_pictogram.svg.png)
Новий рік для збірної України серед ветеранів розпочався зі змін у тренерському штабі. Незмінний упродовж чотирьох останніх років керманич легенд футболу Анатолій Дем’яненко погодився на пропозицію від словацької «Нітри», а новим очільником збірної став Володимир Лозинський. Символічно, що призначення відбулося в день 65-річчя уславленого фахівця.
— Було приємно разом із сотнями привітань отримати такий подарунок до ювілею, — відзначив Володимир Федорович. — Чотири роки разом з Анатолієм Дем’яненком ми працювали у збірній, провели близько 200 матчів в Україні та в інших країнах. У колективі чудова атмосфера, усе робиться з гумором, хлопці поважають та підтримують один одного.
Раніше ветеранські команди збиралися час від часу, провести одну-дві гри, а в нас усе серйозно. Олег Собуцький, якому я дуже вдячний за довіру, поставив роботу на рівні професіональних команд. Ми тренуємося двічі на тиждень, кожен має повний набір екіпірування, проводимо матчі на найкращих стадіонах, у присутності тисяч глядачів. Було дуже приємно отримати пропозицію стати головним тренером.
— Із чого розпочинаєте роботу, які найближчі плани?
— Робота у збірній налагоджена, тож зміни будуть мінімальні. Зараз наше головне завдання — добре підготуватися та успішно виступити на одному з найпрестижніших ветеранських турнірів Європи — пам’яті Давида Петріашвілі у Грузії. Україна є його традиційним учасником і в попередніх трьох розіграшах зупинялася за крок від перемоги. Тепер спробуємо здобути головний трофей. Також, коли потеплішає, продовжимо турне містами України, обов’язково завітаємо до наших військових у Донецькій та Луганській областях. Наш керівник Олег Собуцький — шанована в армійських колах людина, за останні роки ми відвідали десятки частин та підрозділів, десь проводили матчі, десь просто спілкувалися.
— Чи плануєте запрошувати до складу збірної новачків?
— Це природній процес, він у нас триває безперервно. Хлопці завершують кар’єру, шукають себе у футболі, починають тренувати. З останніх наших поповнень — Руслан Ротань, Микола Іщенко, Олександр Романчук, Андрій Хомин, Віталій Мандзюк… Ще нещодавно вони грали за провідні клуби, захищали кольори національної збірної, а сьогодні — бажані для нашої команди.
Загалом у розширеному списку — до ста гравців, частина з них нині працює, комусь не дозволяють грати травми чи особисті обставини. Такий віковий мікст — це добре. Частина вболівальників на стадіонах залюбки зустрічає улюблених футболістів 80—90-х років, а молодому поколінню більш цікаві кумири, за грою яких вони спостерігали ще кілька років тому.
— Як гравці різних поколінь знаходять спільну мову?
— Атмосфера в команді дивовижна, усе побудовано на взаємній повазі та підтримці. Хлопці раді бачити один одного, якщо колись і виникають непорозуміння, вони швидко минають. Куди б ми не приїжджали, усі дивуються неймовірній атмосфері в колективі, нашим добрим жартам.
Тримаємо рівень ми й на футбольному полі. Переглянув статистику: за минулий рік ми провели сорок матчів, з яких перемогли у 34-х, забивши майже 150 м’ячів. Від нас очікують футбольного шоу, але при цьому ми маємо гідно нести прапор національної збірної, показувати належний результат. Найкращі гравці України за своєю природою — професіонали, переможці, в усьому максималісти. Працювати зі своїми друзями та колегами — одне задоволення!
