Екс-гравець збірної України став дитячим тренером

      Колишній гравець національної команди Михайло Цап у свої 35 років вирішив змінив свій статус у гандболі.       Колишній гравець національної команди Михайло Цап у свої 35 років вирішив змінив свій статус у гандболі. Відомий розігруючий, який золото чемпіонату України виграв три рази з трьома різними клубами – «Портовиком», ЗТР та «Мотором», віднедавна працює дитячим тренером. Про свій новий життєвий досвід Михало Цап розповів в інтерв’ю сайту Федерації гандболу України.    - Ще  минулого сезону я грав за румунський клуб «Калараш», але в кінці чемпіонату – в квітні – зазнав травми: порвав ахілл. Мені зробили операцію, після якої ще потрібно 5-6 місяців на відновлення. Я потрохи почав тренуватись, ходив до ігрової зали в Южному. Відновлення йшло добре, проте так сталось, що в дитячій школі «Портовика» пішов тренер.  Тоді я подумав, що у мене вже і вік, і операцій було чимало. Отже я підійшов до керівника ДЮСШ Ірини Фунтової та розповів про своє бажання тренувати дітей. Вона сказали: «Давай спробуємо». Так я став тренером команди гравців 2001 року народження. Почав працювати з 14 жовтня і працюю із задоволенням. Я стільки років провів у гандболі і тепер маю можливість і надалі займатись улюбленою справою.    Ви остаточно вирішили завершити кар’єру гравця?  Зовсім виключати можливість свого повернення не буду. Поки я треную дітей, але фізичну форму також підтримую.     Чи буде відроджена професіональна команда в Южному? Бажання таке є. Зараз у «Портовику» зібрали хлопців випускного класу та тих, хто вже закінчив школу. Хочуть вже цього сезону командою почати виступи у Вищій лізі. Поки шукають спонсора. Як все вийде, буде видно найближчим часом. Займаються цим директор «Портовика» Сергій Гордієнко та головний тренер Олег Сич.   Вадим Бражник та Олександр Южбабенко, з якими ви грали в минулому сезоні, і надалі виступають за румунський «Калараш». Обидва зараз викликані до збірної України, при цьому Бражнику вже 43 роки … Повірте, він у добрій формі і може допомогти збірній. Це правильно залучати до команди голкіпера з великим досвідом, який міг би підказати молодшим воротарям. Щодо Южбабенка, то він хороший розігруючий і має проявити себе у збірній. Які ваші враження від роботи з дітьми?  Тренером я став менше двох тижнів тому і поки працювати з дітьми мені незвично. У мене тренуються 17 хлопців. Фактично відразу, з корабля на бал, я повіз команду до Києва на перший тур Дитячої ліги.  У дорослому гандболі гравці та тренер на тренуваннях домовляються про тактику на кожний матч та награють її. У дітей все інакше. Кожний з них  намагається довести щось, кожний хоче бути найкращим. Для мене, як тренера, найголовніше поставити їм командну гру, зробити з них колектив, щоб всі допомагали один одному. Це командний вид спорту. Сьогодні ти закинув 10 м’ячів за допомоги партнерів, завтра інший закине 10-ть з твоєю допомогою. Хлопцям намагаюсь підказувати, а не кричати на них.    Є талановиті хлопці в українському дитячо-юнацькому гандболі? Я подивився матчі нашої групи в Дитячій лізі, і хочу сказати, що хороші хлопці є. Якщо будуть працювати і не закинуть гандбол, якщо буде фінансування, то вони зможуть дорости до високого рівня. Майбутнє в українського гандболу є.   Що вам подобається у підході до гандболу з боку сьогоднішньої молоді? Подобається, що хлопці стараються, працюють, бажання багато. Коли є бажання, можна переграти будь-яку команду. А тактику, фізичну підготовку – все поставимо. Головне, щоб вони хотіли грати та тренуватись. Мої хлопці вчаться у звичайних школах. Тренування у нас після уроків. 4-5 разів на тиждень по півтори години. Грати з Київським чи Броварським інтернатом нам нелегко, адже у них по два тренування на день. Але нічого, будемо битися.  ФЕДЕРАЦІЯ ГАНДБОЛУ УКРАЇНИ