_pictogram.svg.png)
Після місячної перерви, викликаної підготовкою та участю національної збірної у кваліфікаційних іграх чемпіонату Європи, відновлюються ігри чемпіонату України з гандболу серед жіночих команд у Суперлізі.
Львівська «Галичанка» 15-16 листопада приймає на майданчику національного університету ім.Івана Франка команду «Податкового університету» з м.Ірпіня.
Напередодні ігор журналісти інтернетпорталу «Галичина спортивна» звернулись з декількома питаннями до головного тренера команди, вчителя гандболу Львівського училища фізичної культури Василя Козара. І він виявився досить красномовним…
- Як триває підготовка до перших домашніх ігор?
- За планом. Долучаємо до тренувань вихованців з УФК. Загалом бачу перспективу, так що все добре.
- Як змінилась команда у порівнянні з минулим сезоном? Наприклад, у тактичному плані…
- Завдяки міжнародним іграм стали тактично грамотнішими, впевненішими. Стельмах у збірній набула досвіду. Це лише початок нашого спортивного шляху. Ми йдемо зараз по щаблях. Команда стала тактично різноманітнішою.
- Чемпіонство цього сезону: всього лиш мрія чи реальна мета?
- Я думаю, що це реальне завдання. Це те, чого дівчата заслуговують. Це – ще одна сходинка. Ми звикли дивувати всіх. От минулий сезон – ніхто такого не очікував. Чемпіонство було б знову хорошим сюрпризом.
- Кого можна виділити в команді наших найближчих гостей?
- Як тренер “молодіжки”, а це команда, яка базується на гравцях “Галичанки” та ПУ-ДПС-БВУФК, можу виділити кількох гравців. Це команда, яка весь час перебудовується. В них хороше майбутнє: там є Воскобойник, Гунтік, Харламова, Власюк і Власенко…
- За рахунок чого можна перемогти “Карпати”?
- Ми краще підготовлені техніко-тактично. А в “Карпат” більше досвідчених гравців, які здатні виконувати турнірні завдання. Семаль, Уманець… А все вирішить настрій на гру. Так би мовити, нагла молодь має себе показати.
- Як вдається щоразу мотивувати “зірочок”, які вже так і рвуться в більш заможні команди? Це і Смбатян, і Гілязетдінова…
- Вони відчули, що можуть бути професіоналами. Я кажу, що лише тяжка праця приводить до успіхів. От, в нас ще кілька “зірок” на підході: Воловник, Сідлецька, Савчин, Сабова, Коновалова, Дорожівська… Та я можу вам увесь склад назвати!
- До речі, а чому на тренуванні була відсутня Смбатян? Вона травмована?
- Так, у Смбатян проблеми. Ахіли.
- Чув, що фінансові проблеми “Галичанки” трішки внормувались. Хто взявся за таку невдячну та збиткову справу, як фінансування гандбольної команди?
- Насамперед, це керівництво області. Ось ще Шемчук обіцяв всіляку підтримку… Допомогає “Шувар”. “Росан” повернувся. Є допомога, є розуміння, є підтримка. Підтримує Федишин – голова федерації гандболу Львівщини. Головне – розуміння. І спільна праця, яка приведе до успіхів.
- Гандбол у Львові за популярністю відчутно програє футболу, баскетболу і, навіть, футзалу. Яке, на вашу думку, рішення цієї проблеми?
- Праця нам допоможе, важка праця команди. І, звичайно ж, чемпіонство. В нас є свої прихильники, своя аудиторія, що підтримує нас.
- Але ж зал невеликий…
- Гандбол - для гурманів. Не для тої великої юрби, а для своїх поціновувачів. В нас є перемоги, то й наша популярність буде зростати.
- Яким тренером ви себе вважаєте: більше мотиватором, чи “тактичним конструктором”?
- Я є диктатором. В жодному разі я не мотиватор. Бо мотивація тимчасова. Я ж надаю перевагу базовій підготовці. Я люблю скурпульозно підходити до базової підготовки. Головне – зберегти потенціал, який у нас є. Те, що є зараз, це логічний результат нашої праці. Пройде 5-10 років, і дівчата будуть мені вдячні, коли гратимуть у солідних командах.
- На єврокубки домашньою ареною ви заявили майданчик в Ужгороді. Чому, наприклад, не ПС “Галичина” у Львові?
- Цей майданчик не відповідає вимогам. Він на метр вужчий, ніж повинен бути.
- Станом на сьогодні ”Галичанка” має президента?
- Наразі офіційно не має.
- А прес-службу?
- Ви – наша прес-служба.
- За стільки років тренування ви вже встигли по-батьківськи “прикипіти” до команди? Шкода буде відпускати когось до інших команд?
- “Прикипів”, так… До речі, з перших днів роботи я полюбив тих дівчат. Так, як вони ставляться до роботи, такого я не бачив ніде, де я працював: ні в Києві, ні в Херсоні… Ахметов казав, що хотів відкрити у Львові академію, бо тут інакше ставлення до роботи. Такі дівчата могли народитись тільки на Галичині.
- Але ж не всі гравці “Галичанки” з Галичини?
- Так, маю на увазі цілу Західну Україну.
