ВІТАЛІЙ АНДРОНОВ: “ЇХАЛИ З УГОРЩИНИ, РОЗУМІЮЧИ, ЩО Є В НАШОЇ ЗБІРНОЇ ЗАВТРАШНІЙ ДЕНЬ”

Чоловіча збірна України провела заключні матчі в своїй відбірковій групі до чемпіонату Європи. Чоловіча збірна України провела заключні матчі в своїй відбірковій групі до чемпіонату Європи. Й, хоча “синьо-жовті” замкнули таблицю квартету, пропустивши вперед команди Угорщини, Росії та Португалії, але зміст червневих ігор - проти росіян у Мінську та угорців на їхньому майданчику - залишив чимало привидів для оптимізму. Принаймні збентеженим головний тренер Віталій Андронов не виглядав:
-Знаєте, сам я в оцих хлопців вірив, а тепер переконався, що й вони повірили одне в одного. За такі програші не може бути соромно, це підтвердить кожен, хто розуміється на гандболі.
-Тобто, ви мали нагоду, зайшовши до роздягальні, подякувати гравцям і сказати, що спільний час проведено недаремно?
-Й зробив це від чистого серця. Після другої гри з Росією ми довго не мали затримувати їхню увагу, адже чекав ще один матч з лідером групи. А ось у Дьєрі ми щиро подивилися в очі. До речі, особливих налаштувань на угорську збірну не знадобилося - кожен бажав не тільки подивитися на дії одного із світових грандів, а й відчути, чого ми вартуємо поруч з ним. Уявіть собі: менш аніж за чотири доби - три найсерйозніших матчі. Й молода, не надто досвідчена команда витримала цей іспит гідно.
-Варіанту, що для Угорщини та зустріч ні на що не впливає й вони викладатимуться менше звичайного, - виключаєте?
-Абсолютно. Тим паче з отаким амбітним наставником, як Талант Дуйшебаєв. Може, там і взяли участь кілька номінальних “других номерів”, однак вони намагалися довести насамперед своєму тренерові, що саме їх слід залучати до основи. Як відомо, угорці мають на кожну позицію по кілька претендентів, і тут жодних ілюзій щодо самовіддачі.
-Здається, ви неабияк здивували місцеву публіку...
-Й фахівців також. До нас після гри підходили колеги, дякуючи, що Україна попри четверте місце зуміла тримати інтригу практично до фінальної сирени. Власне, ці хлопці, багато з яких потрапили в збірну без року тиждень, викликали у фаворита побоювання за результат. На початку нинішнього циклу, якщо пригадаєте наш поєдинок у Києві, такого й близько не виникало.
-Вам не позаздриш, що ансамбль довелося ліпити кілька разів і вже по ходу турніру. Приміром, навіть після не надто давніх ігор з Португалією ми не побачили бувалого Константинова, хоча на запорізькому зборі він начебто перебував, а також Южбабенка, який сприймався навесні основним розігруючим.
-Поясню. Євген зазнав травми буквально на заключному тренуванні, випадково невдало приземлився. Щодо Олександра, то в нього загострилася проблема з коліном, й людині слід було робити уколи за певним графіком. Дійсно, в оцій ситуації лишався тільки один плеймейкер - Едуард Клюйко. Але новачок Олександр Тільте став у пригоді, й так само достатньо швидко вписався Роман Северин. Це важливо надто тому, що випали відразу два лінійних - Дорощук і Тютюнник. Повірте, викликати Северина раніше стримувало тільки тому, що мав недостатньо ігрової практики в першому складі ЗТР, але загалом я стежив і за ним, і за Тільте, і за Гончаровим, а ще довше за Жуковим.
-До речі, наскільки Андрій Акименко, Станіслав Жуков та Роман Гончаров, залучені ще перед Португалією, закріпилися в лавах збірної?
-Власне, у вашому запитанні є й позитивна відповідь. Так, молодь отримала аванс, і, звичайно, помилок також не бракує.Але, дивіться, як стабільно заграв Роман Чичикало, хоча стажу в нього значно менше, ніж у Артема Козакевича, Євгена Жука, а тим паче в Юрія Маньковського, які також не опускали планку. Тут так збіглося, що поки ми перелаштовували гру з новими виконавцями, суперники набирали очки. Однак якби від тих же ігор з росіянами заочно залежав розподіл не однієї, а двох путівок, то Україну сприйняли ще серйозніше.
-А на мій погляд, сюрпризів від вас боялися, навіть арбітри, й вони тишком-нишком прикривали більш імениті збірні.
-Отже, й ви помітили! У Дьєрі чеські судді окреслили хід подій дуже швидко. Хоча, за ідеєю, такий лідер, як Угорщина, в підмозі Феміди не шукає істину. Але серія свистків була просто за межею - я навіть голосно обурювався. Мабуть, сьогодні на великих гандбольних форумах Україну з її проблемами не дуже бажають бачити.
-Добре б нам позбутися власних проблем - організаційних та фінансових!
-Одразу зауважу, що версія, мовляв, гравці чимось незадоволені й уникають викликів, - некоректна. Дивіться, Максим Карамишев, щойно знявши гіпсову пов'язку, підключився на збір і вельми допоміг команді. Величезна дяка Вадиму Бражнику. Перший матч у Мінську, коли Ігор Чуприна відстояв нап'ятьбалів, підказала нам випустити його в “старті” й завтра, але цього разу не пішло, й вихід Бражника у ворота дав партнерам відчуття спокою за тил. Аналогічна картина була і в Угорщині. Бражник з притаманним йому хистом почав робити сейв за сейвом, ба більше - відбив два 7-метрові. Додам, що й Богдан Панченкоу цій воротарській бригаді знайшов свою роль. Якщо ж перейти до питань підтримки збірної, то мені, як мовиться, гріх нарікати.
-А докладніше - можна?
-Почати з того, що Олімпійська база в Конча-Заспі була перевантажена напередодніIЄвропейських ігор у Баку. Вибір було зроблено спортивним міністерством на користь Запоріжжя, де команда мешкала в готелі “Інтурист”, номери з кондиціонерами, якісне харчування. В нашому розпорядженні був Палац спорту ЗАБ. Отже, державні органи включилися на повну. Осібно подякуємо Ірині Євгеніївні Цвєтковій, держтренеру по цьому регіону.Вона турбувалася про “збірників”, наче про дітей рідних. Ну а Федерація гандболу України тежрозв'язалачимало питань. З нами були Олександр Гладун та Євген Петрушевський, що підкреслювало безпосередню увагу керівництва ФГУ. Й справа не обмежилася екіпіруванням чи транспортом. Усізобов'язанняперед гравцями як перед професіоналами були виконані.
-Чи не забагато позитиву лягає на папір, коли перемог не здобуто?
-А вони в нас попереду. Ми з Дьєра поверталися з відчуттям того, що в збірної зразка 2015 року є день завтрашній. Тут що вимагається? Знайти ресурс, аби не втратити це здібне покоління.
Підготував Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ.