Команда Кременецьких регбістів нещодавно повернулася з відкритого чемпіонату з регбі серед чоловічих команд із Івано-Франківська.

Команда Кременецьких регбістів нещодавно повернулася з відкритого чемпіонату з регбі серед чоловічих команд із Івано-Франківська. Там вони стали третіми у підсумку змагань. До цього, здебільшого жіноча команда регбісток із Кременця завойовувала спортивні нагороди та титули.

Тренер команди, а тепер вже директор Кременецької ДЮСШ ім. Андрія Пушкаря Євген Запольський, каже, що вийти на такий рівень було складно, адже підтримки цього виду спорту в районі особливо не відчувається. Готувати та проводити змагання доводиться самотужки. Але перспективи розвитку цього спорту є. Тож ж віднедавна організували і дитячу команду.

У чемпіонатах участь брали поки лише жіночі та чоловічі команди. Дитячі тренуються, а змагання у перспективі.

Жіночих команд є дві. Є представниці, котрі вже в складі національної збірної.

«Тетяна Мороз потрапила в національну збірну із юніорської. Вона має можливість потрапити на Олімпійські ігри. Двічі пройшла збори», - розповідає Євген.

Наразі двоє дівчат із Кременця також перебувають у складі юніорської збірної, це Ірина Снітинська та Валентина Мойсей.

«Цьогоріч в нас з’явилося два тренери, котрі займаються із жіночими командами та один тренує чоловіків», - каже Євген Запольський.

Із дітьми в новому сезоні займатимуться дві випускниці- регбістки, учасниці чемпіонатів України. Ці групи вже повноцінні і у квітні вперше пробуватимуть свої сили на чемпіонаті України у своїй віковій категорії. 

«Чоловічі команди я два роки тренував на волонтерських засадах, продовжую й надалі, як волонтер», - каже Євген.

І не один рік тренує групу дівчат.

Команду нашу вже знають в Україні, запрошують на змагання у Європу.

«Там є тренери з України. Із перебуванням команд за кордоном можуть допомогти. В Європі це поширена практика, забезпечити проживання та харчування команд. За нами лише переїзд і оформлення документації», - розповідає Євген Запольський.

Вважає, що потрібно прагнути до участі у чемпіонатах України і хоча б раз на рік виїжджати за кордон, для того щоб популяризувати місто і спорт.

«Тоді діти самі будуть мати бажання займатися спортом», - додає тренер.

Зізнається, що саме регбі виживає в основному через волонтерство. Багато коштів, як тренер, витрачає й особисто. І вдячний людям, котрі допомагають безвідмовно.

«Хочеться розвивати й чоловічий дух у регбі. В нашої молоді цей козацький запал є. Очі горять, і є бажання тренуватися», - каже Євген.

І додає, що не обов’язково бути спортсменом для того, щоб почати відвідувати заняття. Головне бажання.

"Заняття у секції безкоштовні. А от тренуються п’ять днів на тиждень. Із 17.00 до 19.00 години. Заняття проводять в спортзалі біля третьої школи"

Нещодавно у Рівному пошили форму для хлопців і по 16 комплектів костюмів та форми для дівчат. Так готуються до майбутнього чемпіонату України.

Сам Євген до регбі прийшов через санний спорт. Із санної траси, з тринадцяти років постійно пішки повертався через територію інтернату. Завжди спостерігав, як грають у регбі на стадіоні школи-інтернату. Згодом теж приєднався до хлопців.

В п’ятнадцять років здобув майстра з санного спорту.

«Мене запросили до збірної України. Була перспективна кар’єра саночника. Я навчався у Львівському університеті і навіть готувався до поїздки на Олімпійські ігри в Турині», - розповідає Євген Запольський.

І все б вдалося, якби не сталося очевидного.

«Нам обіцяли купити сані, спеціально для олімпіади, та так їх тоді ніхто й не купив. То ж, наша поїздка не відбулася», - пригадує спортсмен.

Це кардинально вплинуло рішення Євгена чи залишатися у спорті.

«Після цього я не витримав. Все покинув, і  спорт, і навчання, і поїхав на заробітки до Італії. Через деякий час мені передзвонив знайомий тренер зі Львова, він знав мене як гравця, і як суддю. Запитав де я, чим займаюся. Зізнався, що на заробітках. А він запропонував повернутися».

Знайомий тренер переконав Євгена очолити команду Львівського «Соколу».

«Каже, ти ще молодий, треба закінчити університет. Я послухав його, повернувся», - каже Євген.

Після цього він здобув майстра спорту з регбі і продовжив професійну кар’єру регбіста. Після одруження вирішив, що сім"я, це головне переїхав зі Львова до Кременця. А вже в Кременці почав займатися тренерською діяльністю.

Каже, що в житті керується девізом не здаватися, боротися і йти вперед - тоді обов’язково все вийде.

kremenets.city

4 фотографии