Гандболістка «Галичанки» Влада Косміна відсвяткувала день народження

Вчора, 5 квітня, свій день народження святкувала гандболістка львівської «Галичанки» - Влада Косміна. Вчора, 5 квітня, свій день народження святкувала гандболістка львівської «Галичанки» - Влада Косміна.  Свого часу, коли їй було лише шістнадцять, дівчині судилося стати однією з тих гандболісток, які формували нову «Галичанку», піднімаючи команду з останніх щаблів турнірної таблиці.  «Галичанки» таки досягли свого і утвердились в лідерках вітчизняної жіночої Суперліги, а в їх числі і Влада Косміна, якій цьогоріч виповнилося двадцять три. Вітаючи Владу, я несподівано дізналася, що вже незабаром Косміної в списках «Галичанки» ми не побачимо….

- Владо, мої вітання. Цікаво, як сприймаєш свій день народження:  Тобі лише двадцять три чи вже двадцять три? - Лише 23!  Ще пам'ятаю свої вісімнадцять – тоді я плакалась мамі, що не хочу старіти. Але тепер з кожним роком переконуюся все більше - життя тільки починається!
- Давай згадаймо той щасливий для тебе день, коли  вперше потрапила на гандбол … - Дійсно, зараз усвідомлюю – то був доленосний день у моєму житті. Адже з часом гандбол став не лише улюбленою грою та професією, тут знайшла ще одну сім’ю – мою «Галичанку», найкращу подругу і коханого. Але тоді я ще того знати не могла… Це був звичайний шкільний день, до нас у школу (я сама з Кам'янця-Подільського) прийшли з місцевої  дитячо-юнацької спортивної школи, щоб запросити дівчат в секцію гандболу. Мене це навіть не зацікавило. Однак моя шкільна подруга вмовила за компанію з нею трішки позайматися.  Тренером у нас був тоді  Андрій Мирославович Купчак. Вчилися гандболу, їздили на змагання, де мене й помітив львівський тренер і запросив на перегляд до училища фізичної культури. Так я потрапила до Львова.
- Чи були ще якісь захоплення крім гандболу? - Я ходила на бальні танці, але зрозуміла, що то не моє. Потім - на співи, навіть трішки  боксом позаймалася (сміється). В гандболі, напевно, з одинадцяти років, тоді ще поєднувала гандбол з іншим спортом, часто з гри мчала на наступне тренування. Та зі вступом у ЛУФК і по сьогоднішній день у моєму житті залишився лише гандбол.  Хоч часом і виникає бажання натягнути боксерські рукавички (сміється).

- Як для тебе складалося з гандболом у ЛУФК? - Тоді з Кам’янця-Подільського в училище  нас поступило троє - зі мною були ще Єлизавета Гілязетдінова і Марія Біла (прим.авт – сьогодні Є.Гілязетдінова – воротарка,  М.Біла -  польовий гравець «Галичанки»). У ЛУФК ми ніби опинилися в іншому світі – режим, дворазові щоденні тренування, суворий тренер. Ще й коли почались змагання, ми все програвали і були ледь не на останньому місці. Так тривало упродовж нашого першого року навчання в училищі. Але згодом вже і до спортивного режиму звикли, і результати прийшли - завойовували титули чемпіонок та віце-чемпіонок України у юнацьких та юніорських змаганнях.  А у сезоні 1993/94рр. стали чемпіонками України, отримавши спортивний розряд кандидати в майстри спорту.
- Те саме на Тебе чекало і в «Галичанці». Тоді через фінансову кризу «Галичанку» полишив її сильний склад, і все звалилося на вас - хай і талановитих, проте ще надто юних гандболісток… - Було і таке. До складу «Галичанки» я потрапила у 16 років. Не встигла потішитись з цього приводу, як сталося те, про що говорите.  Просто таки магічним  чином знову повторилося все, що й в училищі. Так само програвали всюди і усім. Та тренер Василь Козар настільки вірив в команду та її успіх, стільки працював, що зумів і нас запалити цією, здавалося тоді, безнадійною справою.  Після двох важких років становлення ми зрештою утвердили «Галичанку».  В чемпіонаті України 2013/2014 рр. вибороли срібні нагороди і отримали майстрів спорту. І нарешті минулого сезону ми стали чемпіонками України! 


- Вам усім дійсно є, що згадати – багато пережили разом, немало здобули і в процесі цього стали не просто командою – а сім’єю. Як тебе привітав  рідний гандбольний колектив? - Дівчата разом з тренером подарували букет і конвертик. Вітало мене дуже багато й інших людей, але, на жаль,  переважно в соцмережах, адже найбільше друзів і знайомих - в інших містах і навіть країнах. 
А найоригінальнішим подарунком відзначилась моя подруга Софія Давидянц (також гандболістка «Галичанки»). Разом зі своїми подарунками Софія принесла величезний букет з запискою "для коханої".  Це були квіти від мого нареченого. Я була так здивована, адже мій коханий далеко - між нами дві тисячі кілометрів. А виявляється, що Софія «зговорилася» з ним по інтернету і вони вдвох придумали такий сюрприз. Мені було надзвичайно приємно і зарядило настроєм на весь день!

-Наречений?! Так розумію, що вже незабаром Косміної в списках «Галичанки» ми не побачимо. Натомість з’явиться хто?  - Натомість з’явиться Влада Кісєльова (сміється). Мій наречений також гандболіст, сам з Придністров’я . Познайомились ми з ним (як би це банально не звучало) в інтернеті. Не було такого дня, щоб він не писав чи я не дзвонила... Але  тривалий час лише інтернет та телефон залишалися єдиним способом нашого спілкування. Та врешті, коли ми зустрілись, то зрозуміли: повинні бути завжди разом!  Нещодавно мій хлопець розпочав виступати у французькому клубі «GFCA Ajjacio». Взимку у нього була відпустка, він приїхав до мене і зробив мені пропозицію. Звісно, я відповіла: "ТАК!". Тож незабаром я офіційно стану Кісєльовою. Але коли, я вам розповідати не буду (сміється).
- Владо, цьогоріч ти закінчуєш Львівський університет фізичної культури. Чи плануєш у майбутньому тренерську кар’єру ? - Так,  адже зі спортом пов’язана більша частина мого життя. Мені пощастило – тренувалася у кращих в Україні: спершу в Андрія Мирославовича Купчака, потім – у Василя Миколайовича Козара, Віталія Івановича Надича і Тетяни Володимирівни Штефан. Сподіваюся, що в майбутньому зможу так само вміло навчати своїх вихованців!
ВЛАДА КОСМІНА (23 роки) Народилася 5 квітня 1993 року у м .Кам'янець-Подільському Хмельницької обл. Гандболістка ГК «Галичанка» (№3). Майстер спорту. Ігрове амплуа: ліва (права) півсередня. Зріст 168 см, вага 65 кг. У складі «Галичанки» - чемпіонка України жіночої Суперліги, півфіналістка Кубка Виклику-2015, учасниця Кубку ЄГФ сезону 2015/2016.  У складі студентської збірної України – чемпіонка Європи серед студентів. Освіта: студентка Львівського державного університету фізичної культури. Хобі: читання Життєве кредо: як постелиш, так і виспишся.
Автор: Наталія Васьо Усі фото надані Владою Косміною.