Олексій ДЕНІН: «Я переходжу до пляжного волейболу»

Перемога новоствореної пари Сергій ПОПОВ/ Олексій ДЕНІН на чемпіонаті України з пляжного волейболу  в суперництві із сильнішими «пляжниками» країни - досвідченими та зіграними дуетами, стало якщо не сенсацією, то несподіванкою. Навіть не сам факт перемоги, а те що при цьому вони програли всього одну партію.  Якщо Попову завойовувати титули національного та міжнародного масштабу не звикати, то Деніну, який відомий, перш за все, як гравець чернігівського «Буревісника» це, звісно, подія.

НЕСПОДІВАНЕ ЧЕМПІОНСТВО

- Олексію, вітаю з перемогою. Взагалі, розраховували на такий  підсумок змагань?

- Не можу сказати, що розраховував, але дуже хотілося перемогти. Втім, не дуже вірив у свої сили. Але мій напарник Сергій Попов та тренер Олексій Кулініч вселили в мене впевненість, Сергій також дуже допомагав мені морально на майданчику. Ці чинники плюс наша загальна робота стала запорукою нашої перемоги.

- Ваша пара з Поповим склалася зовсім недавно?

- Так, за два тижні до старту фіналу чемпіонату країни.

- Чия це ідея була?

- Це ідея Валерія Вікторовича Задорожного – спонсора нашого дуету. Для мене це було несподівано, адже я слабенький як «пляжник» у порівнянні із Сергієм. Але дуже приємно грати з майстром такого рівня.

- Що для вас найбільш складне у пляжному волейболу?

- Для мене поки що все складне, адже я перший сезон граю на піску. Напевно, найбільш важке для мене передача – вона суттєво шкутильгає, особливо, якщо дує вітер. Але Сергію завдяки своїм технічним навичкам часто-густо вдається виправляти мої помилки.

- В «Буревіснику» ви були основним приймаючим. В «пляжці» це також має місце?

- Так, я ніс чимале навантаження в прийомі, не завжди справлявся, в деяких іграх виникали проблеми. Але у вирішальних матчах тримав прийом на доброму рівні, знов таки завдяки роботі у період підготовки.

- Над чим більш за все працювали на тренуваннях?

- Над всіма елементами, але я більш за все працював над блокуванням, а Сергій над грою в захисті. Такий був розподіл обов’язків на майданчику.

- Судячи з інформації, яка поступила з Харкова, гра на блоці в деяких матчах принесла чимало очок.

- Десь, звісно, це допомогло, але хочеться більшого - в деяких моментах, де я повинен блокувати, не виходило це зробити. Взагалі, в основному гра Сергія Попова у захисті принесла нам результат.

- На шляху до вершини ваш дует досяг п’яти перемог. Які матчі вийшли найбільш важкими?

- Власне для мене, матчі проти нашої «золотої молоді» – пари Олег Плотницький/ Ілля Ковальов. У Плотницького дуже неприємна подача. Якщо вона полетіла – чекай на проблеми. Ковальов, незважаючи на вік, вже доволі досвідчений гравець та теж багато що вміє, особливо на блоці.

- Завдяки чому вдалося перемогти цей дует у фіналі?

- За рахунок налаштованості, ми налаштовувалися тільки на перемогу. А особливо Сергій, який втретє став чемпіоном України. Він дуже хотів довести, що навіть з таким непідготовленим в пляжному волейболі як ваш покірний слуга, може виграти чемпіонат. І він це зробив.

- Але ви те ж не стояли в стороні від подій на майданчику?

- Звісно, це ж не «класика», де тебе може хтось перекрити. Тут треба розраховувати і на свої сили, і на сили напарника. Я теж виконував те, що від мене потребується. Ось так вийшло, що буквально за два тижні став майстром спорту України з пляжного волейболу – в цьому велика заслуга тренера.

- Є бажання продовжити свою кар’єру в пляжному волейболі?

- Так, звісно. Таке бажання є. Скажу більше: я залишаю «класику» та переходжу у пляжний волейбол.

- Плануєте продовжити свій вдалий досвід із Сергієм Поповим?

- Так, є такі плани.

- Таким чином, ви включаєтесь до боротьби за путівку на Олімпійські ігри-2016, адже збірна України зараз у третьому раунді континентального відбору. Це цікаво для вас?

- Це не просто цікаво, це мрія будь-якого спортсмена, і я не виключення. Я хочу потрапити на Олімпіаду.

Ще півроку тому я не міг уявити, що гратиму у пляжний волейбол. А тут ще і чемпіонат України виграв.

«БУРЕВІСНИК»: КОМАНДА З ХАРАКТЕРОМ, АЛЕ БЕЗ ФІНАНСУВАННЯ

- Користуючись випадком, не можу не спитати вас, як справи у «Буревісника»?

- Як звичайно, є фінансові труднощі. Команді, в тому числі і мені, не видали зарплатню за шість місяців. Тому я й залишив «Буревісник», як і ряд гравців. У нас була добре підібрана команда, тренер Микола Благодарний – спеціаліст високого класу. Єдина проблема – з фінансуванням. В січні цього року до нас прийшло керівництво, та нам сказали, що ми з цього місяця не будемо отримувати зарплатню.

- «Буревісник» завжди славився характером та високою організацією гри. Якщо було б нормальне фінансування, могли б і за медалі боротися?

- Можливо б, якщо було б фінансування, і нам було що втрачати, ми не грали б так розкуто. А так не було що втрачати: зарплатні немає, нічого немає - і кожний з нас грав для того, щоб показати себе та грати в іншому клубі, щоб отримувати достойну оплату своєї праці.

- Ви пішли з «Буревісника, Володимир Тевкун перейшов до «Баркому». Залишилася тільки молодь?

- Так, в цьому сезоні це напевно буде студентська команда, адже із складу минулого сезону залишилися три, чи чотири гравця.

- Не жаль було покидати команду, де пройшло ваше становлення як гравця?

- Звісно, жаль, адже я звик грати в «Буревіснику», у нас був добрий колектив. Дуже прикро, що в один момент команди, можна сказати, не стало. Я маю на увазі той «Буревісник», який був в попередніх двох сезонах – команду, яка незважаючи на труднощі, могла навіть завоювати медалі. Цій би команді нормальне фінансування, нормальний підхід. Якщо б наше керівництво відносилося до нас хоча б як до людей, я вже не говорю як до спортсменів, якщо б вони розуміли, що в нас теж є сім’ї, діти, яких, природно, треба годувати, впевнений, хлопці залишилися би і могли виконувати серйозні задачі. Значить керівництву це не треба. А гравцям просто банально хочеться їсти.

- Вибачте за питання. А як взагалі грали та тренувалися, не отримуючи так довго зарплатню?

- Близькі родичі допомагали, стипендію отримували, але що зараз 800 гривень – на них навіть тиждень прожити складно. А як гралося? Гралося з думками про те, як прожити наступний день.  Хочеться побажати «Буревіснику», щоб нарешті команда мала стабільне фінансування.

І ЗНОВУ ПРО ПЛЯЖНИЙ

- Отже, розповість про ваші спортивні плани?

- Зараз ми відправляємося до Одеси, де відбудеться всеукраїнський турнір. Можливо, ще десь зіграємо. До наступного сезону готуватимемося в Запоріжжі – єдиному місті в Україні, де є база для зимової підготовки «пляжників», тобто спортивний зал з піщаним майданчиком. Навесні продовжимо підготовку вже на повітрі та вже гратимемо у змаганнях.

- В пляжному волейболі ви особисто відчули різницю у фінансуванні?

- У нас є спонсор – Валерій Вікторович Задорожний, який вкладає в пляжний волейбол, розуміє, що необхідно спортсмену – харчування, умови для тренувань, відновлення. Побільше б таких людей, як він, Василь Михайлович Букін та інші меценати «пляжки», тоді українські спортсмени напевно давно б грали на Олімпійських іграх. Що стосується фінансування, то після «Буревіснику» різниця дуже відчутна. Тепер я можу спокійно займатися улюбленою справою, не думаючи про те, що я буду завтра їсти. 

Прес-служба ФВУ