Представляємо суперника: Угорщина

Сьогодні для національної збірної команди України прийшла пора четвертого матчу на чемпіонаті світу в Кракові. Як і у попередньому поєдинку, підопічні Олександра Годинюка зустрічатимуться зі старими знайомими – командою Угорщини. Якщо синьо-жовті ведуть боротьбу за збереження прописки в групі, то угорська команда після переконливої перемоги над Італією є одним із найбільш реальних кандидатів на підвищення в класі.

Історія протистояння

Команда Угорщини в останні роки стала одним із найбільш улюблених та популярних суперників для збірної України. Звісно ми не роз’їжджаємо один до одного на контрольні матчі (як це було у випадку з Польщею), але щонайменше один поєдинок на рік наша команда проти угорців проводить.

Якщо подивитися на статистику очних протистоянь, то в останні роки здебільшого перемагають наші суперники. Найбільш пам’ятною є гра у Саппоро, де Угорщина перемогла 4:2 і здобула путівку до елітного дивізіону вперше за останні 70 років.

Останній же офіційний матч завершився перемогою нашої команди. Далекосхідний вояж (цього разу корейський) став для угорців невдалим, а поєдинок проти України – чи не найгіршим на турнірі.

Очні протистояння:

Очікування та перспективи

Зважаючи на масштабну перебудову в збірній Італії, Угорщина та Польща бачили саме себе другою командою після Казахстану у цій групі. Але якщо поляки свій залік «Скуадрі Адзуррі» не склали, то команда Ріка Черномаза завершила попередній матч із позитивною відміткою у заліковій книжці.

Угорці досі переживають зміну поколінь. Втім для них цей процес не настільки болючий, як для інших команд. За останні роки угорські хокейні школи підготували ряд молодих кваліфікованих виконавців. І мова не лише про Яноша Харі. Цього виконавця знали далеко за межами Угорщини ще в 12-річному віці. А от Балаж Себок, Чанад Ердей, Крістіан Надь та Петер Вінче – люди у збірній нові і при цьому на фоні більш старших партнерів не губляться.

Втім результат для угорців визначається не цими хокеїстами, а поколінням 1989-1990 років народження – одному з найсильніших за останні роки. Когер, Магоші, Баліж, Орбан – ці гравці змусили вболівальників почати забувати Балажа Ладаньї, Крістіана Палковіча та Левенте Супера. А натуралізація кількох кваліфікованих легіонерів зробила угорську збірну сильнішою, ніж будь-коли.

До речі щодо натуралізації. Як же скептично ставилися угорські прихильники хокею до запрошення Френка Банема до лав національної збірної. Гравець він, звісно, кваліфікований з серйозним досвідом гри в НХЛ та АХЛ. Але ж Френку вже 40 і про його перспективність говорити не доводиться. Втім, Бенем із розряду тих гравців, які і в такому віці можуть дати фору молодим. Подібних прикладів світовий хокей знає багато: Віталій Литвиненко, брати Корєшкови, Яромір Ягр чи Алан Летанг можуть це легко підтвердити.

Проблемні місця

Як і минулого року, головною бідою угорської команди є її захист. Там просто нікому грати, фізично нікому. От і доводиться Мортона Ваша другий чемпіонат світу поспіль використовувати у якості оборонця. Благо, у своєму клубі капітан збірної теж почав грати захисника. Саме у слабкості захисту підопічні Олександра Годинюка мають шукати своє щастя. Тривалий контроль шайби, довгі розіграші – і в угорських оборонців голова піде обертом.

Іншим важливим моментом є відсутність серйозного досвіду гри на такому рівні у великої кількості виконавців. Із зіграністю у команди Ріка Черномаза проблем не може бути (половина складу захищає кольори «Сапи Фехервар»), а ось досвіду захищати честь прапора бракує.

Хвилює наставника угорців і воротарське питання. Міклош Райна (вихованець Павла Міхоніка, до речі) – голкіпер талановитий і завжди вважався перспективним. Втім пост номер один в головній команді країни отримав лише через відсутність гідної конкуренції. У «Сапі Фехервар» він лише другий-третій воротар з відповідною кількістю ігрового часу. Але Хетеньї пропустив весь сезон, Супер завершив кар’єру, Будай вже став застарий для цього діла, а з натуралізованого рік тому Петера Севели сміється половина Угорщини. Тож Черномаз хотів би щось краще, але кращого просто немає.

Зірка

Якщо говорити саме про зірковий статус, то зірка у команди одна. При всій повазі до хороших натуралізованих канадців, Чаби Ковача, Яноша Ваша та Даніеля Когера, саме з Харі пов’язують основні надії та сподівання вболівальники збірної.

Янош швидкий, технічний, з прекрасним контролем шайби та баченням майданчика.

Українські вболівальники свого часу мали змогу слідкувати за діями Яноша на власні очі. Гравець брав участь у двох найважливіших матчах своєї команди на молодіжному чемпіонаті світу в Донецьку. Харі виглядав у тих поєдинках чудово, а от вся команда провалилася – дві поразки у підсумку.

Якщо у збірній у Харі все гаразд, то клубна кар’єра складається не найкращим чином. Після доволі вдалого сезону у «МоДо» Янош підписав контракт з командою другої шведської ліги – «Лександ». Перед «Лександом» стоятиме завдання підвищитися у класі. Цікаво, що «Лександ» вилетів з еліти, в той час як «МоДо» зберіг свою прописку в СХЛ.

Тренер

Річард Черномаз почав тренувати ще не завершивши кар’єру. Було це в сезонах 1993-1994 та 1994-1995 років у «Сент Джонсі» (АХЛ). Після цього доля занесла його до Німеччини, де він провів ще чотири сезони у якості гравця та розпочав серйозну тренерську кар’єру.

Вперше з Угорщиною шляхи Черномаза перетнулись в сезоні 2012-2013 років. Ріка в грудні 2012 року було звільнено з посади керманича німецького «Інгольштада» і він прийняв пропозицію угорської федерації. Після цього Рік очолив ще й молодіжну збірну. Тренерську форму (щоправда, у якості спортивного директора) наставник вже другий сезон підтримує у німецькому «Льовені» (саме там за протекцією Черномаза виступає Мортон Ваш).

Якщо дивитися, об’єктивно, то справи Черномаза в Угорщині йдуть то вниз, то вгору. Проте затіяна ним перебудова може принести перші вагомі плоди вже на цьому чемпіонаті світу.

Бонус

Один із натуралізованих гравців Тайлер Меткалфе грає за збірну у захисті. Хоча на клубному рівні його основною стихією є атака.