_pictogram.svg.png)
Чемпіонат України з фігурного катання на ковзанах, який щойно завершився на столичній Льодовій арені, успішно виконав ще одну важливу місію: він назвав імена тих, хто представлятиме свою країну на зимових Олімпійських іграх-2018 у Пхьончхані. Олімпійські «перепустки», тепер уже іменні, отримали танцювальний дует Олександра Назарова/Максим Нікітін, одиночники Ярослав Паніот та Анна Хниченкова.
Що означають для них виступи на олімпійській арені, як вони готуватимуться до них, як оцінюють прокати своїх програм на чемпіонаті України олімпійці розповіли у своїх інтерв’ю, які будуть розміщені на нашому сайті. Перше з них – від Олександри Назарової та Максима Нікітіна.
Харківський дует наразі тренується у США в групі американського фахівця Ігоря Шпільбанда. Свою кар’єру 21-річна Олександра та 23-річний Максим розпочинали з успішним українським тренером Галиною Чуріловою, яка донині їх консультує, незмінно отримуючи вдячну реакцію з боку своїх вихованців. Упродовж останніх років дует Назарова/Нікітін помітно прогресує, крок за кроком рухається вперед, удосконалюючи своє катання. У цьому сезоні Олександра та Максим уже взяли участь у шести міжнародних турнірах і на жодному з них не «загубилися», відтак логічним виглядає їх вихід на олімпійський рівень.
«Участь в олімпійських змаганнях - це надзвичайна подія у житті кожного спортсмена і ми – не виняток. Тепер усі наші зусилля у підготовці будуть спрямовані на те, щоб гідно представити свою країну на головних стартах чотириріччя», - заявили фігуристи.
-Нинішній сезон для вас досить багатий на старти. Як оцінюєте свої виступи на них?
-Максим. Справді, змагань дещо більше, ніж зазвичай, але ж сезон олімпійський і цим все пояснюється. Нас цілком задовольняє такий стан речей, оскільки без роботи, набуття досвіду не буде прогресу, а ми хочемо постійно рухатися вперед. У цьому сенсі кожний виступ на кожному турнірі можна записати в актив. Крім того, після змагань ми отримуємо свого роду «домашні завдання», бачимо, над якими моментами треба більше працювати.
Олександра. Вважаємо, що ми добрі учні і досі виконували все, що від нас вимагалося. А в оцінках наших виступів довіряємо тренерам: якщо негативних коментарів немає, значить, все зроблено правильно.
-Як будуватиметься підготовка у зв’язку з наближенням Олімпіади?
Олександра. Це вирішуватимуть тренери. Ігор Шпільбанд неодноразово готував спортсменів до Олімпіад, тому повністю покладаємося на його досвід. Однозначно одне: ми будемо продовжувати роботу над найдрібнішими нюансами програм, щоб наші виступи запам’яталися,передусім,глядачам. Ми уже давно переконалися, що існує взаємозв’язок між особистим задоволенням від танцю, його ідей, образу і тим, як сприймає його глядач. Якщо хочеш позитивної реакції – виходь на лід з програмою, яка тобі подобається. Я особисто не розумію, як можна катати те, що не викликає комфорту.
Максим. Повертаючись до підготовки, скажу, що попереду у нас ще три старти. Тобто до Олімпіади є час, упродовж якого маємо дещо підкоригувати, щоб підготуватися якомога краще.
- Чи означає це, що будуть внесені зміни до програм?
-Олександра. Ні,ні,у жодному разі. Нічого міняти не будемо і не хочемо. Ми працювали з багатьма фахівцями і цікавилися, чи було б доцільним щось змінити у довільній програмі. Може, відмовитися від якоїсь ідеї…Але схвалення не отримали. Всім подобається трактування нашого довільного танцю («Пірати Карібського моря»-авт.), те,як його побудовано, як ми «читаємо» його на льоду. Тому у нашому випадку коригування означає,скоріше, удосконалення елементів.
-У вас всі елементи нові? Одну з ваших підтримок називають унікальною…
Максим. Абсолютно всі нові. Поміняли усі підтримки, кожну довго і ретельно придумували, а потім відпрацьовували. Підтримка, про яку ви згадали, зазнала модифікації за рекомендаціями технічних спеціалістів. Ми її виконуємо на усіх турнірах, на останніх трьох вона отримувала четвертий рівень.
-Наскільки комфортна для вас латина у короткому танці?
Олександра. Тут суцільні парадокси. Ми обоє не дуже любимо латину, проте у цьому сезоні нам комфортно її катати. Мабуть, через те, що було правильно підібрано образ, тему, кроки…Це заслуга наших тренерів та постановників – вони справжні професіонали і працюють з кожним фігуристом індивідуально. Хоча цей танець давався нам важко. Хотілося чогось такого,чого немає в інших… Але ж нову латинську музику зараз не пишуть, тому намагалися обрати найкраще з того, що є.
Максим. Не секрет, що чимало фігуристів не любить латину на льоду, але наші тренери змогли так поставити танець, що він став зручним і для нас – виконавців, і для сприйняття його глядачами.
-Ваші костюми у короткій програмі,особливо Сашин, викликали справжній ажіотаж, їх обговорюють й досі. Хто автор такої креативної ідеї?
Максим.Звісно, Саша. Ідея цих костюмів, як, зрештою, і тих, які у нас були раніше, винятково її. Моя думка у цій справі вирішальною ніколи не була і я нічого не маю проти цього. Мені головне,щоб було зручно. В іншому я повністю довіряю Саші та тренерам: раз вони сказали, що так добре, стильно і красиво, значить, так воно і є.
Олександра. Але ж це чудово, що висловлюються різні думки щодо наших костюмів. Я особисто повністю задоволена результатом і вдячна людям, які працювали над костюмами. Тим більше, що їх шили практично без нас, лише з одною приміркою. Водночас, я ще буду їх допрацьовувати. А щодо того, як прийшла ідея, то цей процес не піддається поясненню. Може, наснилося…
-Де шиються ваші костюми?
Олександра. У Києві. В США важко знайти таких професіоналів, які є у нас.
-Ви тренуєтеся у групі Шпільбанда понад рік. Що змінилося в вас самих за цей період роботи і життя в США?
Максим. Ми змінилися, це так. Подорослішали,перестали бути дітьми. З’явилося почуття відповідальності перед країною, федерацією. Щодо мене,то я став більш серйозним.
Олександра. Ми стали досвідченішими – і на льоду, і поза льодом. На деякі речі, зокрема, ті, що стосуються змагань, уже дивимося по-іншому, більш виважено.
-Чи приймаються вашими тренерами пропозиції чи ідеї з боку фігуристів?
Олександра. У групі неймовірна творча атмосфера. Пропозиції, ідеї, креатив вітаються і обов’язково розглядаються.
Максим. До речі, багато чого у наших програмах придумали саме ми із Сашею.
-Ваші симпатії у спортивних танцях на льоду не змінилися?
Максим. Ось тут ми не змінилися. Не перестаємо захоплюватися катанням Тесси Віртью та Скотта Мойра і це, мабуть, залишиться з нами назавжди. На нашу спільну із Сашею думку, канадський дует – найкращий в історії спортивних танців на льоду. Я не впевнений,що у найближчому майбутньому з’являться ще такі майстри. Те, що вони демонструють, - мистецтво найвищого рівня.
-На ваш погляд, у чому їх секрет?
Олександра. Робота,робота і ще раз робота. Плюс,так би мовити,божий дар. Але навряд чи є тут єдиний рецепт.
-Як вважаєте,скільки часу має «жити» програма? Сезон,два?
Олександра. Я вважаю, що не більше одного сезону, інакше можна зупинитися у розвитку. Тобто, якщо хочеш рости, треба постійно пробувати щось нове і уникати тривалих «зупинок», довго катаючись з однією програмою. Я би розцінювала це як крок назад.
Максим. Скажу більше. Не тільки програма має «жити» один сезон – оновлення потребує кожний елемент. Саме до цього ми прагнемо. Ми дуже рідко повторюємо свої елементи, ну, хіба що, коли зовсім нічого не приходить у голову. Таке буває. Але наша мета інша. Щосезону - абсолютно нові елементи, які ми ніколи ще не виконували, щосезону - новий образ, який ми ще не показували глядачеві. Чому Тесса та Скотт найкращі на льоду? У них кожний сезон нові програми. І такі, що жодний елемент, жодний рух неможливо забути.
-Що може вивести вас з рівноваги?
Максим. Навіть не знаю, лід слизький, може статися все, що завгодно. Мабуть, найбільше мене може засмутити тільки травма.
Олександра. Я згодна. Травми виводять з рівноваги, але я ще додала б таку річ як необ’єктивність у сприйнятті нашого катання.
-Повертаючись до олімпійської теми: як плануєте впоратися у Пхьончхані з таким «ворогом» спортсменів, як надмірне хвилювання?
Максим. Нам адреналін лише допомогає. Гірше, коли ти занадто спокійний, це може завадити адекватно оцінити ситуацію. Знаю випадки, коли великі спортсмени приїжджали на турніри невисокого рівня, вважали, що вони легко з усім впораються і - зривали елементи.
Олександра. Хвилюватися перед стартом цілком природньо,нічого поганого у цьому немає. Головне,щоб голова залишалася холодною.
Людмила Власюк.
