_pictogram.svg.png)
Член Виконкому УАФ, голова Всеукраїнської профспілки «Футбол України» Ірек Гатауллін розповів, як в Україні відбувається процес голосування із визначення збірної року ФІФА.
Останніми роками монотонне життя вітчизняних футбольних клубів у період зборів чи між матчами пожвавлює цікава подія: до них у гості приїздять спеціальні амбасадори з орендованими скриньками, і гравці отримують право взяти участь у масштабному голосуванні, яке в підсумку й визначає символічну збірну світового футболу за рік.
Нещодавно було оприлюднено склад збірної 2019 року: Аліссон («Ліверпуль»), Серхіо Рамос («Реал»), ван Дейк («Ліверпуль»), Де Лігт («Аякс»/«Ювентус»), Марсело («Реал»), Азар («Челсі»/«Реал»), Де Йонг («Аякс»/«Барселона»), Модрич («Реал»), Мессі («Барселона»), Мбаппе («ПСЖ»), Кріштіану Роналду («Ювентус»).
Ясна річ, це, а також вибір ФІФА гравцем року Ліонеля Мессі, знову спричинило вибухову реакцію серед тих, хто обговорює футбол. А як власне проходить процес голосування та який тут внесок України? Про це ми розпитали Ірека Гатаулліна — дійсного члена FIFPro від 2012 року, що організовує голосування вітчизняних футболістів за збірну року.
«За рівнем організації івентів ФІФА немає рівних»— Іреку Фархатовичу, які ваші враження від голосування FIFPro та від рівня організації цього заходу?
— Враження позитивні. Із мого досвіду співпраці з різними спортивними організаціями та федераціями можу сказати, що, на мою думку, на футбол потрібно рівнятися всім. За рівнем організації івентів ФІФА немає рівних. Не кожна міжнародна федерація має такі церемонії, хоча це надзвичайно важливо для спортсменів та тренерів — їхнє публічне визнання, а тим більше серед їхніх же колег.
Особисто мені подобається оновлений формат церемонії. Вважаю, що організатори більш творчо підійшли до своєї роботи, відійшли від старого дизайну та поєднали величність історії театру та футболу, який власне є найвидовищнішим і найпопулярнішим театром сьогодення.
«Вибір футболістів достатньо об’єктивний»— Що ви думаєте стосовно вибору професіональних футболістів у всьому світі? У чому відрізняється їхній погляд на футбол від думки вболівальників та преси?
— Повторюся, голосування футболістів — це вибір професіоналів. Не можу сказати, що журналісти гірше знаються на футболі, але в кожного своя правда, свій погляд на футбол ізсередини, ззовні тощо. Вважаю, що вибір футболістів достатньо об’єктивний, адже вони більше спостерігають, аналізують футбол узагалі та окремих гравців зокрема.
— Можете детальніше розповісти про процедуру голосування?
— Що стосується процедури, то символічну збірну обирають усі футболісти країн, які є членами FIFPro, міжнародної профспілки футболістів. В усі країни надсилаються відповідні анкети, за якими футболісти обирають своїх фаворитів — 11 найкращих. Потім всі ці анкети збираються з усього світу й у штаб-квартирі FIFPro в Нідерландах підбиваються підсумки голосування всіх футболістів-професіоналів.
За сумою голосів визначають символічну збірну світу. Це голосування — вибір футболістів самими ж футболістами, це вибір їхніх колег-футболістів. Сам порядок голосування врегульовано відповідним положенням ФІФА, у тому числі щодо номінацій нагородження.
— Коли в Україні почалася процедура збору голосів для визначення збірної 2019 року? Коли до вас надійшли пакунки зі скриньками для голосування та анкетами, і як довго збирали інформацію?
— Орієнтовно на початку червня. Асоціація організувала голосування всіх футболістів-професіоналів України приблизно до 10 серпня. Опитування тривало протягом двох місяців.
Звичайно, з урахуванням тренувального процесу, ми не мали можливості особисто відвідати кожен клуб, тому надсилали анкети, і кожен футболіст окремо голосував. Тобто всім футболістам було забезпечено можливість висловити свою думку та вплинути на формування тієї збірної світу, яку всі побачили 23 вересня по ТБ.
— Скільки загалом проголосувало футболістів від України?
— Близько 900 футболістів-професіоналів. Але це не всі, хто міг би проголосувати у 2019 році.
— Невже бувають футболісти, які відмовляються голосувати?
— Ні. Звичайно, що футболісти голосують із задоволенням. Скоріше за все запитувати треба не у футболістів, а в адміністрації клубів, наскільки вони добросовісно ставляться до цього процесу. Немає жодного клубу, який би не отримав анкет, — усі клуби були забезпечені анкетами від асоціації футболістів.
«Бувало, що футболіст називав 11 гравців зі своєї команди»— Як футболісти сприймають можливість узяти участь у голосуванні?
— Ми декілька років проводимо процедуру опитування, і спочатку гравці не до кінця вірили, що вони впливають на визначення найкращих. Але із часом вони все більше із задоволенням брали участь у голосуванні.
— Можете розповісти про найбільш екзотичне голосування за цей час?
— Пам’ятаю, бувало, що футболіст називав 11 гравців зі своєї команди чи ліги. Також гравець міг написати весь склад «Реалу» чи «Манчестер Юнайтед». Можливо, він був фанатом цього клубу чи просто вирішив не перейматися цим питанням. Це його вибір, і ніхто не має права його засуджувати за це.
— Яким був вибір України цього року?
— Асоціація футболістів не підбиває підсумків голосування по Україні за збірну світу. Ми маємо забезпечити отримання футболістами анкет та їхню участь у голосуванні, зібрати анкети й надіслати їх до FIFPro. До наших обов’язків не входить підрахунок голосів. Наше завдання — провести опитування футболістів. Усі голоси футболістів рахують загалом у FIFPro, на міжнародному рівні, на національному рівні підсумки не підбиваються.
— Знаємо, що Україна належить до повних членів FIFPro — таких країн 63. Що дає ця співпраця нашій державі?
— Досить часто FIFPro проводить спільні заходи. Майже кожного кварталу проходять семінари, круглі столи, конференції, навчання стосовно правового захисту, освіти, а також життя футболістів після футболу, попередження договірних матчів тощо.
На цих зустрічах ми обговорюємо досить багато питань, які намагаємося донести до футболістів. Хочемо створити для гравців максимально комфортні умови, щоб вони мали змогу перейняти весь найкращий міжнародний досвід.
Відзначу, що за рівнем футболу, а також рівнем юридичного захисту наша країна перебуває на достатньо високих позиціях. Звісно, ми маємо свої мінуси, над подоланням яких працюємо, але в нас є чому повчитися й закордонним колегам. Якщо порівнювати з балканськими країнами чи іншими країнами пострадянського простору, то їм є чому вже повчитися в нас — в України.
FIFPro вимагає певного рівня діалогу з футболістами, тож ми намагаємося втілювати в життя всі запропоновані програми. Можемо відзначити такі програми, як боротьба з договірними матчами, запровадження та забезпечення мінімальних вимог до контракту футболіста, боротьба за юридичний статус футболіста.
Артур Валерко
