Пляжний волейбол. Сергій ПОПОВ: «Нам дуже хотілося завоювати золоту медаль міжнародного рівня»

Як ми вже повідомляли, чемпіони України Сергій ПОПОВ та Олексій ДЕНІН на мажорній ноті завершили для нашої країни сезон пляжного волейболу. Вони стали переможцями турніру «Latvia Open» серії EEVZA Beach Volleyball Tour, який проходив в Ризі. Враженнями про прибалтійську подорож поділився з прес-службою ФВУ Сергій Попов.

ТУРНІР. РІВЕНЬ ТА УМОВИ

- Відправляючись з Олексієм Деніним в Ригу, на який результат розраховували? В кінці сезону, можливо, вже і готовність не дозволяє розраховувати на успішний виступ.

- До цього турніру ми непогано підготувалися, зігравши в Досі, на етапі «Світового туру». Там, на жаль, ми не пройшли кваліфікацію, проте, крім самих змагань, зіграли ще кілька спарингів. Ми не думали, що турнір в Ризі стане останнім в цьому році, планували ще в Африці, ще на одному етапі «Світового туру» зіграти, але через вірус Ебола, вирішили не ризикувати. Перед стартом не загадували, просто націлювалися на максимальний результат в кожному матчі.

- Що скажете про рівень турніру?

- Це хороший європейський рівень, адже серед учасників були такі гравці як бронзовий призер Олімпіади Мартиньш Плавінш, учасник Олімпіади-2012 Сергій Прокопьєв, переможець недавніх Юнацьких Олімпійських ігор Олег Стояновський, а також, можна сказати, легенда пляжного волейболу Дмитро Барсук. Тобто рівень доволі високий, але нам вдалося стати кращими. Відзначу, що нам з вперше прийшлося грати в пляжний волейбол в критому комплексі.

- Як гралося під дахом?

- Скажу так: це цікаво, адже немає факторів зовнішнього впливу: сонця, вітру, дощу, холоду, чи, навпаки, спеки. В залі температура на одному рівні, тобто клімат дещо інший. Взагалі в таких умовах легше грати, ніж на повітрі – мені сподобалося. На жаль, в України таких олімпійських центрів, як в маленькій Латвії, немає. В Ризі шикарний центр для багатьох всіх видів спорту: футбольний стадіон, чотири майданчика для біч-волея, зали для баскетболу та волейболу, басейн, корти, тренажерний зал. Нашій країни треба обов’язково брати приклад з таких країн як Латвія, чи Білорусія, де будуються крупні спортивні арени.

ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ

- Отже давайте пройдемося по окремим матчам, яких було аж п’ять. Вже в першому прийшлося зійтися з латвійською парою…

- Ми могли як виграти, так і програти. Це була наша перша гра на турнірі, а вони завжди нервові та хвилюючі. До того ж суперники були краще пристосовані до умов матчу, адже вони в цьому залі постійно тренуються. Добре, що така гра була на старті, а не в середині турніру. Але свої уроки ми з неї теж витягти. За рахунок великого бажання, десь везіння, звісно, майстерності, нам вдалося перемогти.

- Друга гра за рахунком вийшла простішою.

- Так, але суперник був сильніше, ніж в першому матчі. Але й ми зіграли, краще. А інакше б програли. Ми добре діяли на подачі, а також в захисті. Тримали свій зйом, і це принесло успіх. Взагалі ми добре розібрали суперника, завдяки чому відповідним чином побудували захист.

- Кожного суперника так серйозно розбираєте?

- Всі суперники добре відомі, всі один одного знають, тому перед грою лише уточнюємо деякі нюанси, в кого, наприклад, більше подавати. Упродовж гри, в паузах, вносимо корективи, якщо потрібно.

- Наступного дня вас чекали ще два поєдинки, і обидва вони завершилися в п’яти партіях…

- Гра за вихід у півфінал з парою Прокоп’єв-Стояновський вийшла цікавою та в той же час напруженою. Виграли першу партію, потім програли дві поспіль. Після цього трохи перебудували свою гру та зуміли перемогти. Тай-брейк це справжня лотерея, адже гра триває лише до семи очок. Хто краще настроїться, тому і посміхнеться вдача.

Півфінал ми повинні були вигравати з рахунком 3:0. В другій партії ми перемогли з рахунком 15:13, хоча мали це зробити без зайвих нервів – десь 15:9. Трохи розслабилися. Така кінцівка дала відчути впевненість супернику. Знов прийшлося грати тай-брейк. В майбутньому не можна допускати таких відрізків, адже, як показав розвиток подій, це може коштувати перемоги взагалі.

- Розкажіть, в якій атмосфері проходив фінальний поєдинок?

- Матч, в якому грали команди України та Росії, викликав великий інтерес у публіки. Наше потрапляння в фінал взагалі було сприйнято як сенсація. Ми суперничали з парою Дмитро Барсук - Нікіта Лямін, які в цьому сезоні стали призерами етапу «Світового туру» в Китаї. Першу партії програли, і знов таки перебудували гру – посилили подачу, налагодили зйом, і нам вдалося виграти 3:1.

- Наскільки я знаю, суперники перевищували вас за зростом. Як вдалося подолати це відставання?

- Так, блокуючий Нікіта Лямін на сантиметрів вісім-десять вище Олексія Деніна, а Дмитро Барсук трохи вищий за мене (Лямін – 205см, Денін – 195см, Барсук – 193, Попов – 187. – прес-служба). Додамо, що у Барсука досвіду більше, ніж у решти гравців-фіналістів разом. Так, вони мали перевагу. За рахунок чого перемогли ми? Напевно за рахунок більшого бажання перемогти в цьому турнірі. Нам дуже хотілося завоювати золоту медаль міжнародного рівня, тому що вже давно ніхто в пляжному волейболі не привозив в України нагород з таких змагань.

НОВА ТА УСПІШНА ПАРА

- Ваша пара з Олексієм Деніним склалася упродовж сезону і вже показує високі результати. Завдяки чому так трапилося?

- Так, ми грали відносно недавно. Чому так трапилося? У Олексія великий потенціал, велике бажання. Він багато працює над собою, ніколи не халтурить на тренуванні. Як ви знаєте, Олексій грав раніше у «Буревіснику», де можливості були обмежені - і в екіпіровці, і медичному забезпеченні, і в фінансовому. А людина, яка займається спортом, повинна харчуватися та заробляти цим на життя. У пляжному волейболі така можливість у нього є, і у Олексія є бажання цим скористатися. Хоча, не можу не сказати, що в Чернігові Олексій отримав хорошу волейбольну школу, займаючись у Миколи Благодарного. На піску з моїм напарником вже попрацював Олексій Кулініч, особливо плідно на початку серпня. Він дав йому впевненість в своїх силах. Головне, щоб у волейболіста працювала голова, тоді він гратиме і досягатиме успіху.

- На початку сезону ви грали з Іллею Ковальовим, але решту сезону провели з новим напарником. Чи можна сказати, що ви продовжити виступати разом і далі?

- Саме так, а Ілля напевно гратиме в парі з Олегом Плотницьким. Зараз ці хлопці виступають в «класиці». А не всі тренери готові відпускати гравців для виступів в пляжному волейболу, в більшості своїй вони взагалі не вважають це окремим видом спорту. Напевно, вони вважають, що пляжний волейбол – це гра у волейбол на пляжі в колі. Не збираюсь нікого переконувати, але, нагадаю, що пляжний волейбол входить до програми Олімпійських ігор, а це багато про що говорить.

ПЛАНИ

- Як будуватиметься підготовка до наступного сезону, одним з головних стартів якого стане якраз відбір на Олімпійські ігри?

- Поки що це питання не обговорювалося. Можу сказати, що десь півтора місяці ми відпочинемо, а потім вже розпочнемо готуватися до нового сезону. Плануємо і зарубіжний збір десь в січні-лютому. Сподіваюсь також, що ситуація в Україні ніяк не вплине на фінансування пляжного волейболу. Хотілось би, щоб нарешті в Україні був мир.

- З яких джерел здійснюється фінансування?

- І з держбюджету, і спонсори допомагають, зокрема Валерій Задорожний, якому цікавий пляжний волейбол, розвитку якого він допомагає вже не перший рік – дай Бог йому здоров’я. Він сам трохи грає, та взагалі є фанатом цього виду спорту. Побільше б таких людей, котрі б захоплювалися не тільки футболом та баскетболом, а й наприклад, волейболом - пляжним та класичним, та гандболом, де залишилося тільки три запорізькі команди. Соромно за нашу країну - при таких можливостях та традиціях, рівень волейболу в Україні падає з кожним роком. Щоб не говорили за Росію, там спорту приділяється велика увага, у нас – про спорт взагалі забули, а спорт – це обличчя держави. І хотілось би, щоб і в нашій країни йому приділялася така ж увага. Це моя позиція та моїх друзів, які професіонально займаються спортом.

Микола БЛАГОДАРНИЙ про успіх Олексія Деніна

Якщо Сергій Попов відомий у пляжному волейболі гравець та має в своєму активі чимало перемог міжнародного рівня, то Олексій Денін на піску робить свої перші кроки. І вже такі успіхи. Фундамент цього закладався останні чотири роки в чернігівському «Буревіснику-ШВСМ». Звісно, Микола БЛАГОДАРНИЙ не був радий тому, що команду покинув ії стовп, але, звісно, порадувався за свого вихованця.

- Мені жаль, що він пішов з «Буревісника». Команда втратила відмінного капітана, відмінного бійця. З іншого боку, перед нами приклад роботяги, який за кілька місяців, так би мовити, з гадкого каченя перетворився в царевича. Це показник того, що цілеспрямована робота гравця - гравця, котрий начебто не мав особливого таланту, принесла результат. І виясняється, що це на 90% працьовитості та 10% таланту. Денін демонстрував бойову працездатність в будь-якому стані на будь-якому тренуванні.

Чотири року тому Олексій прийшов до «Буревісника». Тоді він був непотрібний ані пляжному, ані класичному волейболу. Можу сказати, що жодна волейбольна дія йому просто не давалася, але пахав він, як звір. І зараз ця чотирирічна робота вистрілила.

Завдяки далекоглядності Валерія Задорожного та, звісно, своєму партнеру – найсильнішому пляжнику країни Сергію Попову Олексій вийшов на серйозний рівень в пляжному волейболі і, вважаю, швидко прогресуватиме. Запорукою стане велике бажання помножене на старанність, сприйнятливість до нового.

Прес-служба ФВУ