На нещодавньому чемпіонаті України з фігурного катання одиночник Іван Шмуратко став єдиним, хто захистив свій чемпіонський титул і другий раз поспіль зійшов на найвищу сходинку п’єдесталу. Учень Марини Амірханової додав цю нагороду до ще двох, здобутих у нинішньому сезоні на міжнародних стартах – він був третім на етапі юніорського Гран прі в італійській Еньї та другим на турнірі в Будапешті. Тепер на фігуриста очікує серйозний іспит на січневому чемпіонаті Європи.
Це інтерв’ю журналістам Іван Шмуратко дав на столичній Льодовій арені відразу після завершення виступів на чемпіонаті України.
-Іване,як оцінюєте свої прокати в контексті підготовки до чемпіонату Європи?
-Щодо короткої програми, то мені сподобалося все, крім каскаду, де я припустився помилки. А довільну оцінив би трохи нижче, десь на 7,5-8 з 10-ти. Дуже погано, що не виконав другий потрійний аксель. Треба напрацьовувати зв’язки, щоб цей стрибок йшов не лише першим елементом, але й другим, третім...Тобто, працювати є над чим. Але загалом я отримав величезне задоволення від «домашніх» виступів у тому сенсі, що відчував теплу атмосферу та підтримку публіки.
-Судячи з останніх турнірів, у яких ви брали участь, потрійний аксель у вас все ж виглядає стабільним. А ось на лутц вам часто ставлять неясне ребро. Звертаєте на це увагу?
- Так, ці знаки оклику справді з’являються і цей факт ми не випускаємо з поля зору. Постійно є що покращувати і є чому вчитися.
-До речі, щодо навчання. Як йде процес вивчення стрибка у чотири оберти?
-Ми працюємо над сальховом у чотири оберти. На жаль, травма коліна та її наслідки не давали можливості активізувати цю роботу.
-Але на тренуваннях він добре виходить?
-Не зовсім. Ми хотіли показати четверний на турнірі в Стамбулі, але я не зміг там виступити через ту ж травму. Було б добре знайти оптимальний варіант, щоб і стрибок був уже хорошим, і травм не було...Тоді його можна було б включати в програму. А поки що, як я уже сказав, докладаємо всіх зусиль, щоб на наступні турніри у мене вже був заявлений сильніший набір елементів.
-Наскільки серйозною була травма? Вдалося обійтися без операції?
-Слава Богу, операції не було. Я намагаюся не доводити до таких крайнощів – якщо у мене щось болить, відразу звертаюся до лікаря, щоб все з’ясувати і, якщо це можливо, обійтися фізіотерапією. Тому нещодавно я ввів новацію – обов’язково розтягуватися після кожного тренування, щоб зменшити ризик травм.
-Помітно, що ви із задоволенням катаєте свої програми. Хто обирав музику до них?
-У цьому сезоні я робив це сам. Музика з обох програм ( у короткій – Луї Армстронг «Який чудовий світ», у довільній - Бенджамін Клементін «Cornerstone»-авт.) мені настільки подобається, що коли я її вмикаю, у мене мурашки по шкірі. Я часто слухаю її навіть, коли їду в метро чи розминаюсь...
-А що сталося з новим костюмом до короткої програми? Чому ви повернулися до минулорічного?
-Мені здавалося, що костюм з метеликом, у якому я розпочинав сезон, найкраще підходить до мого образу. Але він не
всім сподобався, а думати над новим не було часу. Тому спробували ще два і я остаточно зупинився на нинішньому, синьому, з минулого сезону.
-Іване, ви дивилися фінал Гран прі?
-Так, звичайно! Це було неймовірно! Найбільше вразила кількість складних елементів в програмах. У Нейтана Чена п’ять стрибків у чотири оберти в довільній програмі – це навіть усвідомити важко. Причому, він робить їх легко, ніби це потрійні. Я зараз стараюся перебудувати трохи своє мислення, щоб можна було зайти на четверний, як на потрійний, тобто не витрачати на нього надто багато енергії.
-Ваш друг Андрій Кокура незабаром вирушає на зимові юнацькі Олімпійські ігри. Триматимете за нього кулаки?
-Обов’язково! На тренуваннях ми з Андрієм допомагаємо та мотивуємо один одного. Іноді вранці приходиш на ковзанку, ще не зовсім прокинувся, а там Андрій уже стрибає потрійний аксель. Мене це відразу бадьорить. Ми даємо один одному поради, ділимося враженнями від виступів у турнірах і я відчуваю підтримку Андрія, так само, як він її відчуває з мого боку. Впевнений, що він сконцентрується,збереться і в нього все вийде.