі спогади про Олімпійські ігри?
- Мені запам’яталися Олімпійські ігри 2004 року. Побачив, як переміг тоді 19-річний іспанець Давид Каль. Подумав: «Оце так звір. Як так можна веслувати, щоб вигравати Олімпіаду». Він тоді «тисячу» виграв, на дистанції 500 метрів – був другим. Запам’яталося, як перемогли в Афінах брати Богдановичи. Для мене це була фантастика. Тоді навіть моєю мрією було просто потрапити на Олімпіаду. А коли в 2014 році почали виступати в двійці з Тарасом і конкурувати з найсильнішими спортсменами світу, Олімпіада стала реальною ціллю. Треба було тільки більше тренуватися, вкладати в себе, адже робота, пророблена на тренуванні, обов’язково принесе результат. Якщо лежати на ліжку, чи сидіти за ноутбуком, нічого не буде. Треба зранку встати, відпрацювати тренування, потім прийти відпочити, а ввечері – знов на тренування. І тоді результат буде підійматися. Якщо не мати бажання добитися цілі, цього не відбуватиметься. Якщо мати бажання, тоді все прийде.
ПЕРЕЛОМНИЙ МОМЕНТ
- В 2011-му ви вперше боролися за олімпійську ліцензію?
- Так, тоді я перший рік ганявся серед дорослих та виграв чемпіонат України в «одиночці» на дистанції 1000 метрів. Та перемога для мене, 18-річного, недосвідченого спортсмена, була дуже значущою.
Після чого поїхав на ліцензійний чемпіонат світу, де виступав з такими спортсменами як Аттіла Вайда, той же Давід Каль, Себастьян Брендель. Тоді я був шостим, чи сьомим в малому фіналі. Був молодим, і вже вирішив, що це мабуть межа для мене. Але наступного року Микола Мацапура забрав мене до Комсомольську, і це дало новий поштовх кар’єрі.
Планувалося, що я буду готувати «двійку» з Едуардом Шеметилом, але у підсумку він не перейшов до Комсомольську. Тож в 2012-му виступав в екіпажі зі Сашою Сівковим, виграли в 2012-му Кубок України та боролися за олімпійську ліцензію на європейській кваліфікації на. Але фінішували лише четвертими. Тож олімпійський цикл був пройдений. Ще рік ми готували із ним «двійку», але високими результатами похвалитися не могли. Кубок України вигравали, а чемпіонат України – ні. На міжнародному рівні ми дуже погано виступали. Спробував знову себе в одиночці, виграв чемпіонат серед молоді. Поїхав на чемпіонат Європи, в «четвірці» пробувався.
2012. Познань. Дмитро ЯНЧУК - переможець етапу Кубку світу
ОЛІМПІЙСЬКА «ДВІЙКА»-2016
- А згодом у вас склалася двійка з Тарасом Міщуком, яка принесла Україні бронзу Олімпійських ігор?
- Я запропонував Тарасу спробувати екіпаж в 2014-му. Чемпіонат України на дистанції 1000 м виграли тоді Вандюк/ Рибачок, а ми стали третіми. Втім, ми перемогли на дистанції 500 м та взяли участь в чемпіонаті Європи та світу, де були в фіналах. До наступного року готувалися вже разом, пройшли всі збори – Херсон, тричі Добротвір. В тому році виграли і Кубок, і чемпіонат України, та взяли вісім медалей міжнародного рівня. Дуже піднявся результат в 2015 році.
- Наскільки важлива психологічна сумісність для нормальної роботи екіпажу?
- Так, це важлива складова. Під час проходження дистанції ми один одному підказуємо по роботі, по техніці. Взагалі, за період спільної роботи ми стали, немов брати. Брати ж теж сваряться. Це нормально. Ми посварилися і через годину-два помірилися. Ми знали, що у нас є велика ціль – Олімпійські ігри.
«БРОНЗОВА» ГОНКА
- Олімпійські ігри в Токіо-2020 стануть для вас другими в кар’єрі. Згадайте, будь ласка фінальну гонку в Ріо-2016…
- Ми йшли по стандартній своєї розстановці, ми так завжди проходимо дистанцію. Перші 500 метрів ми розслабляємося, потім намагаємося додати. У нас був найнижчий режим по дистанції. На фініші ми були третіми, це було диво, ейфорія, що у нас все таки є медаль, що не дарма тренувалися. Щоранку йшли на тренування з мрією про медалі, і добилися цього.
- Ваші враження від гонки?
- Такої гонки у нас ще не було, як мені здається. Від старту до фінішу кожен дуже сконцентрований, ніяких помилок, проходженню ніщо не заважало. Абсолютно рівна дистанція.
Ми наполегливо тренувалися, мріяли про Ігри. Спочатку, у нас був відбір на змагання, нам потрібно було перемогти ще один екіпаж – Юрій Вандюк/ Андрій Рибачок. Ми почали тренуватися з листопада місяця, і просто мріяли потрапити на Олімпійські Ігри. А коли вже потрапили, то просто хотіли добре виступити, щоб наша країна нами пишалася.
За період підготовки ми додали в силі та витривалості. Але в будь-якому нам краще йти по вітру. Під час фінальної гонки був дуже сильний зустрічний вітер, але ми показали, що можемо боротися і в таких умовах.
Від «1000» до «750» вітер сильніше дме, там озеро ширше йде, а потім стихає. Однак, все рівно він був сильний зустрічний. Це навіть за часом видно: 3.45 - це дуже повільно. Олімпійський рекорд – 3.28, десь так (3.31,870, Діттмер/ Кірхбах, Атланта-1996. – прес-служба).
У нас був стимул, щоб триматися біля двох екіпажів: німецького на чолі з Бренделем, який і в «одиночці» виграв Олімпійські ігри, і бразильського. Це було стимулом для нас. Ми витримали всю гонку, але Брендель постійно показує дуже сильний фініш, напевно, напарник там не так вже й допомагав, як він сам тягнув човен (посміхається). З таким режимом, як вони проходять - це просто феноменально.
Ми вважали, що можемо взяти медаль. Але ми не хотіли заздалегідь думати про це, адже це збиває з роботи. Ми хотіли просто зробити все, щоб після фінішу не було образливо. Хотіли до фінішу віддати всі сили. Так і зробили.
ДРУГА ОЛІМПІАДА
- Які очікування від других для вас Олімпійських ігор?
- Перед стартом відчуття переповнюють, дуже хочеться достойно представити Україну на Іграх-2020.
- Хто підтримуватимемо ва
с під час Олімпіади?
- Дуже багато людей. Мої близькі – родина, кохана людина. Звісно, мої друзі. Мій перший тренер – Наталія Жиляєва, всі хто знає мене в Хмельницькому, де я починав займатися веслуванням. За нас триматимуть кулаки і в Горішніх Плавнях. Взагалі, відчуваю велику підтримку.
- Наскільки важко буде пристосуватися до часового поясу Японії, адже різниця чимала – шість годин…
- Складно сказати, адже ми летимо за достатньо короткий термін до старту. Треба буде пристосуватися і до нового кліматичного поясу. Втім, на Олімпійських іграх-2016 в Ріо теж була чимала різниця в часі, але все склалося вдало. Сподіваюся, що і в Японії все складеться успішно в плані результату – і у мене, і у всій команди.
- На що націлюєтеся в Токіо-2020?
- Тільки на медаль. Для цього, власне, й працювали в цьому олімпійському циклі, ніяких інших цілей бути не може.
В цілому, вважаю, що збірна України достойно виступить на Олімпійських іграх в Токіо.
Пресслужба ФКУ з використанням матеріалів XSPORT.ua
