_pictogram.svg.png)
Віце-президент Української федерації фігурного катання на ковзанах(УФФК) Даніль Амірханов – один з тих професіоналів,без яких неможливо уявити вітчизняне фігурне катання, втім,як і зимовий спорт загалом. Обіймаючи посаду начальника відділу олімпійських зимових видів спорту Міністерства молоді та спорту України,він за багато років «відправив» на Олімпійські ігри,чемпіонати світу,Європи та інші важливі старти чимало спортсменів,забезпечуючи разом з іншими фахівцями їхню підготовку у найдрібніших її нюансах. Багатьох з них Україна зустрічала потім як чемпіонів та призерів….
Не дивно, що саме йому у УФФК дісталася чи не найгарячіша ділянка організаційної роботи,до якої входить цілий ряд напрямків. Про зону своєї відповідальності у Федерації, непросту роль комунікатора між громадською організацією та державною установою, проблеми з базами для фігуристів,систему розподілу бюджетних коштів для видів спорту,шанси українських одиночників на здобуття олімпійських ліцензій ДАНІЛЬ АМІРХАНОВ розповів в інтерв’ю нашому сайту.
-Данілю Асхатовичу, Ваші обов’язки віце-президента УФФК досить об’ємні. Що саме входить до Вашої компетенції?
- Якщо узагальнити, то це, переважно,забезпечення підготовки національної збірної до найважливіших змагань в усіх аспектах – проведення навчально-тренувальних зборів, фінансування,формування календарного плану, власне участь у змаганнях…Спочатку розробляється план участі спортсменів у міжнародних змаганнях,він затверджується президією Федерації і спрямовується до Міністерства. Моє завдання – постійно тримати у полі зору цей шлях,ретельно контролювати і сприяти виконанню завдань та планів,враховуючи при цьому побажання тренерів,фігуристів. Наскільки це вдається у межах виділених бюджетних коштів? Передусім,намагаємося максимально задовольнити потреби лідерів збірної команди. Точніше, перші-другі номери забезпечуються в обов’язковому порядку, а ті,що йдуть за ними, - якщо є можливість.
У нинішньому,передолімпійському році пріоритет надано спортсменам,котрі планують взяти участь у зимових Олімпійських іграх-2018 у Пхьончхані. Це окремий напрямок роботи як Федерації,так і Міністерства,покликаний створити всі умови для повноцінної підготовки кандидатів до олімпійської збірної України. Наразі українськими фігуристами здобуто олімпійські ліцензії лише у спортивних танцях на льоду,чим завдячуємо Олександрі Назаровій та Максиму Нікітіну. Але для фігуристів відбір на Ігри ще не закінчено: решта «перепусток» буде розіграна восени на міжнародному турнірі в німецькому Оберстдорфі,де виступлять українські одиночники. Якщо говорити об’єктивно,то наші фігуристи мають усі шанси на здобуття ліцензій на Олімпійські ігри,проте для того,щоб це стало реальністю, нам потрібно забезпечити їм належну підготовку. При найкращому розкладі Україну презентуватиме у Пхьончхані четверо фігуристів. Це,звичайно мало, якщо тримати у пам’яті часи,коли на олімпійський лід виходило по 12-14 фігуристів з України,але для того ж ми працюємо,щоб з часом «вийти» на такі цифри…
-Що,на Ваш погляд,уповільнює цей процес?
-Цілий комплекс факторів,у тому числі й таких,які,на перший погляд,далекі як від фігурного катання,так і від спорту загалом… Про це багато говорилося,тому зупинюся на одній,надзвичайно гострій проблемі,яка потребує,мабуть,першочергового вирішення. Це – відсутність баз,які дозволяли б готувати спортсменів високого рівня. У нас склалася абсурдна ситуація,коли ми очікуємо від фігуристів результатів,практично не надавши їм належних умов для тренувань. В Україні немає якісних ковзанок,у той же час ми змагаємося на турнірах із країнами,де їх сотні. Відразу скажу: фанфари,що лунають час від часу з приводу відкриття ковзанок у торговельних центрах,не витримують жодної критики. Це добре,що є хоч такий лід,але формат 20Х30 чи 20Х40 – радше для любителів,а професіонал має тренуватися на повноцінній ковзанці стандартного розміру.
Водночас зазначу,що певний поштовх розвитку фігурного катання надала, хоч як це не дивно сприймається, програма «Хокей України»(державна програма будівництва спортивних споруд зі штучним льодом,яка діяла з 2007 по 2017 рр.-авт.). У ході її виконання було побудовано 11 ковзанок,які використовуються також і фігуристами. Але й тут криються свої пастки…Лід доводиться ділити з хокеїстами. Що це означає,у фігуристів краще не питати – якість льоду від такого сусідства залишає бажати кращого. З цієї ситуації і «випливає» нагальне завдання - створення спеціалізованих центрів фігурного катання. Переваги підготовки фігуристів на,так би мовити, власному льоду бачимо не лише на прикладах інших країн,але й у не такій далекій ретроспективі в Україні:чемпіони,якими ми пишаємося, є здебільшого представниками одеської та дніпропетровської шкіл,де «хокейно-фігурних» ковзанок не було. Резюмуючи,хочу сказати,що,на моє переконання, спорудження спеціалізованих льодових арен стало б потужним і ефективним фактором подальшого розвитку фігурного катання та відродження його переможних традицій.
-У той же час є приклади,коли наші спортсмени тренувалися в США на сучасних аренах,в чудових умовах,маючи вдосталь льоду, а серйозного результату не було…
- Звісно,сама наявність бази не може стовідсотково гарантувати високий результат. Підготовка спортсмена – багатокомпонентний процес,це механізм,у якому безліч деталей...Зрештою,ми готували висококласних фігуристів і в своїх умовах,це,зокрема, Олена Ляшенко,Галина Маняченко,Тетяна Волосожар/Станіслав Морозов,інші. Тобто я не стверджую,що потрібна лише база і крапка.
У контексті вашого питання скажу,що ніхто не відміняв наявність здібностей фігуриста,необхідних фізичних даних,його бажання багато працювати на льоду. Саме у цій площині,на мій погляд,варто шукати причини відсутності високих результатів тих українських фігуристів,які тренувалися в США. Хай не ображається на мене Віктор Петренко,але та ж Наталя Попова, попри підготовку в прекрасних умовах,не могла стрибнути вище голови. Так само й танцювальна пара Шивон Хікін-Кеннеді/Дмитро Дунь – у певний час стало ясно,що сподівання щодо цього дуету перевищені…
З іншого боку,талановиті українські танцюристи Олена Грушина та Руслан Гончаров (призери Олімпійських ігор-2006,чемпіонатів світу,Європи-авт.),тренуючись на бездоганних ковзанках у США, маючи по 6-8 льоду та перебуваючи у середовищі світових лідерів,що немаловажно, швидко й самі увійшли до елітної групи у цій дисципліні.
-УФФК уже ініціювала будівництво у Києві критої льодової арени у якості спеціалізованої бази для фігуристів.Чи виявляє зацікавленість у цьому проекті Мінмолодьспорт?
- Це справді масштабний,конче необхідний проект,реалізація якого вирішила б великий масив проблем,пов’язаних з підготовкою фігуристів. Наразі триває процес його обговорення,гадаю,що до кінця року будуть готові конкретні плани будівництва льодової арени. Щодо підтримки Міністерства,то вона повна й беззаперечна,у тому числі, й особисто Міністра Ігоря Жданова. А як інакше? Міністерство завжди позитивно сприймало подібні ідеї,адже вони працюють на спортивний авторитет держави. Принагідно зазначу, що завдяки зусиллям Мінмолодьспорту питання розвитку інфраструктури зимових видів спорту наразі активно опрацьовується. Маю на увазі,передусім,рішення про створення центру зимових видів у Буковелі. Так,зимовий спорт надзвичайно технологічний і затратний,але щоб досягати високих результатів, ми мусимо мати і лижний стадіон,і санно-бобслейну трасу,і трампліни…
-До речі, УФФК нещодавно відмовилася від пропозиції Міністерства створити саме у Буковелі базу для підготовки фігуристів. Чим керувалися обидві сторони у цьому питанні?
-Ця ситуація – збіг випадковостей. Відділу,який я очолюю,необхідно було упродовж надзвичайно короткого терміну підготувати великий та об’ємний пакет документів про відкриття у Буковелі названого Центру олімпійської підготовки із зимових видів спорту. Оскільки рік тому ми уже опрацьовували це питання і тоді також йшлося про формування у Буковелі бази для фігурного катання,то суто механічно цей пункт потрапив до нових документів. До того ж,саме у цей час означена пропозиція надійшла також і з самого Буковелю,де аргументували її наявністю відкритої ковзанки.
Але саме через те,що ковзанка не крита, і не сприйняла новацію УФФК,адже з цієї причини неможливо було б проводити тренування у повному обсязі. Одним словом, ідея виявилася сирою і її відклали,тим більше,що було вирішено, з урахуванням специфіки Буковелю, зробити акцент на лижні види спорту.
Хоча…Якщо хочете знати мою думку,то нічого поганого не сталося б,якби до Буковелю й виїжджав для підготовки резерв збірної команди. Для цього було б і фінансування.
-Данілю Асхатовичу, розкажіть,будь ласка,якою наразі є формула розподілу бюджетних коштів для видів спорту?Знаю,що була ідея робити це з урахуванням телерейтингів,пропонувалися інші експериментальні речі…
- Справді,якийсь час йшлося серед інших варіантів й про такий показник як рейтинги на телебаченні…Та після обговорень,суперечок та аналізу дійшли простого і,на мій погляд,єдино правильного висновку – основним критерієм для розподілу фінансової допомоги має бути те,на чому власне й стоїть спорт – результат. На основі цього було розроблено рейтингову таблицю,у якій відображено підсумки виступів спортсменів на Олімпійських іграх,чемпіонатах світу,Європи,етапах Гран прі,інших важливих змаганнях. Система така:згідно із зайнятим місцем нараховується певна кількість очок,які потім переводяться у грошовий еквівалент.Наприклад, 1 очко-1 тис.гривень.Кількість очок помножується на тисячу гривень і ось вам сума коштів для того чи іншого виду спорту.
Формула чітка і прозора: маєш рейтинг у світі та Україні,показуєш високі результати – маєш фінансування. У тих випадках,коли Міністерство з об’єктивних причин не повністю покриває потреби виду спорту, включається федерація.
-Що зараз має фігурне катання?
-Фінансування на нинішній рік було визначено за результатами попереднього,які дозволили сформувати реальну суму коштів. Отже,за означеною формулою на потреби фігурного катання у 2017 році виділено 2 млн.744 тис.344 гривень. Визнаю,цього недостатньо,щоб повністю забезпечити підготовку фігуристів до найважливіших стартів,особливо з урахуванням того,що в Україні досить перспективним є і другий ешелон,представники якого успішно виступають на юніорських чемпіонатах світу,турнірах Гран-прі і також потребують фінансування.
Водночас з 1 липня – за півроку до Олімпіади-2018 - відкрилося фінансування за олімпійською програмою. Ці кошти цільові,вони призначені для спортсменів-кандидатів на участь у зимових Іграх. Основним критерієм є,звісно, здобуття олімпійських ліцензій. У фігурному катанні дану вимогу,як я уже сказав, виконав танцювальний дует Олександра Назарова/Максим Нікітін,але,крім них, до «олімпійського пулу» потрапили також ще четверо фігуристів,які претендують на отримання ліцензій у чоловічому та жіночому одиночному катанні. Це Ярослав Паніот,Іван Павлов,Анна Хниченкова та Анастасія Гожва. Всі вони готуються до вирішальних стартів,хоча наразі ще не визначено,хто з них поїде до Оберстдорфа – це покажуть контрольні старти 23-24 серпня.
За олімпійською програмою,на навчально-тренувальний процес цих фігуристів виділено 3 млн.285 тис.800 гривень,тобто за рахунок цих коштів забезпечується їх підготовка до участі в Олімпійських іграх.
-На думку багатьох фахівців, ймовірність того,що наші одиночники успішно виконають свої завдання в Оберстдорфі,досить висока.Але ж все буває…
-Розумію ваше питання…Проте олімпійська програма призначена лише для спортсменів-кандидатів на участь в Іграх. Тому,якщо хтось з них втрачає цей статус, втрачається і фінансування. Ми не маємо права у межах цільової програми підтримувати тих,хто уже не претендує на звання олімпійця. Щоправда, стосовно фігуристів є одне застереження. Упродовж певного відрізку часу країни мають підтвердити свою участь в олімпійських змаганнях. Якщо хтось цього з якихось причин не робить,тоді це місце дістається запасним,які перебувають у так званому списку очікування. Це означає,що турнір в Оберстдорфі ще не розставить остаточно і безповоротно усі крапки над «і».
-Данілю Асхатовичу,як Ви ставитеся до міграційних ризиків у спорті?Чи потрібно,на Ваш погляд, зупиняти та вмовляти спортсменів,які вирішили виступати за інші країни?
- На щастя, в українському фігурному катанні ці процеси зупинилися,але якщо розмірковувати суто теоретично,то я би нікого не тримав. Звичайно, коли йдеться про лідерів,членів збірних – це одна розмова. Але іноді ЗМІ піднімають галас:український спортсмен такий-то хоче виступати за іншу країну! Починаєш розбиратися і виявляється,що насправді,мова йде про початківця, батькам якого випала нагода надати своїй дитині,яка серйозно займається певним видом спорту, кращі умови для тренувань. Якщо це,наприклад,фігурне катання і юному спортсмену хочеться постійно удосконалюватися,йти вперед,а льоду для цього не вистачає, то його батьків,які знайшли таку можливість за кордоном, можна зрозуміти.
Крім того,світ став відкритим. Люди не живуть у якомусь закритому просторі,а багато їздять,спілкуються,дивляться,порівнюють і приймають власні рішення. Нам потрібно спортсменів не відраджувати чи вмовляти, а забезпечувати умови для реалізації їхнього спортивного таланту в Україні,зробити все для того,щоб чемпіони та призери найбільших змагань та ті,хто прагне ними стати,тренувалися на сучасних базах. Повірте,в Україні,попри важкі часи, докладається максимум зусиль,щоб змінити ситуацію на краще.
У цьому контексті вбачаю важливим і позитивним той факт,що українські спортивні фахівці стали частіше обмінюватися досвідом із зарубіжними колегами,залучати їх до тренувань своїх учнів для того,щоб отримати свіжий погляд на тренувальний процес,можливо,подивитися на нього в іншому ракурсі.Так працюють у світі. Зазначу,що такі підходи активно використовують,зокрема, в українському фігурному катанні. Скажімо,цього літа провідні фігуристи виїжджали на навчально-тренувальні збори у Латвію,де мали змогу ознайомитися із системою підготовки спортсменів з інших країн,отримати консультацію відомих зарубіжних тренерів. Це дозволяє рухатися вперед,а не замикатися у «своєму домі».
-Український уболівальник,вочевидь,уже скучив за «живим» фігурним катанням високого ґатунку. Чи можливе проведення у нашій країні міжнародних змагань?
-Це цілком реально. Україна уже довела здатність проводити масштабні спортивні – і не тільки! – заходи на найвищому рівні,з дотриманням усіх міжнародних стандартів. Цьогоріч відбувся чемпіонат світу з хокею у Києві (дивізіон 1А),у наступному році заплановано проведення так само чемпіонату світу з хокею (U-18 дивізіон 1) в Одесі,де торік Палац спорту відновив свою роботу як льодова арена. Тобто до нас поступово приходять великі міжнародні турніри. Та й досвід у нас є,у тому числі і щодо проведення змагань з фігурного катання. Гадаю, незабаром ми впритул підійдемо до вивчення цього питання.
-Данілю Асхатовичу, Ви є чиновником Міністерства і одночасно одним з керівників спортивної федерації. У Вас не виникає певних протиріч під час прийняття тих чи інших рішень?
- У жодному разі! Мої обов’язки чітко регламентовані і я ніколи від них не відступаю. Приміром, під час опрацювання тих чи інших нормативних документів у Міністерстві ми ретельно вивчаємо усі аспекти питання,вислуховуємо різні думки,пропозиції,все зважуємо й ухвалюємо відповідне рішення. Так само,на демократичних принципах,побудована й діяльність Федерації. Рішення приймає на колегіальній основі президія,яка враховує усі думки та позиції. Зазначу,що наразі у УФФК йде нормальна,конструктивна робота, немає гострих протиріч,а суперечливі питання вирішуються спокійно і виважено. Зізнаюся,що мені приємно працювати у такій Федерації, я із задоволенням ділюся своїми знаннями та досвідом.
-Чи є розуміння з боку керівництва Мінмолодьспорту проблем Федерації та сприяння у їх вирішенні?Вам часто доводиться щось доказувати,переконувати?
-У Міністерстві створено клімат конструктивної та плідної роботи,керівництвом підтримуються і навіть стимулюються ідеї,новації,проекти. Федерація ж не пропонує якихось надприродних речей,які неможливо реалізувати. Якщо виникає потреба допомогти спортсмену, у Міністерстві йдуть назустріч і відшуковують таку можливість. Все це абсолютно нормально,адже ми робимо одну справу,яка може постраждати у разі непорозумінь і протиріч. А в історії установи таке бувало і спортивним федераціям доводилося від того дуже нелегко. Нині ж є розуміння,що у Міністерства,і у федерацій має бути одна амбіція – високі результати спортсменів.
Людмила Власюк.
Додати коментарІм"я (обов"язкове)
Електронна адреса (обов"язкова)
Підписатися на повідомлення про нові коментарі
Оновити
