Сергій Лавриненко: «Я ще й досі не вірю, що ми перемогли «Зорю»

Після виходу «Інгульця» до півфіналу розіграшу Кубка України керманич команди із смт Петрового Сергій Лавриненко говорив, що його підопічні пишуть історію, адже раніше не перебували на кубковій дистанції так довго.

Після виходу «Інгульця» до півфіналу розіграшу Кубка України керманич команди із смт Петрового Сергій Лавриненко говорив, що його підопічні пишуть історію, адже раніше не перебували на кубковій дистанції так довго.

І слід віддати належне наставнику та його хлопцям, які на цьому не зупинилися і, взявши гору над ще одним елітним клубом, «Зорею», тепер у фіналі посперечаються за головний приз із грандом українського футболу — «Шахтарем».

— Свого часу, захищаючи кольори «Зірки», мені двічі довелося брати участь у півфіналі Кубку України, — сказав Сергій Лавриненко в інтерв’ю офіційному сайту ФФУ. — Тепер уже в ролі тренера цей рубіж вдалося подолати, і невдовзі в мене буде нагода відчути, що ж це таке — вирішальний поєдинок за почесний трофей. Адже така бажана вершина вже поруч.

Команда з Петрового продовжує писати історію: взявши гору над елітною «Зорею», вона здобула право виступити у фіналі Кубку України! Фото ingulec.com

— Коли ви відчули, що «Інгулець» може взяти гору над «Зорею»?

— Та я ще й зараз, за кілька годин після фінального свистка, не вірю, що ми перемогли. Мабуть, ми ще й досі не усвідомлюємо, яку велику справу зробили для всієї Кіровоградщини!

— Тоді, будь ласка, уточніть, яким був план на гру.

— По-перше — дорожити м’ячем, не дозволяти супернику користуватися своєю грізною зброєю — стрімким переходом від оборони до атаки. По-друге, оскільки за антропометричними даними луганці переважали моїх підопічних, потрібно було завдяки правильному вибору позиції, надійній підстраховці не дозволяти гренадерам гостей (Будківському, Вернидубу) перемагати у верхових дуелях. І загалом хлопці виконали установку на гру.

— Розраховували на швидкий гол?

— Знаєте, коли зустрічаєшся з однією з найсильніших команд України, то тут головне — самому не пропустити в дебюті. Нам це вдалося, а потім спрацювала домашня заготовка, коли після чітко розіграної комбінації ми вийшли вперед. Згадаймо, що в подібному стилі ми відкрили рахунок і у чвертьфіналі з «Карпатами». А невдовзі пощастило створити ще одне маленьке диво, коли м’яч після удару Щедрого від мокрого газону пірнув до сітки. Нашій радості і радості вболівальників не було меж…

— До речі, впало в око те, що приїзд «Зорі» до Петрового не викликав ажіотажу, на трибунах було достатньо вільних місць…

— Я пояснюю це складними погодними умовами. У Петровому дощило, був сильний вітер. Хоча завдяки обслуговуючому персоналу газон був в ідеальному стані. Вдячні ми й уболівальникам, їхню підтримку ми відчували…

У травні на футболістів «Інгульця» чекає найважливіше випробування — вирішальний матч за почесний трофей із грандом українського футболу — «Шахтарем». Фото ingulec.com

— Чому знову серед запасних опинився кращий бомбардир «Інгульця» Акименко?

— Ми чудово усвідомлювали, що територіальною перевагою буде володіти «Зоря», тому попереду нам був потрібний мобільний нападник, який виконував би великий обсяг чорнової роботи. Ось чому ми й зупинили свій вибір на Мішуренку, який зіграв так, як від нього вимагали. Повірте, це тренерське щастя — мати у своєму розпорядженні обойму рівноцінних кваліфікованих виконавців і кидати їх у бій в залежності від можливостей візаві.

— Коли було найважче?

— В останні 10 хвилин основного часу і шість компенсованих. У гостей вийшли на заміну моторні Хомченовський, Громов, Кабаєв, і було дуже важко відбиватися. Але хлопці дотерпіли до кінця, хоча заради справедливості слід сказати, що в кількох моментах Фортуна була на нашому боці.

— Що говорив президент ФК Олександр Поворознюк, коли після фінального свистка зайшов до роздягальні?

— Сказав, що ми виправдали його сподівання, що вразили своєю грою всю Кіровоградщину.

— А підвищені преміальні не обіцяв?

— Добре відомий вислів Олександра Григоровича, що він готовий платити підвищені преміальні виключно за емоції. Так от, Поворознюк у роздягальні уточнив, що оскільки ми подарували йому море емоцій, то заслуговуємо на щедру винагороду. А він слів на вітер не кидає.

— Про фінальний матч уже думаєте?

— А який сенс? Усі прекрасно розуміють, хто такий «Шахтар», а хто — «Інгулець». На «Шахтар» ми налаштовуватимемося вже у травні. Ми й так уже створили справжнісіньке диво, тому заслуговуємо на те, аби хоч кілька днів просто насолоджуватися цим незабутнім переможним моментом.