Кажу собі: ти здатна на все!» - одна з найперспективніших гравців України

«Вона дуже працелюбна гандболістка, яка хоче грати та перемагати і нічого не боїться ані в захисті, ані в нападі», - так головний тренер «Спартака» Майя Карбунар говорить про АЛЬОНУ РУДЬКО – капітана київського клубу. «Вона дуже працелюбна гандболістка, яка хоче грати та перемагати і нічого не боїться ані в захисті, ані в нападі», - так головний тренер «Спартака» Майя Карбунар говорить про АЛЬОНУ РУДЬКО – капітана київського клубу. Рудько була визнана найбільш цінним гравцем Кубку Турчина-2015, а наприкінці листопада провела свої перші матчі у національній збірній України. В інтерв’ю сайту ФГУ 19-річна розігруюча розповіла про дебют у збірній, про лідерські якості та про слова, що допомагають вірити в себе.  

Альона Рудько – капітан «Спартака», дебютантка національної збірної України. Фото С. Цукіло 
У своєму першому матчі за збірну – в контрольному поєдинку проти Угорщини - ти закинула 4 м’ячі, а в повторній зустрічі відзначилась одним голом. Задоволена таким дебютом у національній команді?  
Я вперше грала за дорослу збірну і, звичайно, відчувала мандраж. Тренер випустив спочатку в нападі, а потім і в захисті. Поступово я звикла до гри, перестала боятися, почала обігрувати, закидати, з’явилося більше впевненості. У другому матчі суперниці вже стали виходити на мене в обороні, і було вже складніше, але я все одно намагалось обігрувати. В цілому я задоволена. Так, ми програли з великим рахунком, але, як нам сказав тренер (Борис Петровський – головний тренер збірної України), ми не маємо зупинятись, потрібно виправляти свої помилки, працювати далі і йти тільки вперед.   
Збірна Угорщини справила враження?
Від того, як грають угорські гандболістки, я була у захваті. У Будапешті побачила найвищий рівень гандболу. Наприклад, Аніта Гьорбіц (найкраща гандболістка світу-2005) – це гравець від Бога. Індивідуальні якості у неї вражаючі. Нам розповідали, що вона залишалась після тренувань, відпрацьовувала кидки по 200 разів, і так поступово стала тим, ким є зараз. 
Упевнений, ти також залишаєшся після тренувань.  
Коли є можливість, я намагаюсь так робити. Я прагну чогось досягти. Коли хочу навчитися кидати іншим способом, підходжу до тренера - Майї Карбунар, - вона розказує, а я залишаюсь і відпрацьовую. Влітку, у  міжсезоння, стараюсь завжди підтримувати форму: бігаю, віджимаюся, беру м’яч, ходжу на майданчик. 



Фахівці називають тебе однією з найбільш перспективних гравців Суперліги, а на Кубку Турчина-2015 тебе визнали найбільш цінним гравцем турніру… 
Я була цим здивована. Дуже приємно, що мене так оцінили, що підходили й вітали дівчата з нашої та інших команд. 
Наскільки складно бути лідером в колективі, вести команду ?
Я не можу сказати, що прагну бути лідером. Я просто хочу, щоб всі грали, всі забивали. Це командний вид спорту і я працюю на команду. Хочу, щоб всі налаштовувались на гру, вірили в себе. Це дуже важливо. Якщо щось не виходить, ти маєш зосередитись і сама себе переконати, що ти це зможеш. Навіть, коли не заб’єш раз чи два, не потрібно опускати руки, втрачати впевненість у собі. Навпаки, потрібно говорити собі: я заб’ю, я це зроблю. Буває, у мене не йде гра, чи від утоми вже гірше приймаю рішення на майданчику, тоді я намагаюсь взяти себе в руки, наказую собі зібратись і не здаватися: «Ти здатна на все!». 


Звідки така наполегливість та цілеспрямованість? 
Я з міста Зінькова Полтавської області. У школі займалася легкою атлетикою, грала у футбол, баскетбол, співала, малювала. У мене якось вистачало часу і я в усьому хотіла чогось досягти. У п’ятому класі пішла на гандбол. У мене була мрія потрапити до Києва, щоб порадувати себе і батьків, показати, що моє життя не проходить дарма. У сьомому класі ми поїхали на Кубок Турчина, де нас запросили навчатися до Київського спортивного ліцею-інтернату, і я погодилась. Тоді вирішила пов’язати своє життя з гандболом. Після КСЛІ мене взяли у «Спартак». Також запрошували у «Галичанку», «Карпати», але  я вже не хотіла кудись переїжджати. Звичайно, нас зараз мало у «Спартаку», проте ми все одно стараємось, прагнемо до успіху. Я їздила грати за молодіжку, а тепер зіграла і в національній збірній. Я волію цього, хочу досягти найвищого рівня.         


Як довго ти налаштована залишатись у Києві?
Зараз я граю за «Спартак», а як складеться далі, не знаю. Потрібно жити сьогоднішнім днем. Окрім того я навчаюсь, що також важливо для мене.  


Усі фото – С. Цукіло Сергій ЦУКІЛО ФЕДЕРАЦІЯ ГАНДБОЛУ УКРАЇНИ