_pictogram.svg.png)
Надзвичайно важливий передолімпійський сезон став історією. Він подарував шанувальникам фігурного катання цілу гаму яскравих вражень та «роздав» завдання на майбутнє спортсменам і фахівцям.
Не всім вдалося реалізувати свої плани та продемонструвати усі можливості. Але крок за кроком,від старту до старту фігуристи доводили: немає меж для удосконалення та розвитку цього виду спорту. «Стрибкове божевілля» в одиночному катанні, неймовірно високий рівень виконання програм,який призвів до давно небаченої боротьби за світовий подіум у спортивних танцях на льоду,невпинно прогресуюче парне катання – це лише штрихи сезону,який багато в чому став проекцією на Олімпійські ігри-2018.
Яким був цей сезон для українських фігуристів?Чи впоралися вони з його новими викликами?Своїми думками щодо цього поділилася з нашим сайтом старший тренер Української федерації фігурного катання на ковзанах (УФФК) Марина Амірханова.
-Марино Олегівно, виступи провідних українських спортсменів у змаганнях цього сезону приносили як розчарування,так і позитивні емоції. То як все-таки слід оцінювати показані ними результати?
-Сезон справді був непростим для українських фігуристів - з цілого ряду об’єктивних та суб’єктивних причин,але й песимістичних прогнозів скептиків,на щастя, не виправдав.
Передусім,нам треба було протриматися і не допустити так званих провалів,оскільки умови для тренувань в усіх без винятку центрах залишалися складними,льоду катастрофічно не вистачало…Крім того,наш вид спорту уже давно потребує кращого фінансування і не лише турнірів,але й навчальних зборів. Тому ми реально оцінювали ситуацію,плануючи завдання на сезон. І вони повністю виконані,більше того,навіть дещо перевиконані…Так,український танцювальний дует Олександра Назарова/Максим Нікітін увійшов до топ-десятки на чемпіонаті Європи,переміг на Всесвітній універсіаді, наш Ярослав Паніот - серед десяти найкращих на юніорському чемпіонаті світу,добре виступили на ЧЄ одиночники Іван Павлов та Анна Хниченкова.
Важливість сезону-2016/2017 визначалася ще й тим, що на чемпіонаті світу у Гельсінкі розігрувалися олімпійські ліцензії. З цим завданням ми впоралися,як то кажуть, «п’ятдесят на п’ятдесят» - у спортивних танцях на льоду «перепустку» на Олімпійські ігри вибороли, в одиночному катанні – ні. Але не все втрачено,ще по шість ліцензій – відповідно у чоловічому та жіночому катанні,як відомо,розігруватимуться восени на міжнародному турнірі в Оберстдорфі. Тому всі зусилля будуть спрямовані на максимально ефективну підготовку до наступного сезону з тим,щоб показати найкращий результат. На мою думку,тут перспективи обнадійливі…
- Найуспішнішим серед українських фігуристів цей сезон був для танцюристів Олександри Назарової та Максима Нікітіна,які завершили його хоч і поки що не на медальній ноті,але не менш яскраво,здобувши ліцензію на Олімпіаду…
-Так, наш провідний танцювальний дует показав значний прогрес у своєму катанні і ще раз довів просту істину: наполеглива робота, цілеспрямованість, постійний творчий пошук неодмінно дадуть результат. Звісно, для Саші та Максима це лише початок шляху,їм належить ще багато працювати, постійно удосконалюватися для того,щоб позиціонувати себе як серйозних конкурентів у світовому середовищі танцюристів. Дуже важливо,що фігуристи це розуміють: з кожним стартом вони набувають досвіду і – рухаються вперед.
Загалом ситуація у вітчизняних спортивних танцях на льоду виглядає досить обнадійливою. Ми маємо й інші перспективні дуети, це,наприклад,харків’яни Дарина Попова/Володимир Бєліков,кияни Марія Голубцова/Кирило Бєлобров…Той факт,що з ними працюють талановиті тренери – відповідно Галина Чурілова та Марія Тумановська-Чайка дає надію на їхній швидкий прогрес.
-Минулі старти,зокрема,чемпіонати Європи, світу,у тому числі юніорський, продемонстрували надзвичайно високий технічний рівень одиночного катання,особливо чоловічого.Як виглядали на цьому тлі українські фігуристи?
- Щодо чоловічого катання,то елементарний аналіз свідчить,що цей неймовірний ривок в ускладненні програм здійснили здебільшого азіатські спортсмени. Тому серед європейців,на континентальному чемпіонаті, наш Іван Павлов виглядав досить пристойно,хоча,звісно,його можливості більші і він міг би виступити краще. Чемпіонат світу – це вже зовсім інша історія. Ціла група молодих,відчайдушних талановитих фігуристів демонструвала на льоду унікальні речі. Припускаю,що наш фігурист не був готовим до такого…Насправді у сезоні,що минув, Іван у своєму катанні зробив крок уперед,але у Гельсінкі цього не було помітно,оскільки чимало учасників виявилися попереду на три кроки. Мені здається, що все ж потрібно було ризикнути і піти на виконання стрибка у чотири оберти. Сподіваюся,що Іван засвоїть уроки і чемпіонату світу,і інших турнірів. Знаю,що він аналізує ситуацію,робить висновки. Безумовно,йому є над чим працювати.
Варто відзначити Ярослава Паніота,для котрого нинішній сезон по різному складався, але, зрештою,він зумів «вистрілити» на світовому чемпіонаті серед юніорів,увійшовши в число десяти найкращих фігуристів світу у цій віковій категорії. Я уже й згадати не можу,коли востаннє українські юніори-одиночники досягали такого результату.
Водночас хочу підкреслити: причини перемог чи поразок будь-якого спортсмена більш глибинні,ніж,скажімо,недопрацювання того чи іншого елемента. Наприклад, щоб ефективно працювати у напрямі представлення програми, потрібно наймати «вузьких» фахівців,спеціальних хореографів та мати для цього те,у чому ми обмежені – фінансування та лід. Так,ми розвиваємося,стежимо за останніми тенденціями у фігурному катанні, але не завжди встигаємо за ними з причин,які я назвала.
-Що нового ви побачили у цьому сезоні у катанні фігуристів,які йдуть слідом на лідерами,наприклад,Яна Ткаліча,Івана Шмуратка,інших?
- На жаль, в українському чоловічому катанні між «першими номерами» та другим ешелоном – досить значна відстань. Звісно, є здібні спортсмени,той же Ткаліч. Упродовж сезону цей фігурист демонстрував помітний,проте недостатній прогрес:у нього досі немає потрійного акселя та стрибка у чотири оберти,він потребує серйозної роботи над компонентами. Ян талановитий,здібний до стрибків, йому потрібно йти далі,розвивати культуру
катання. Але тут,знову ж таки,постає та сама проблема - наявності на постійній основі льоду та можливості найму окремих фахівців,які би займалися з ним,так би мовити,точечно.
А от у Шмуратко, котрого ви згадали, у такому напрямі як представлення програми все йде непогано. У Івана хороші обертання,стало краще ковзання, проте з технічною складовою треба багато працювати,оскільки тут є відставання.
- Марино Олегівно,чому,на Ваш погляд,вийшов таким нерівним сезон у Анни Хниченкової? Чи не є причиною цього недостатня кількість змагань,у яких вона могла би брати участь?
-Повністю згодна з тим,що у Хниченкової було замало стартів. На мій погляд, вона має більше виступати у турнірах. З іншого боку,її відмови ймовірно були пов’язані зі станом здоров’я…
Анна виступила на чемпіонатах Європи та світу і в обох випадках склалося враження деякої невпевненості у своїх силах. Я не можу інакше пояснити,зокрема, її невдачі з фліпом. У фігуристки красиві,впевнені стрибки, у своїх програмах,особливо у короткій,яка дуже вдала,вона стала легшою,розкутішою. Між іншим,я зовсім не побачила підстав для низьких оцінок,які поставили судді нашій фігуристці на чемпіонаті Європи…
Відрадно,те,що Анна Хниченкова вміє працювати над помилками. Гадаю,у наступному сезоні ми зайвий раз переконаємося у цьому.
-Чи очікуєте ви загострення внутрішньої конкуренції у жіночому одиночному катанні з огляду на зміну статусу Анастасії Гожви,а також Софії Нестерової та Анастасії Архипової?
-Передусім зауважу,що,на мою думку,спортсмен,виходячи на лід,має бути сам собі конкурентом і не зважати на зовнішні фактори. Адже результат залежить саме від нього,а не від того,є суперники чи немає.
Стосовно Гожви нагадаю,що вона у сезоні,що минув,успішно виступила на Європейському олімпійському юнацькому фестивалі у Туреччині,де здобула срібну медаль. Наступний же сезон Настя розпочинає уже з сеньйорських змагань. Це інший рівень і я вважаю,що фігуристка до нього готова.
На щабель вище піднімаються також Нестерова та Архіпова – вони виступатимуть у юніорах і наразі готуються до змагань Гран прі. Щоправда, поки невідомо,які саме етапи нам дадуть,сподіваємося, це буде Європа, а не,скажімо,Австралія,куди ми не зможемо поїхати з фінансових міркувань…Дуже важливо буде побачити,як наших фігуристок оцінюватимуть на міжнародному юніорському рівні. Так,Соня та Настя талановиті і добре виглядають у технічному відношенні,але не можна знати заздалегідь,як вони триматимуться психологічно,чи зможуть показати все,що вміють. Сподіваюся,що у них,обох таких бойових,все вийде і тоді,проаналізувавши виступи на названих турнірах, уже можна буде говорити про юніорський чемпіонат світу.
-Ще зовсім недавно в Україні вимальовувалися непогані перспективи у парному катанні. Схоже,що цей сезон їх перекреслив?
- Так,нинішня ситуація у парному катанні безрадісна. Тепер уже можна констатувати: спортивних дуетів у нас немає. Справді, великі надії пов’язувалися – і небезпідставно – з юніорською парою Рената Оганесян/Марк Бардей,але у подальшому виник ряд проблем,які,зрештою,і призвели до такого сумного фіналу. Обидва партнери підтвердили, що вирішили більше не кататися. Я говорила,зокрема, з Марком і він заявив,що не хоче залишатися у спорті і має інші життєві плани. Хіба,може передумає,таке буває,бо фігурист талановитий,йому багато дано…Шкода, але це їхній вибір.
- Марино Олегівно,як би Ви сформулювали пріоритетні завдання на наступний сезон?
-Спочатку нам потрібно ретельно проаналізувати проведену роботу у сезоні,що минув,провести консультації з фахівцями та тренерами,виправити помилки…Наступний сезон – олімпійський, тому певні корективи у підготовку внесуть результати виступів наших одиночників на турнірі в Оберстдорфі,де розігруватиметься решта олімпійських ліцензій. Загалом же пріоритети не зміняться: ми продовжуватимемо працювати над тим,щоб українське фігурне катання було гідно представлене на міжнародній арені.
Додати коментарІм"я (обов"язкове)
Електронна адреса (обов"язкова)
Підписатися на повідомлення про нові коментарі
Оновити
