Суперліга (жінки). 2-й фінальний тур. Андрій РОМАНОВИЧ

 Головний тренер «Галичанки-ТНЕУ» Андрій РОМАНОВИЧ на прес-конференції за підсумками 2-го фінального туру в Южному прокоментував виступ своєї команди.

- Андрію Васильовичу, почнемо прес-конференцію з вашого коментар за підсумками гри з «Хіміком»? 

- Зрозуміло, що «Хімік» на два порядки сильніше, як би хто не налаштовувався на цю команду. У нас це була остання гра в турі, в якому ми в цілому дуже невдало зіграли. Тому ця гра була для нас останнім шансом зачепити яке-небудь очко, принаймні, спробувати це зробити. В силу того, що «Хімік» практично весь час на колесах - з Білорусі до Польщі, потім до Тернополя, нашому суперникові досить важко було грати цей тур, в тому числі і сьогоднішній матч, з нами. Суперник показував далеко не найкращу гру і давав нам шанс зачепитися, судячи з перших двом партіям, хоча б за одне очко, яке в боротьбі за медалі на вагу золота. На жаль, я не достукався до свідомості гравців, щоб вони розуміли ситуацію і, розуміючи її, спробували вичавити з неї все можливе. Тому вал помилок в самі невідповідні моменти, помилок, які просто не можна робити, помилок, яким немає виправдання.

Само образливе - там, де була надія на те, що лідери потягнуть за собою молодь, вони цього не зробили. І молодь не потягнули, і самі не зіграли. Якщо аналізувати наш матч з «Сєвєродончанкою», у ньому при рівній грі всієї команди Лісєєнкова зіграла як лідер - практично все забила, прийняла і подала. Вона і стала ключиком до впевненої перемоги своєї команди. У «Галичанці» такого лідера не знайшлося.

- Хотілося б почути вашу думку про гру з «Орбітою», коли «Галичанка» вела 2:0, але в підсумку поступилася. Команда заздалегідь повірила в успіх, або не вистачило фізично?

- Та ні, фізично все нормально. Питання в іншому. У жінок дуже добре розвинена підсвідомість, і в ключові моменти вони починають рахувати. 1:0, 2:0 - значить, справу зроблено. Вони вважають і на короткому часовому відрізку, і на довгому, як це сталося в матчі з «Сєвєродончанкою». З цією командою останні три матчі ми зіграли 3:0, 3:0, 3:0 на своєму майданчику. Але ніхто з гравців при цьому не хоче думати, поворушити мізками, що більшість партій закінчувалися на «більше-менше» - 28:26, 29:27, 25:23, 26:24. От і вирішили собі, що за логікою і далі має бути 3:0. А тут логіка розгорнулася на 0:3.

- І з «Орбітою» це також психологія. Що б ви не говорили, не допомагало?

- Розумієте, коли люди втрачають концентрацію, а концентрація це, в першу чергу, думка. Думка, яка заряджає організм на правильну роботу - технічну і тактичну. Коли людина втрачає концентрацію, вона неправильно подає, в критичній ситуації не діє раціонально. І коли, у важкі моменти, треба зіграти розумом, гравець або лупасить, куди попало, або подає туди, куди заборонено подавати, або просто втрачає концентрацію і не може прийняти просту подачу. А у волейболі елементів багато - тут помилка, там помилка, і виходить вал помилок. І в такі моменти одного тренера не вистачає. Які б він емоції не проявляв, це не допомагає. Потрібен ще гравець в команді, який має бути мотором, заводієм. На жаль, такого гравця не знайшлося.

Я нашу зв’язуючу вчу, що вона повинна бути лідером, але вона ще дуже молода, недосвідчена, сама ще робить безліч технічних помилок, і ніяк не може стати лідером команди. У цьому турі не стала лідером і Віка Дельрос, як це часто бувало раніше. Якщо за результатом вона зіграла нормально, без провалів, то мотора і запалу якраз і не вистачило, щоб команду завести і підігнати ззаду. На жаль, Олені Туркулі як капітану не позичати ані бажання, ані майстерності, але вона як перший темп залежна від доведення, від зв’язуючої. І в ті моменти, коли вона може потягнути команду за собою, у неї немає таких можливостей. Хоча і вона в ключові моменти зробила кілька помилок, які не можна було зробити.

- За очками «Галичанка» відстає, зазнала чотири поразки поспіль. Команда продовжує боротися?

- Якби ми не хотіли боротися, або я не хотів боротися, я б сюди не приїхав, а написав би заяву на відпустку. При всіх ігрових проблемах я все одно вірю в свою команду, ми багато часу проводимо в роботі, знаю, як волейболістки можуть грати. Є важкі моменти в команді, є моменти провальні. Тур вийшов провальним по результату, але були непогані відрізки: частина матчу з «Орбітою», третя партія з «Сєвєродончанка». Але знову ж таки - проблема кінцівок, як у тому ж матчі з «Орбітою» в Тернополі, де в кінцівках не знайшлося гравця, який би просто добив м"яч…

Прес-служба ФВУ за матеріалами сайту ВК «Хімік»