_pictogram.svg.png)
Складно приходиться в нинішньому чемпіонату дебютантові Суперліги - чернігівському «Педуніверситету-ШВСМ»: юна команда в першому колі не виграла жодної партії. Але в останніх двох турах підопічні Володимира ЖУЛИ занесли у свій актив вже дві таких. В Луцьку навіть могли зачепити очко, а при вдалому розкладі, і всі два. Ці локальні успіхи стали добрим приводом для спілкуванням з молодим наставником:
- В будь-якому разі тур пройшов для нашої команди в плюс, в цілому показали позитивний результат, - погодився з такою оцінкою Володимир. – Великою мірою це стосується другого дня, але й першій партії першого матчу ми мали перемагати. Вели 22:18, але психологічно не витримали. Одного м’яча не підняли, отримали «обратку», і потроху-потроху дозволили наздогнати, та в підсумку поступилися 23:25. Повели і в другій партії 4:1, але волейболісткам ще не вистачає психології, загальної гри. Також програємо всім командам в блоці та кількості помилок. А ось положення в прийомі, яке було на початку сезону просто катастрофічним, ми десь вирівняли – про це говорять цифри.
У другому луцькому матчі було ще цікавіше – тут було три партії, наближені до перемоги. Знов ведемо-ведемо, і знов на кінцівку гравців не вистачає. Немає явного лідеру, який міг би вирішувати питання. І цифри знов таки показують, що програли на блоці. В перший день – 3-11, у другий – 5-11, плюс додамо свої помилки. І ці цифри дають підсумкову різницю в рахунку.
Треба дуже інтенсивно працювати на блоці, але нажаль, часу не вистачає. Акцент зараз робимо на прийом та загальну гру. Але все ж таки щось вимальовується і, сподіваюся, що в матчах з «Регіною» та «Білозгаром» ми очки візьмемо.
- Остання партія в Луцьку була програна 23:25. «Педуніверситет» був в кроці від того, щоб нарешті набрати очко.
- Тут була ситуація, аналогічна тій, що була в другій партії. Теж вели в рахунку, впевнено грали… Але… Чи рано повірили, чи… Є такий добрий вираз: «Не виграли, тому, що слабо хотіли».
Хоча не можу сказати, що суперник слабо грав, чи, скажемо, недооцінив нас, суперник грав пристойно, за рахунок організації командної гри, відчувалася своя школа, чітко просліджувалася жорстка лінія. Напевно, ми ще не до кінця заслужили перемогу.
- Ми з вами спілкувалися перед стартом сезону, ви позначили рівень команди, проблеми, які є. Пройшло вже 11 турів чемпіонату. Чи задоволені, як прогресують ваші підопічні?
- Я можу бути задоволений прогресом, але, якщо немає результату, це все слова. Результат – на табло. Так, я бачу прогрес, але результату немає, і я, звісно, цим незадоволений.
Є ще чимало слабких місць у грі команди, які треба закривати. Див не буває. Всьому свій вік, всьому свій час. Але я вірю, що ми на правильному шляху, і кінцівка чемпіонату повинна це показати. Гадаю, що оцінку можна буде давати лише після перемог.
Разом з цим можу відзначити ту ж Юлію Українець. Вона чистий перший темп, раніше грала постійно на цій позиції. Але в цьому сезоні прийшлося ії перекваліфікувати в догравальницю, причому відразу в Суперлізі. І вона грає в цьому сезоні без замін. Звісно, відчуваються проблеми в прийомі, хоча, якщо брати напад, то я можу назвати ії середнячком для чемпіонату України. В цілому, як я вже говорив, вдалося підтягнути загальнокомандний прийом – є вже якійсь рівень. Все ж таки, коли команди залишають два основні гравці другого темпу, які виступали за команду упродовж п’яти останніх років, це велика втрата. Залишилися дві догравальниці без прийому, та й немає у нас в Чернігові пристойної школи, такої, щоб мала солідний ресурс. ДЮСШ начебто є, але якість ії роботи залишає бажати кращого.
- Та ж Українець може бути лідером команди?
- Лідером команди може бути кожний у своєму амплуа, чи в окремих елементах. Видно, ще не прийшов час, щоб ці лідери визначилися. Поки ми можемо сподіватися не на лідерів, а на командну гру. Поки немає такої стабільної людини, яка могла б тягнути за собою команду, таких як наприклад у Вінниці – граючий тренер Юлія Якушева, в Рівному – Яна Савочкіна.
- Такий досвідчений гравець вам би не завадив.
- Ну як сказати. Це паличка о двох кінцях. З одного боку, це гравець – лідер, на особистому прикладі на тренуванні, у грі показує, як треба, молодь поруч прогресує. Навіть результат є. А далі? Навколо цього гравця будується гра, за ним тягнуться, але, якщо він залишає команду, все рушиться.
- Ця серія поразок без виграних партій напевно по психології гравців, чи не так?
- Це важкий момент, але начебто з цим вдається справлятися. Ті, хто бачив наші ігри наврядчи скажуть, що у чернігівських дівчат пораженська психологія. Дівчатка борються, навіть коли крупно програють. Вдається їх налаштувати, вичавлювати максимум в кожному матчі. Не знаю, щоправда, наскільки їх вистачить. Так, трапляються провали, але й зуби ми теж показуємо. Занепадницького настрою я у дівчат не бачу. Атмосфера нормальна, робоча. Але всі вже хочуть набрати перші очки. Націлюємося їх взяти в матчах з «Регіною» та «Білозгаром».
Прес-служба ФВУ
