_pictogram.svg.png)
За декілька стартів 13-річна Анастасія Архіпова зібрала стільки позитивних оцінок своїх виступів, скільки окремі «зірки» не збирають й за сезон. Від турніру до турніру ця фігуристка, яка тільки-но вийшла на міжнародний юніорський рівень, все більше звертала на себе увагу, демонструючи явний прогрес у катанні.
Нинішній сезон вона вперше розпочала виступами на етапах юніорської серії Гран прі, де їй довелося пройти через усі «рифи» початківця-юніора – надмірне хвилювання, напруження, скутість…Вочевидь, цей іспит Настя також успішно склала, адже не випадково на запитання, чи можна назвати її «бійцем» у спорті, учениця Марини Амірханової впевнено відповідає «так».
Підтвердженням цьому стали останні міжнародні змагання Tallinn Trophy, де Настя вперше у сезоні піднялася на подіум, ставши «другою фігуристкою» престижного турніру. Вона й донині з властивою віку щирістю радіє, що у довільній програмі все виконала так, як планувала, і бідкається, що у короткій не впоралася з лутцем.
- Настю, як швидко тобі вдалося освоїтися в юніорському середовищі?
- Я відразу відчула, наскільки це серйозніше і відповідальніше – бути у числі юніорів, а також наскільки «дитячими» були мої попередні турніри. Від них юніорська категорія відрізняється геть усім – сильнішим складом учасників, рівнем суперництва, організацією змагань, де враховується кожна деталь… Мені здається, що я досить швидко зорієнтувалася у цих новаціях і призвичаїлася до них. Для мене це не стало якоюсь аж надто складною справою.
- На сторонній погляд, з кожним стартом ти виглядала на льоду все впевненіше. Це так?
- Насправді, було чимало хвилювання на вересневому турнірі у Ризі, оскільки це був і дебютний для мене етап Гран прі, і взагалі перші змагання сезону. А от на наступному етапі, у Гданьську, я уже була набагато спокійнішою і впевненішою, щоправда, сталася інша неприємність – перед довільною захворіла… Зате на Tallinn вдалося компенсувати все, там я вперше відчула себе «у своїй тарілці».
- Твої програми стали складнішими, а коротка поставлена у іншому стилі, ніж ти катала раніше. Вони створювалися спеціально до твоєї прем’єри у юніорах?
- Так, обидві програми нові, створені, так би мовити, під Гран прі. Так само, як і костюми. Раз виходжу на вищий рівень, то все має бути іншим, щоб відповідати новим вимогам.
Програми дійсно стали складнішими – за постановкою, за елементами, і вони мені надзвичайно подобаються. Їх постановник – Марія Миколаївна Тумановська-Чайка багато зі мною працювала, все перевірялося, враховувалося, чи мені зручно,чи комфортно…
До іспанського стилю у короткій (Aranjuez by Joaquin Rodrigo performed by Ikuko Kawai) мені довелося спочатку звикати, це було новим для мене, але коли добре відпрацювала цю програму, то відчула, наскільки вона мені близька. Це ще й тому, що Марина Олегівна (Амірханова-авт.) знайшла таку незвичайну, рідкісну музичну обробку.
У довільній (Hana"s Eyes performed by Maksim Mrvica) я відразу відчула себе у своїй стихії. Вона повільніша, плавна і для мене більш звична: у такому стилі я катаюся більшу частину свого спортивного життя.
- А яку музику слухаєш поза льодом?
-Здебільшого ритмічну. Одягаю навушники і розслабляюся, відстороняюся від усього світу і налаштовуюся на позитив. Дуже допомагає. А повільну – ні,не слухаю.
- Технічний багаж у тебе досить солідний, але ж ускладнення елементів це безперервний процес…
-У майбутньому хотілося б зробити більш складним каскад у короткій. Наразі у мене в цій програмі каскад 3Т+3Т, потрійний лутц, дупель. У довільний уже зараз готуємо новий каскад - потрійний лутц+потрійний тулуп. Я над ним працюю і хочу спробувати вийти з цим каскадом у програмі уже на чемпіонаті України (18-19 грудня-авт.). Крім того, треную зараз докрути на стрибках. Старти, у яких я брала участь, показали, що треба додати у швидкості, покращити обертання.
- Хто дизайнер твоїх костюмів? Вони тобі дуже личать…
- Це робота моєї мами. Вона придумала дизайн, а потім ми разом щось допрацьовували, щось міняли.
- Настю, у якому віці ти стрибнула подвійний аксель? Чи справді після цього решта стрибків пішла, як по маслу?
-У мене було так. Вперше подвійний аксель я виконала, коли мені виповнилося 9 років. Це сталося на моїх перших змаганнях і відчуття від того, що я це зробила, були неймовірні! Ну, а потім пішли потрійні – сальхов,ріттбергер…
- А потрійний аксель не пробувала?
- Пробувала, щоправда, лише на вудочці, без неї боязно. Але й цього було досить, щоб відчути цей стрибок. А от про четверний поки що не думаю, це справа майбутнього. Зараз треба більше працювати над тим, щоб стабільно виконувати потрійні.
- Наскільки важлива для тебе глядацька підтримка?
- Атмосфера на ковзанці на моє катання не впливає. Не можна сказати, що, наприклад, я не найкращим чином виступаю тому, що немає глядачів. Водночас, коли публіка підтримує,аплодує, це приємно і хочеться у відповідь краще кататися, показати більше емоцій.
- Що для тебе найскладніше у фігурному катанні?
-Мабуть, стрибки. Сольні я уже нормально виконую, а от каскади ще треба тренувати й тренувати. Але я стараюся. Намагаюся красиво заходити на стрибок і так само красиво виходити,відпрацьовую зв’язки зі стрибками...
- Ти здатна показати характер у тій чи іншій ситуації?
- Так, я не «кисіль» і характер у мене є. Були випадки, коли у короткій програмі підводили нерви, але я розуміла, що у довільній треба зібратися й виконати все за максимумом, інакше хороших оцінок не буде. І я це робила.
- Підозрюю, що невдачі ти сприймаєш досить стійко…
- Намагаюся, та все ж дуже засмучуюся, коли прокат виходить невдалим. Стає прикро через те, що розумію: я ж все це добре вмію робити, а от – не змогла. Зате потім вдвічі більше працюю над елементами, з якими не впоралася, і стараюся усунути те, що перешкодило показати хороший результат. До наступного старту налаштовую себе так, щоб більше не повторити помилки.
- Настю, ти живеш у режимі «ковзанка-дім-ковзанка». Як у такому разі організовано твоє навчання? Дистанційно?
- На льоду я по дві години щодня, але хотілося б, щоб було більше,оскільки не завжди вистачає часу прокатати програми,відпрацювати елементи – і ті, які є, і нові,тільки отримані. Було б добре, якби було три години та я знаю,які проблеми у нас з льодом.
Щодо навчання, то воно проходить у домашньому форматі, але періодично я відвідую репетиторів у школі. Тому до переліку «ковзанка-дім-ковзанка» треба додати ще школу.
- У твоєму профайлі зазначено,що ти любиш готувати. Це правда?
- Цілковита правда. Я обожнюю цю справу, мене мама навчила. Коли вона поралася на кухні, я стояла поряд й намагалася запам’ятати все, що вона робить. Тепер я й сама багато чого вмію. Особливо люблю випікати – брауні, яблучний пиріг, кекси, спеціально викроюю для цього час, здебільшого у вихідні дні та вечорами.
- А хто в родині є найбільшим поціновувачем твого кулінарного таланту? Тобі, як я розумію, не можна захоплюватися випічкою…
- Так,звісно,я можу тільки спробувати. У цій справі нам допомагає тато.
- Повернемося до фігурного катання. Як сталося, що свого часу тебе привели саме на ковзанку, а не,скажімо,до гімнастичного залу чи балетної студії?
- Це цікава історія. Спочатку цей вид спорту навіть у планах не фігурував. Коли я ще була зовсім малям, моїй мамі її подруга запропонувала віддати дітей у фігурне катання «для здоров’я». Так ми й ходили на ковзанку, я там більше повзала по льоду…З часом почала потроху кататися, але це було якось несерйозно – ми пропускали тренування і не переймалися цим. І все-таки перелом стався: у мене стало багато чого виходити, а відтак змінилося й відношення до тренувань. Мене перевели з групи «для здоров’я» до спортивної групи, де мною зайнялася Олена Станіславівна Міготіна. Я тоді першою у групі стрибнула одинарний аксель. Після цього у мене «пішли» й інші елементи і все стало серйозно.
- У тебе є авторитети у фігурному катанні? На кого хочеться рівнятися?
- Доросле жіноче катання, на мій погляд, переживає зараз підйом, у ньому все так красиво, гармонійно. Я дивилася змагання Гран прі серед сеньйорів і насолоджувалася. Мені подобається канадка Кейтлін Осмонд, американки Ешлі Вагнер, Мерайя Белл. Ось до такого рівня треба прагнути! Я уважно спостерігаю за їх виступами, а потім намагаюся повторити на льоду якісь рухи, «фішки»… Мені хочеться постійно розвиватися у фігурному катанні, тому намагаюся не пропускати жодних серйозних змагань. Ось зараз з нетерпінням чекаю Олімпійських ігор. Якщо не зможу щось подивитися наживо, то потім обов’язково перегляну повтор.
-Про наступний сезон уже думаєш?
-Попереду ще стільки важливих стартів у цьому сезоні…Мені дуже-дуже хотілося б виступити на чемпіонаті світу серед юніорів, але це право це треба здобути. Щодо наступних планів, то буде ускладнюватися контент нинішніх програм, але самі програми залишаться. Вони мені так подобаються, що я хочу їх показувати й показувати…
Людмила Власюк.
Додати коментарІм"я (обов"язкове)
Електронна адреса (обов"язкова)
Підписатися на повідомлення про нові коментарі
Оновити
