ОЛЬГА ГОНЧАРЕНКО: «ХОЧУ ЗІГРАТИ НА ОЛІМПІАДІ»

Після поколінь Марини Виноградової та Богдани Садової в Сумах зріють вже нові зірки українського і, сподіваємося, європейського та світового хокею на траві.

Серед нових «зірочок» в минулому сезоні спалахнула 19-річна «зірочка» Ольга Гончаренко, що забила за сезон рівно 20 голів. Це стало кращим результатом турніру. З новим кращим бомбардиром «Сумчанки» ми і вирішили поговорити.

- Насамперед, вітаємо з призом кращому бомбардирові. Чекала ти перед початком сезону, що отримаєш його?

- Дякую за привітання. Не очікувала ні перед початком сезону, ні навіть перед початком четвертого туру. Для мене все виявилося несподівано. Після третього туру лідирувала за забитими м"ячами Юля Шевченко, гравець «Сумчанки», яка за деякими обставинами не грала за нас останній тур. Тому в лідерах виявилася Наталія Васюкова з «Колоса» і я. Але про те, що я можу наздогнати свою суперницю за забитими м"ячами я дізналася тільки перед останньою грою. Так вийшло, що нас з сестрою переплутали і сказали їй забивати у ворота суперників, але після першого тайму Світлана Миколаївна (Макаєва - головний тренер «Сумчанка» - Авт.) повідомила команді, що наздоганяти потрібно мені. Саме тому, що команда допомагала мені, і грала на мене весь другий тайм, у мене вийшло забити п"ять м"ячів, які допомогли мені обігнати суперницю з Борисполя.

- Як ти вважаєш, скільки б голів могла забити, якби партнерки грали на тебе, як в останній грі у другому таймі, коли ти забила п"ять голів за 20 хвилин (з 40 по 60 хвилину)? 

- Звичайно, якби весь час так команда грала на мене, то забивати можна скільки завгодно. Але мені і команді абсолютно не важливо, хто забиває, адже перемагає команда, а не одна людина. Тим більше на таких іграх у нас стоїть завдання не забити побільше голів, а більше зігратися, пробувати нові тактики, комбінації, які потрібно буде використовувати вже на чемпіонаті Європи та інших міжнародних змаганнях. 

- Як оціниш силу суперниць? Чого не вистачає українському хокею, щоб вийти на новий рівень? 

- Я вважаю, що якби в Україні було більше стандартних полів і команд, то ми могли б краще тренуватися, грати товариські ігри, приймати міжнародні змагання, що вивело б нас на новий рівень. Так як у нас цього немає, то і ситуація така, як зараз. Всього чотири команди - цього, безумовно, мало. Я думаю, нам потрібно більше спонсорів, які допомогли б нам частіше виїжджати на змагання, ну або товариські ігри з різними командами, щоб удосконалитися і грати з командами високого рівня. 

- Розкажи, як ти прийшла в хокей? 

- У хокей я прийшла, коли вчилася в 4-му класі, як тільки переїхала з родиною до Сум. Мій перший тренер Ольга Миколаївна Гончаренко (так співпало, що ми тезки) ходила по класах і запрошувала на заняття з хокею на траві. Вирішила з сестрою піти спробувати, тим більше що по вихідних додатково ми ходили безкоштовно в басейн з командою. Потім був вибір, або на тренування, або в басейн. Ми з сестрою пішли на тренування. Так ми і занурилися в хокей. 

- До хокею чимось займалася? 

- Перед тим як переїхати до Сум, ми жили в Конотопі. Там я пробувала себе у танцях, де затрималася ненадовго, і займалася трохи вокалом. Але це все швидко закінчилося. Сама здивована, як я в хокеї затрималася вже на цілих 10 років. 

- Чи є у вас із сестрою суперництво? 

- Та ні, і не було ніколи. Як в хокеї, так і в житті. Ми радіємо один за одного і підтримуємо в різних ситуаціях. Бувають такі випадки, що в збірну, та й взагалі в поїздки беруть когось одного з нас, але ми не засмучуємося, граємо потім за двох. 

- Хлопців один у одного не відбиваєте? 

- Ні, навіть не думаємо про це. Нам часто ставлять запитання: «А ви хлопців обманюєте? Ну, ви ж однакові...» Ні, ми такого не робимо. Не тільки по відношенню до хлопців, а й узагалі. 

- Що тобі більше подобається - хокей на траві або індор? 

- Можу з упевненістю відповісти, що більше мені все-таки подобається хокей на траві. Я думаю, що на великому полі цікавіше і видовищним виглядає гра. Там багато місця, є, де розбігтися, особливо швидкісним гравцям. Використовується набагато більше сили, ніж у індорі. 

- Які у тебе подальші плани? 

- Найближчим часом в моїх планах тільки «Сумчанка». Поки що не можу сказати, чи хочу я поїхати кудись за кордон. Думаю, поки ще рано про це думати. 

- Твоя мрія в хокеї? 

- Моя мрія в хокеї, та можна сказати і в житті, це грати на Олімпійських Іграх. 

- Хто твій кумир, якщо є? 

- Мій кумир в хокеї це голландська хокеїстка Март"є Паумен. 

- Кілька нехокейних питань: улюблений фільм, книга, їжа, музика, хобі? 

- Не можу виділити якийсь фільм, який подобається. Люблю різні жанри, в яких багато улюблених фільмів. Так само як і не можу виділити улюблену музику та їжу. Музику слухаю, можна сказати всю. А в їжі головне, щоб було правильне харчування, ніяких фастфудів, їжі на ніч тощо. 

- Улюблене місто, країна, місце? 

- З міст, в яких я бувала, найбільше мені сподобалося у Відні. Можна сказати, це моє улюблене місто, як і країна - Австрія. Улюблене місце все там же, парк атракціонів Prater. 

- Як ти проводиш вільний час? Чи воно у професійної спортсменки? 

- У вільний час від тренувань люблю просто прогулятися містом в компанії друзів. 

- За якими видами спорту ще стежиш? 

- Вільний час, звичайно, є, але його не вистачає, щоб стежити за іншими видами спорту. Тому на даний момент єдиний мій вид спорту - це хокей.

- Бажаємо, щоб твоя мрія збулася. 

- Спасибі, буду намагатися.

Ольга Гончаренко народилася 6 січня 1996 року в м. Мукачево Закарпатської області. З 2005 року проживає в Сумах. Закінчила школу №23, навчається в СумДПУ ім. А.С. Макаренко на II курсі інституту фізичної культури на факультеті фізичного виховання. У хокей грає з 2005 року. Майстер спорту України з хокею на траві з 2013 року. Багаторазова чемпіонка України з хокею на траві в різних віках. Кращий бомбардир чемпіонату 2014/2015.