_pictogram.svg.png)
Головний тренер «Інгульця» Сергій Лавриненко та капітан команди Владислав Лупашко поділилися очікуваннями від фіналу Кубку України, який відбудеться завтра в Запоріжжі.
15 травня на стадіоні «Славутич-Арена» пройде вирішальний матч турніру, в якому петровський «Інгулець» протистоятиме донецькому «Шахтарю». Напередодні поєдинку наставник команди із першої ліги Сергій Лавриненко поспілкувався з журналістами:
— Ми відчуваємо позитивні емоції, адже це новий виклик для нашої команди. Приємно знаходитися в цьому місті і брати участь у фіналі Кубку України. Попереду — серйозна гра з титулованим суперником, чинним чемпіоном України й володарем Кубка. Ми насолоджуємося моментом, оскільки хлопці вже здійснили подвиг, досягнувши фінальної стадії.
— Ви сказали, що відкриті для преси. Це робиться заради того, щоб розслабити команду напередодні вирішального матчу сезону — чи, для окремих футболістів, навіть цілого матчу життя?
— Ми стараємося так підходити до будь-якого поєдинку, не лише до протистояння із «Шахтарем». Розуміємо, що в сучасному світі без мас-медіа вижити неможливо, тому намагаємося бути відкритими. «Інгулець» — клуб із невеликою історією. Тому чим більше до нас буде уваги з боку ЗМІ, тим більше знатимуть про команду з Петрового. Тільки грою, результатом і досягненнями ми зможемо просувати клуб.
— Яким ви бачите майбутнє своєї команди — незалежно від результату поєдинку?
— Однозначно, ми на цьому не зупинимося. Перше завдання — вихід до Прем’єр-ліги, що нам не вдалося здійснити цього року. У попередньому сезоні ми до останнього боролися за потрапляння до перехідних матчів, однак за тур до фінішу втратили очки у грі з «Десною», яка нині представляє елітний дивізіон. Тому головним пріоритетом для нас залишається підвищення в класі.
— Команді вдалося підійти до матчу без серйозних кадрових проблем?
— Завтра вийдуть усі найсильніші. Ми розуміємо, що рівень суперника серйозний, із повагою ставимося до нього. Ми зробимо все можливе й неможливе, щоб «Шахтарю» не було легко на футбольному полі. Головне — впоратися з емоціями. Атмосфера фіналу Кубку, хороший стадіон, концерт, багато вболівальників — усе це для нас нове. Однак коли команда вийде на поле, і пролунає стартовий свисток, усі ці фактори залишаться на другому плані, і треба буде з холодною головою підходити до кожного епізоду.
— Чи знаєте ви, як зупинити Тайсона і його партнерів?
— Останнім часом щодо цього я отримав стільки порад від уболівальників та людей, які взагалі не пов’язані зі спортом, що «Шахтарю» уже має бути страшно. Кожен вважає за потрібне зателефонувати та розказати, як нам грати. Однак чомусь гірники не поступаються в чемпіонаті вже 25 матчів та пропустили лише 10 м"ячів.
— Ви вже ознайомилися з газоном «Славутич-Арени»?
— Ми поки що не бачили поля, проте знаємо, що в Запоріжжі воно чудове й зараз підготовлене на топ-рівні. Газон однаковий для обох команд, тому на перший план виходить майстерність футболістів. Індивідуальні якості гравців «Шахтаря» вищі, однак ми постараємося протистояти їм як слід. Донеччани — без однієї хвилини чемпіони України, а ми на сьогоднішній день перебуваємо в середині таблиці першої ліги. Потрібно тверезо оцінювати наше становище. Однак дива трапляються.
— Ви тренували з гравцями пробиття пенальті?
— Післяматчеві пенальті неможливо відпрацювати, адже йдеться про зовсім інший емоційний стан. Коли футболіст спокійний, то він на тренуванні може забити 20 із 20-ти. А під час фіналу тремтять ноги, повний стадіон… Ми знаємо масу прикладів, коли навіть великі футболісти не забивали 11-метрові.
— 10 років тому «Ворскла» обіграла «Шахтар» у кубковому фіналі. Ви вбачаєте в цьому певний символізм?
— Того року «Шахтар» виграв Кубок УЄФА, що було ціннішим здобутком для команди. Навряд чи можна проводити паралелі. Я гадаю, що на той момент це було збігом обставин. «Ворскла» перебувала на вищому рівні, ніж зараз, в одному ранзі із «Шахтарем». Полтавська команда створювала конкуренцію багатьом суперникам, тоді умови були більш рівними, ніж нині.
Додам, що всі чекають від фіналу або сенсації, або нищівної перемоги «Шахтаря». Ніхто не розраховує на щось середнє між цим, усі очікують видовища. Тому ми завтра постараємося розчарувати й одну сторону, й іншу.
Фото Павла Кубанова
Також у прес-конференції взяв участь капітан «Інгульця» Владислав Лупашко:
— Завдяки нашому виходу у фінал Україна відкрила для себе нову команду, новий населений пункт. Ми хочемо отримати задоволення від цього грандіозного дійства, подарувати радість нашим рідним і уболівальникам. Найголовніше — виходити на поле без страху, сміливо дивитися в очі труднощам.
— На чому команда робила акцент у підготовці до матчу? Яка атмосфера усередині колективу?
— Атмосфера прекрасна, ми розслаблені. Ми переживаємо нові почуття: нас знімають камери, є супровід різних служб, прес-конференції. Від такого клубу, як «Шахтар» можна очікувати будь-чого, боятися можна усіх його футболістів. Але ми не просто так приїхали на фінал, настрій бойовий. Ми готувалися, детально вивчали різні моменти, подивилися останні матчі суперників.
— Що робитимете, якщо програєте у фіналі?
— Не хочеться думати про таке. Оскільки ми потрапили у фінал, то повинні мріяти про перемогу. Водночас усвідомлюємо, проти якого суперника граємо.
— Ви підете бити післяматчевий пенальті, якщо доведеться?
— Не знаю, мабуть, не довірять. Такі рішення приймаються безпосередньо на футбольному полі. Тренер дивиться на стан гравців. Після 120-ти хвилин ігрового часу недостатньо одного слова, щоби піти пробити пенальті.
