_pictogram.svg.png)
Один із лідерів збірної України Руслан Маліновський в інтерв’ю для прес-служби національної команди розповів про чемпіонський сезон у клубі, футбольний бум у Бельгії, думки про продовження кар’єри та деякі особисті вподобання.
— Руслане, до збірної ти повернувся після тріумфу в Бельгії — як минуло святкування?
— Святкували дуже масштабно, адже «Генк» не вигравав чемпіонат вісім років: і для міста, і для клубу це — велика подія. Уся команда разом з усіма мешканцями Лімбургу (провінції, в якій розташоване місто Генк), що підтримують нас, зібралися на площі. Загалом святкування з уболівальниками тривало три дні. Таке побачиш не всюди.
— Окрім усього іншого, ти ще й найкращий гравець сезону-2018/2019 за версією вболівальників. Які емоції викликала ця нагорода ?
— Отримати індивідуальну нагороду завжди класно. Особливо приємно, що саме фани високо оцінили мою роботу протягом сезону. Цього року нагорода — у вигляді золотої бутси, тож це — подвійна насолода!
Узагалі сезон приніс купу емоцій. Ми виграли чемпіонат, дійшли до чвертьфіналу національного Кубку, непогано виступили в Лізі Європи, вийшовши з групи. Далі вилетіли у плей-офф, однак сконцентрувалися на чемпіонаті, викладаючись на всі сто відсотків. Важливо, що ми зберегли ключових гравців, тому й перемогли.
Фото Павла Кубанова
«Після трьох із половиною років у Бельгії настав час зробити крок уперед»— Відмінна ігрова форма, в якій ти зараз перебуваєш, не спонукає до думок про зміну клубу?
— Я вірю, що немає меж для вдосконалення. Після трьох із половиною років у Бельгії, виграшу першості країни та індивідуальної нагороди зараз час зробити крок уперед — змінити обстановку і спробувати себе в більш сильному чемпіонаті.
— Чи є внутрішнє відчуття, що ти переріс «Генк»?
— Якщо відверто, то так я би не став казати. Але те, що хотілося б спробувати свої сили на більш високому рівні, — правда.
— В якому клубі хотів би грати?
— Звісно, мрії мріями, але подивимось, яка пропозиція буде. Я з дружиною, зі своєю родиною, з агентом переговорю, і ми вирішимо, що буде найкраще для мене й для нас усіх.
— Скажемо так — які дві країни тобі імпонують?
— Англія та Італія — вони мені найближчі за всіма факторами: і щодо чемпіонату, і щодо атмосфери.
— Зінченко до себе не кликав?
— Ні (усміхається). Але «Манчестер Сіті» — це інший рівень. Потрібно бути об"єктивним.
Фото Павла Кубанова
«Постійна ігрова практика надала впевненості»— Які стосунки склалися з головним тренером «Генка»?
— Дуже гарні, причому з першого дня. Філіпп Клеман довіряє мені в усіх матчах. Навіть коли на початку своїх виступів я виглядав не так, як хотілося б, тренер не заміняв мене, давав грати, а це — великий плюс. Я відчував сильну підтримку з боку Клемана. Те, що наставник уміє працювати з футболістами, уміє спілкуватися — його сильна якість. За рахунок цього вибудувалися дуже дружні відносини. Власне, тому в клубі гарна сімейна атмосфера.
— Кого можеш назвати другом у команді?
— Це лівий захисник Єре Уронен із Фінляндії, а ще — австралієць Денні Вукович та норвежець Сандер Берге. А загалом у «Генку» — інтернаціональна команда, й у мене з усіма гарні стосунки.
— Як ти змінився за час перебування в Бельгії?
— Багато чого переосмислив, коли в мене була травма. Трохи змінив свій погляд на тренувальний процес, на відновлення, а ще — на стиль життя. Гадаю, що я виріс як футболіст. Постійна ігрова практика надала впевненості. Я багато працював додатково, щоб ставати кращим із кожною грою, із кожним днем.
Фото Павла Кубанова
«При порожніх трибунах складно демонструвати яскраву гру»— У чому, на твою думку, причина відчутної різниці між українським та європейським футболом?
— Перш за все, за кордоном усе набагато суворіше. Наприклад, якщо у клубі гравцеві не платять зарплату, команду одразу можуть відправити в другий дивізіон. У нас же все по-іншому, через що багато українських команд втратили вболівальників. А за порожніх трибун складно демонструвати яскраву гру. Футбол існує для вболівальників, в Україні ж, на жаль, відвідуваність дуже низька. У Бельгії стадіони заповнені — у цьому також велика різниця.
— Яка ціна сезонного абонементу на матчі «Генка»?
— Минулого сезону вартість становила від 190 євро за 15 домашніх матчів.
— Судячи з усього, Бельгія живе футболом?
— На сто відсотків. Тут люблять цю гру, читають футбольну пресу, сім’ями ходять на матчі. У шести-семи клубів сезонна відвідуваність сягає 80-ти відсотків. Це показник того, що футбол у Бельгії процвітає та прогресує, із кожним роком стаючи кращим. Я можу засвідчити це за ті три роки, які я тут.
Фото Павла Кубанова
«Кращий в Україні? Із молодих, безперечно, Віктор Циганков»— Тебе впізнають на вулицях Бельгії?
— Так, Генк — маленьке місто. Підходять, культурно просять сфотографуватися. Звісно, уболівальники знають усіх футболістів.
— Хто, на твою думку, нині — кращий футболіст світу?
— Якщо за поточний рік, то, як на мене, це — Мане з «Ліверпуля», який видав просто неймовірний сезон. А так, за останній період, звісно, Мессі та Роналду.
— Кого вважаєш зараз найкращим в Україні?
— Із молодих це, безперечно, Віктор Циганков. Він — стабільний, а це важливо для гравця. Марлоса вважаю кращим гравцем сезону.
— Яке в тебе хобі?
— Ми з дружиною любимо кататися в парку на велосипедах і гуляти пішки. Живемо біля заповідника, тож усі умови для цього є! А ще любимо відвідувати ресторан та кіно.
— Як часто бачишся з батьками?
— Частіше вони до мене приїжджають. Буває, тиждень гостюють.
Фото Павла Кубанова
«Коли востаннє був у Житомирі, на вулицях не впізнавали…»— Як давно був у Житомирі?
— Приблизно рік тому, приїздив на два дні.
— У рідному місті тебе впізнають на вулиці?
— Коли був востаннє, не впізнавали. Може, це на краще.
— Хто найвеселіший гравець у збірній?
— Іван Петряк.
— Чи є хвилювання перед найближчими матчами?
— Трохи, але на полі воно відразу зникає.
— Які емоції викликає в тебе гра за національну команду?
— Передусім — гордість. Потрапити до збірної не так просто. Коли ти входиш до когорти з 25—30-ти кращих футболістів країни — це завжди приємно. Хочеться виходити на поле й боротися!
