Катерина Монзуль: кар’єрний доробок українського арбітра поповнився матчами світового рівня

У неділю завершився жіночий чемпіонат світу-2019. Форум, який проходив у Франції, зібрав усю еліту жіночого футболу. Приємно відзначити, що серед цієї еліти були й представники України.

До суддівського корпусу мундіалю ввійшли три українські арбітри. Очолювала це тріо Катерина Монзуль.

Найсерйознішим призначенням для української делегації з точки зору статусу матчу став півфінал між Нідерландами та Швецією. Катерина відпрацювала цей поєдинок у ролі четвертого арбітра. Стадія змагання змушувала команди не шкодувати суперника — за всю гру разом з екстратаймом футболістки порушили правила 38 разів! Завдяки голу в додатковий час перемогу здобули представниці Країни тюльпанів.

Також у якості четвертого арбітра харків’янка провела свій перший матч на мундіалі — зустріч Бразилії з Ямайкою (3:0). У ролі головного арбітра Катерина Монзуль відпрацювала на трьох іграх: Німеччина — Іспанія (1:0), Камерун — Нова Зеландія (2:1) у груповому раунді та Франція — США (1:2) у чвертьфіналі.

Найскладнішим, напевно, можна вважати чвертьфінал між господарками турніру та футболістками зі Сполучених Штатів, незважаючи на помірковану грубість команд (19 фолів). Робота українки на матчі викликала схвальні відгуки журналістів та вболівальників.

Усього за останній жіночий мундіаль Катерина Монзуль показала п’ять жовтих карток.

Українка не вперше викликається для роботи на матчах світової першості. Нагадаємо, що Монзуль працювала на фіналі ЧС-2015, в якому збірна США перемогла Японію — 5:2. 2015-й узагалі можна вважати знаковим у кар’єрі харків’янки, адже того року Міжнародна федерація футбольної історії та статистики назвала Катерину кращим арбітром світу серед жінок.

Арбітром ФІФА вона стала у 2004-му, а вже у вересні наступного року дебютувала на міжнародному рівні в товариському матчі між жіночими збірними Фінляндії та Польщі.

Поступово Монзуль пройшла шлях до головного арбітра поєдинків на Євро-2009 та Євро-2013. Має Катерина досвід суддівства й на Олімпійських іграх. Так, на ОІ-2016 у Ріо вона судила два поєдинки — між США та Новою Зеландією на груповому етапі (2:0) і між Китаєм та Німеччиною у чвертьфіналі (0:1).

Щодо міжнародних клубних змагань, то на них Монзуль почала працювати паралельно з «підвищенням» у межах українського футболу — у 2010—2011 роках Катерину почали призначати на поєдинки першої ліги серед чоловіків. Тоді ж вона почала виходити в якості арбітра в полі на матчі жіночої Ліги чемпіонів. І вже за чотири роки, у 2014-му, амбіційна харків’янка працювала на фіналі ЛЧ між «Тюресо» та «Вольфсбургом» (3:4).

На тому матчі вся суддівська бригада складалася з представниць України. Наші арбітри відзначилися гарною взаємодією, адже за рівних сил суперників на полі (51%—49% за володінням м’ячем) та підвищеної напруги (26 фолів на обидві команди) дії українок не викликали жодних нарікань у міжнародної футбольної спільноти.

В останньому розіграші жіночої Ліги чемпіонів Монзуль судила один поєдинок — переможний для «Ліона» чвертьфінал із «Вольфсбургом» (2:1). Команди продемонстрували середньостатистичну грубість (22 порушення на двох), проте наша співвітчизниця за 90 хвилин показала аж чотири жовті картки, три з яких — в останні 17 хвилин матчу. Також варто відзначити почуття ліктя в Монзуль та її помічників — вони безпомилково зафіксували всі шість положень «поза грою».

Катерина Володимирівна має характер — себе ображати не дозволить. Це помітно із суворості до гравців у Прем’єр-лізі. Останнього сезону харків’янка відсудила в елітному чоловічому дивізіоні вісім поєдинків і загалом показала 31 жовту картку, що в середньому складає 3,87 «гірчичника» за гру. Аналогічний показник має, наприклад, Анатолій Абдула.

Неможливо обійти стороною й українське «класичне». Щоправда, Монзуль не довелося судити матч такого рівня в якості польового арбітра. Вона була резервним рефері на поєдинку 1/4 фіналу Кубку України-2018/2019 між «Динамо» та «Шахтарем» на рідному для неї «Металісті».

Наостанок зазначимо, що Катерина Монзуль вирізняється розсудливою манерою суддівства, адже загальнокар’єрний показник її «суворості» складає 2,71 жовтої та 0,09 червоної картки за гру.

Роман Дяченко