Олександр БОНДАРЕНКО: «Ажіотаж у Вінниці має бути високим»

Завтра, 2 квітня, розпочинається другий фінальний тур Суперліги, господарем якого буде волейбольний клуб «Вінниця».

Про підсумки першого туру, а також загальні перспектики вінничан у кульмінаційній частині сезону ми поговорили з головним тренером команди Олександром БОНДАРЕНКОМ.

– Олександре Юрійовичу, перший фінальний тур ви завершили на четвертому місці, але боротьба у турнірній таблиці буде дуже щільною. Чи задоволені ви тим, як почався цей етап?

– Ми розуміли, що матчі будуть для нас дуже важкими, оскільки незадовго до цього зазнали чергової втрати гравця основного складу – не зміг взяти участь у цих зустрічах Валерій Самодай. Довелося терміново задіяти на його позиції не до кінця здорового Іллю Ковальова, який пропустив три місяці тренувань через травму ноги. В такій ситуації будь-який набір очок сприймається як позитивне явище.

Хоча більше мене хвилював не стільки результат, як сама гра. Зазначу, що суперники швидко виявили нашу ахіллесову п’яту – не надто впевнений прийом, адже на позиції ліберо у нас немає досвідченого виконавця, далекий від своїх бойвих кондицій і Ковальов. Наші противники подавали так, що усе навантаження лягло на цих двох гравців. Такий хід гри відобразився і на наших діях біля сітки – ми майже не використовували гравців першого темпу. Частіше атаки завершували Володимир Сидоренко і Іван Слинчук, яким, звичайно, було важко протидіяти відбійному блоку суперника.

– Які висновки зробили напередодні другого туру?

– По-перше, вносимо кадрові зміни – запросили до своїх лав досвідченого ліберо Сергія Середу, за допомогою якого, сподіваємося, зміниться у кращий бік і наша гра біля сітки. По-друге, більшу увагу приділятимемо саме результату, адже для того, щоб претендувати на одне з призових місць, треба набирати очки – у кожному турі бажано не менше трьох-чотирьох.

У першому турі ми набрали лише два бали, але вони для нас є дуже цінними: за тієї підтримки трибун, яку мала «Юракадемія» на своєму майданчику, ми змогли проявити свої морально-вольові якості і вирвати перемогу, хоча програвали у тій зустрічі по партіях 0:2.

– У другому турі у ролі господарів перебуватимете вже ви. Отже, зробите ставку на те, щоб саме в цих матчах набрати максимум з можливого?

– На жаль, вінницький вболівальник трохи вередливий, особливо гарячої підтримки на своїх домашніх матчах у цьому сезоні ми не відчували. Хоча у нашому місті гарні волейбольні традиції, і я знаю, що жителі Вінниці люблять і розуміються на волейболі. Хотів би, щоб прихильників цієї гри прийшло якомога більше на матчі другого туру. На щастя, реклами і на телебаченні, і на радіо достатньо. Ажіотаж має бути високим. Останній раз команда з Вінниці виходила до четвірки кращих команд України у далекому 1999 році (третє місце посів СК ВВС. – Прим. ред.). Подібного результату місцеві колективи після цього не досягали. Тож наш виступ у цьому сезоні в деякій мірі є знаковим.  

– Доводилося чути, що ваша команда досягає результатів скоріше не завдяки, а всупереч…

– Ми не відрізняємося стабільністю складу – кожен сезон команда змінюється, хороші гравці нас залишають. До того ж, дуже часто ми непогано починаємо чемпіонат, а закінчуємо його ледве-ледве. Це напряму залежить від умов, в яких готується колектив. Ці умови не відповідають команді Суперліги. Відсутність свого власного залу, відсутність медичного забезпечення боляче б’ють по амбіціях. Відштовхуємося в основному від власного ентузіазму – гравців та тренерів. Лише завдяки цьому ентузіазму, а також підтримці небайдужої людини – президента Федерації волейболу Вінничини Миколи Чумака – досягаємо якихось результатів.

Прес-служба ФВУ