27 сентября на Канале 1+1 в программе «Світське життя з Катериною Осадчою» вышло мини-интервью с Анной Ризатдиновой с премьеры фильма «Любовь без обязательств».
Видео интервью и транскрипция на украинском языке ниже
Источник : Світське життя
-Аню, буквально з корабля на бал: ви щойно повернулися зі Штудгарту з чемпіонату світу з художньої гімнастики, де завойовували ліцензії на Олімпіаду. Тренери зовсім не дають спортсменкам відпочити, на це немає часу?
-Ось зараз планую кудись поїхати: або до батьків у Крим, я з моменту, як він став територією Росії, жодного разу там не була. Або кудись в Європу чи на океан, я заробила цей відпочинок.
-Якою тривалістю дають відпочинок? Це залежить від того, скільки медалей привозить чемпіонка?
-У принципі так, у спортсменів все вирішує результат, а мій достатньо непоганий. Тому мені дали тиждень.
-Ваша мама все ще живе в Криму, вона тренер з художньої гімнастики. Чи довелося їй обирати: тренувати дівчат з російськими паспортами і майбутніх чемпіонок-росіянок, чи відмовитися від цієї роботи взагалі?
-Для моєї мами та нашої родини дуже важливо, що кримська школа не закрилася, діти тренуються, виступають. На жаль, за Росію.
-Якщо поїдете у Крим до батьків, з яким серцем?
-Найбільше боюся прилетіти в аеропорт та побачити російський прапор, для мене це дуже боляче. Адже ми з Росією суперники дуже давні. Російська та українська школи гімнастики завжди змагалися між собою.
-Для тих, чий дім залишився у Криму, як дістатися туди-це питання. Адже залітати через Росію — це піти проти закону. Треба їхати на авто, а це важко. Ви для себе вже прийняли рішення?
-Я маю дуже складний графік, думаю, що зроблю вибір на користь літака.
-На чемпіонаті світі у Штутгарті ви підіймалися на п’єдестал 4 рази, і 4 рази це було 3 місце. Два перших посіли росіянки.
-Я переглядала свої виступи і виступи суперниць, і розумію, що десь могли мені більше поставити, десь несправедливво оцінили. Але ми маємо цілий рік попереду до Олімпіади і найголовніша моя оцінка — від глядачів. Коли ставили мені оцінки, частина трибун вибухала, тому що була не згодна з результатом. І коли я помилилася у вправі з булавами, весь зал, напевно, хвилювався разом зі мною. Це було дуже приємно, весь світ вболіває за Україну і по політичним причинам, і по спортивним. Те, що світ з нами — найголовніше.