_pictogram.svg.png)
Виступ на чемпіонаті України з фігурного катання Олександри Назарової/Максима Нікітіна став окрасою цих змагань. Одна з найцікавіших вітчизняних танцювальних пар показала у Києві свої нові програми, які незабаром демонструватиме на льодових аренах чемпіонатів Європи та світу.
Спеціально для українського глядача: катання харківського дуету уже вартує того, щоб залишити свої справи і прийти «на Назарову та Нікітіна». Фахівці вважають, що у цієї пари є майбутнє попри жорстку конкуренцію у танцях на льоду, а у світовій спортивній пресі українців називають одним з найперспективніших молодих дуетів.
Про свої найближчі плани та виступ на чемпіонаті України,про секрети створення нових програм, американську систему тренувань та що спонукало їх до зміни тренера, Олександра та Максим розповіли в інтерв`ю нашому сайту.
- Ви перемогли у чемпіонаті України без боротьби. Чи вдалося виконати у таких умовах поставлені тренерами завдання, багатьох спортсменів відсутність суперництва розслабляє…
Максим Нікітін: Звісно шкода, що цього року через травми не змогли взяти участь у змаганнях чемпіони України 2015 року Валерія Гайструк/Олексій Олійник. Це дуже хороший дует і гідні суперники. Коли ми виступаємо на одних змаганнях, вони не дозволяють нам розслабитися - боротьба йде, як то кажуть, лоб в лоб. Але нашим основним завданням у Києві було показати хороший прокат. Гадаю, ми з ним цілком упоралися, незважаючи на проблеми під час підготовки. Застуда, спочатку у Саші, а потім і у мене, призвела до того, що упродовж майже двох тижнів перед чемпіонатом України ми не мали тренувальної практики, тобто, навіть не стояли на ковзанах. Попри усі негаразди старт вийшов досить непоганим, ми не припустилися серйозних помилок ані у короткому, ані у довільному танцях.
Олександра Назарова: Можна відзначити лише деякі моменти, де хотілося б більшого…Наприклад, у короткій програмі було б добре додати емоційності, швидкості, тобто, того, що і є власне танцем. Для нас це навіть важливіше, ніж технічна панель, оскільки нам подобається «заводити» зал і викликати у глядачів позитивні емоції. Зараз працюватимемо над цим.
- Ви приїхали до України уже як учні Ігоря Шпільбанда. Що стало причиною зміни тренера, адже і з Олександром Жуліним ви помітно прогресували?
Максим Нікітін: Не хотілося багато говорити про це…Акценти такі. Ми провели з Жуліним три плідних сезони і безмежно йому вдячні. Саме він вивів нас на високий рівень, з ним ми стали бронзовими призерами юніорської світової першості, він відкрив нам таку сцену як чемпіонати Європи та світу і пояснив, як поводитися на ній. Це завдяки Олександру наші імена тепер знають у світі. Крім того, він чудовий постановник і працювати з ним було цікаво і приємно.
Рішення піти від такого тренера викликане багатьма важливими факторами, передусім, політичною ситуацією і відносинами між Україною та Росією. Саме через це було все складніше і складніше працювати у РФ. Тобто справа була не у тренерах, а у місці перебування.
- Ясно. Шпільбанд, хоч і також російський тренер,але працює в Нью-Йорку… Як ви потрапили до нього?
Олександра Назарова: Це окрема історія. Коли стало зрозумілим, що нам потрібно міняти тренера, ми з Максимом фантазували на кшталт того, що було б непогано потрапити до Ігоря Шпільбанда. Це було як жарт на тему нездійснених бажань…І раптом ми побачили Ігоря у списку тренерів, який нам запропонували для вибору. Інші варіанти уже навіть не розглядалися. У подальшому наша федерація зробила все для того, щоб робота зі Шпільбандом стала реальністю, за що ми їй дуже вдячні.
- Що нового внесли ці зміни у ваш тренувальний процес?
Олександра Назарова: Це кардинально інша робота. Тренування і спілкування з Ігорем абсолютно змінили наші підходи, уявлення і поняття про підготовку. Щодня Шпільбанд відкриває для нас нові погляди на тренувальний процес та життя загалом. І щоразу ми розуміємо, що можливості для удосконалення безмежні.
- Відомо, що ваш тренер працює з багатьма спортсменами. Чи досить уваги він приділяє вам?
Максим Нікітін: Так, у нас велика група фігуристів з різних країн – Німеччини, США, Чехії, Росії… Ми не завжди тренуємося в одному складі. Але система побудована таким чином, що необхідна кількість часу та уваги приділяється кожному фігуристу, ну, і нам у тому числі. Ми задоволені. Відбувається це так. Ігор складає похвилинний розклад, згідно з яким увесь тренерський склад,починаючи з 6.30 ранку до 15.30 ані на мить не залишає лід. Ми із Сашею працюємо з 8.15 з перервою.
- Наскільки комфортні для вас ці, суто американські, підходи до підготовки фігуристів? Здається, ви працювали за іншим графіком?
Максим Нікітін: Нам надзвичайно подобається, коли заняття з тренерами розписуються похвилинно, користь та переваги такої системи ми відчули відразу. У пострадянських країнах тренери працюють відразу з усією групою,тому є ризик когось не помітити, щось пропустити… У США такого не може статися в принципі, просто виключено, що якась важлива річ залишиться поза увагою. Адже кожна хвилина скрупульозно розписана і наповнена змістовною роботою, причому, надається також час, коли ми працюємо самостійно, тобто є можливість самим придумати нові елементи.
Це колосальна різниця. До речі, коли ми тільки приїхали до Нью-Йорка і ознайомилися з розкладом, то були спантеличені: як, 45 хвилин з Ігорем? А виявилося, що ці 45 хвилин заміняють місяць роботи. Між іншим, вся трійка призерів у спортивних танцях на льоду останнього чемпіонату світу працює саме за такою системою.
- У вас цікавий довільний танець, поставлений у дещо іншому стилі, ніж попередні. Це уже спільна робота з новим тренером?
Олександра Назарова. Так. Для довільної програми було обрано музику з кінофільму «Невдахи», але лише музику, образи з цієї картини ми не брали. По суті, образу як такого у танці й немає. Ідея, хореографія – це заслуга тренерів-постановників.
Максим Нікітін: Щоправда, ми прийшли до Шпільбанда з уже готовими елементами, але все одно довелося щось переробляти, щось доповнювати, зокрема, підтримки ми відпрацьовували з Ігорем. До речі, Саша забула сказати, що костюми придумала вона. У моєї партнерші завжди багато ідей, вона надзвичайно творча людина – на відміну від мене.
- Скільки часу зазвичай потрібно на підготовку програм - від замислу до фінального продукту, включаючи вибір музики? Чи враховуються у процесі цієї роботи ваші думки і побажання?
Олександра Назарова: У кожної пари своя тривалість цього процесу. Хтось думає швидше, хтось повільніше…Буває, що роботу можна завершити упродовж дня, але якщо не можеш знайти себе у програмі, то й тижня-двох може бути замало. Але це безперервний процес, напрацювання йдуть увесь сезон - щось покращуєш, щось додаєш чи відкидаєш. Не існує пари, яка сказала б: ну все, тепер все ідеально. Наприклад, ми за сезон багато разів міняли елементи, вносили інші зміни… Глядач цього не знає, і не повинен знати – йому потрібний готовий якісний і цілісний продукт.
Максим Нікітін: Звісно, до наших думок дослуховуються. Коли я вперше зателефонував Ігорю (ми тоді ще не бачилися), він відразу запитав, які є варіанти музики. А оскільки у нас на той момент ще нічого не було, він попросив поінформувати його, що нам подобається, щоб врахувати наші смаки і зрозуміти, у якому напрямі рухатися. Саме так народилися ідеї короткої та довільної програм, причому, короткої – з подачі Саші.
- Скажіть, які функції у команді Шпільбанда виконує Фаб`єн Бурза(у дуеті з Наталі Пешала неодноразовий чемпіон Європи та призер чемпіонатів світу у спортивних танцях на льоду-авт.) Ви з ним контактуєте?
Олександра Назарова: Компетенція Фаб`єна дуже широка – це і творчі, і технічні питання, він допомагає з хореографією, рухами, навіть з підтримками. Крім того, у відсутність консультанта-акробата, який приїжджає до нас лише на початку та у середині сезону, він повністю заміняє його.
Максим Нікітін: Бурза універсальна людина, ми його дуже любимо, цінуємо і постійно перебуваємо з ним на зв`язку. Нам імпонувало і його катання, і образи, які він з партнершою втілював на льоду. От зараз пішла тенденція ставити щось сумне, ліричне, ми самі торік намагалися щось зробити у цьому ключі. А таких «клоунських» номерів, які так подобаються публіці і які показували Пешала/Бурза не вистачає.
- Тут, на чемпіонаті України, тренер Галина Чурілова висловила думку, що вашому уже американському стилю - м`якому, пластичному не завадило б трохи додати суто слов`янського розмаху…
Максим Нікітін: Галина Володимирівна наш перший тренер, який ніколи не буде для нас колишнім. Вона завжди готова нам допомагати і ми, де б не каталися, завжди дослуховуємося до її кваліфікованих порад. Ми з нею радилися навіть, уже перебуваючи у США, зокрема, щодо вибору музики. Її зауваження слушне, нам не завадить додати у швидкості.
- На ваш погляд, якими є ваші сильні сторони?
Олександра Назарова: Нехай вас це не шокує, але ми вважаємо своєю перевагою присутність у нашому катанні чогось дивного – в елементах, костюмах, іноді навіть у виразі обличчя. Це виходить якось само по собі, але надзвичайно приваблює глядачів…
Максим Нікітін: Ми постійно хочемо робити щось нове, нестандартне, однак це прагнення не завжди співпадає з тренерськими установками. Тому іноді вступаємо у творчі суперечки, але у підсумку робимо так, як вимагає тренер – ми дисципліновані.
-Тобто любите експериментувати?
Максим Нікітін. Дуже. До речі, у нас з`явився шанс на офіційних змаганнях показати одну експериментальну річ… Поштовхом стала тривала розмова на етапі Гран прі у Парижі з Тетяною Тарасовою, котра запропонувала один з наших елементів змінити так, щоб він виглядав складнішим, цікавішим і незвичайним. Ми погодилися і перед відлітом з США до Києва на чемпіонат України уже навіть приступили до роботи над новацією.
- Можете розказати детальніше про це?
- Давайте потримаємо інтригу. Якщо у нас все вийде, то ви все побачите на чемпіонаті Європи або на чемпіонаті світу.
- Якими є ваші плани на нинішній сезон і на що хотіли б «замахнутися» у майбутньому?
Максим Нікітін: У цьому сезоні завдання одне – відібратися на Олімпійські ігри. Це мегамета. Подальші плани визначить її досягнення чи не досягнення.
Людмила Власюк.
