_pictogram.svg.png)
«Континіум-Волинь-Університет» який останні два роки боровся за чемпіонство та вигравав Кубок країни в наступному сезоні випаде з числа вишукувачів головних трофеїв українського волейболу. Це стало ясно з перших хвилин після бесіди з головним тренером луцької команди Богуславом ГАЛИЦЬКИМ:
- Богуславе Андрійовичу, розкажіть, які зміни відбулися в команді?
- Омолодилися майже на 100 відсотків. З 14-ти гравців минулорічної заявки, які приймали участь в матчах Суперліги, залишилися лише троє – Ганна Степанюк, Ганна Галицька та Юлія Молодцова.
- З чим пов’язані такі зміни?
- У нас зменшився бюджет, а волейболістки, звісно, хочуть отримувати більше, тому і пішли. Спочатку думали залучити легіонерів і були вже конкретні прізвища, але вони багато запросили, тому вирішили грати тільки своїми вихованками. Підняти їх за два роки, а потім вже додати легіонерів.
- Розкажіть, як пройшла підготовка?
- Провели місячний збір в Болгарії. У вересні взяли участь у двох турнірах в Білорусії – в Бресті та Гродно, де змагалися з місцевими командами, а також російськими клубами. Ці ігри необхідні для обкатки молоді, але їх замало – треба шістнадцять-двадцять таких матчів. Набиратимемо цей обсяг ігор вже упродовж чемпіонату.
Зараз у мене в складі стоять дуже молоді волейболістки – 1996-1998-го років народження. Із старших залишилися два гравці 1990 року народження – Ганна Житовоз та Юлія Молодцова, та два 1992-го – Степанюк та Галицька. Вони й нестимуть основне навантаження. Дівчинка 1998-го року буде тепер постійно у складі, дай Бог їй здоров’я.
- Як виступили на турнірах?
- В Бресті ми обіграли лише чемпіона Білорусії гродненський «Неман», який виступав без гравців збірної – 3:2, поступившись російській «Надежді» (Серпухов) та місцевому «Прибужжю» (з рахунком 0:3 та 1:3 відповідно. – прес-служба). В Гродно – усі три матчі програли: нижегородській «Спарті», могильовскому «Комунальнику» та тому ж «Неману» (з рахунком 0:3, 1:3 та 0:3 відповідно. – прес-служба).
- Чи задоволені грою, яку показала команда в цих турнірах?
- Зовсім незадоволений. Блоку немає, прийому теж, центральні гравці взагалі не задіяні в атаці. Багато ще роботи. Але гадаю після Нового року команда буде іншою.
- «Волинь», який є дворазовим володарем Кубку України, відмовилася від участі в цьому змаганні. За якими причинами?
- Якщо брати участь в Кубку, треба ставити цілі його виграти, але я знаю, що цим складом ми не виграємо. Чому тоді грати в ньому? В ці строки команда була на турнірі в Гродно, де отримала корисний досвід.
- Які цілі будуть ставиться перед командою в чемпіонаті Україні?
- Зараз не можу конкретно про це сказати. Лише після Нового року. Вже за рік можна буде ставити якісь цілі. Спочатку ми й не думали виступати в Суперлізі, але у вищій лізі ми не зможемо отримати необхідний обсяг ігрової практики. У «вишці» виступатиме наша друга команда з волейболістками 1996-98 років народження, які не потрапляють у склад першої команди.
- Як ви гадаєте, що по силах цій команді? Не боїтеся вилетіти із Суперліги?
- Ні. Навіть, якщо так відбудеться, заходити все рівно нікому. Шкода, що український волейбол майже кожного року втрачає команди – Черкаси, Одеса, ось зараз Луцьк. Зараз в Суперлізі лише три команди, які фінансово стабільні та укомплектовані серйозними гравцями – «Хімік», «Сєвєродончанка» та «Орбіта».
- Скільки років ви даєте своїй команді на виріст, щоб вона вже змогла боротися хоча б за четвірку?
- Два сезони. І вони зможуть не тільки чіплятися за четвірку, але й за медалі. Гадаю, що й в наступному сезоні вони почнуть багатьом кров пити. Є добрий матеріал, є, з ким працювати. Я пам’ятаю, як в мене підіймався «1986-й рік» - Інна Молодцова, Довгополюк, Деркач, Поліщук та інші. Ця плеяда за своїми технічними та фізичними даними слабше, ніж нинішнє покоління. Те покоління я підіймав чотири роки, причому без залучення іногородніх гравців, довівши до рівня Суперліги. Нинішньому поколінню даю два роки – повторюся ця плеяда і більш технічна, і фізично краще готова, і вище за зростом. Гадаю, що наступного року у мене знов буде команда під 190 см, причому укомплектована тільки своїми вихованками. Зараз готую високу зв’язуючу – за 185 см, а крайні гравці теж будуть міцні – одна 2-метрова, друга – 194 см. Підростає і центральний гравець під 190, треба ще підібрати одного гравця в «трійку». Це вік «1996-1998 роки народження», навіть є дівчинка 1999-го – вже за 180 і дещо вміє. А головне – у них є велике бажання вчитися та грати.
Але, повторюю, роботи ще багато. Якщо раніше вранці було 2-годинне тренування, а після обіду дві з половиною, то зараз відповідно три та більше. Чіпляємо одну вправу за іншу, а воно не клеїться, знов повертаємося. Зараз участь у тренуваннях бере двадцять чотири волейболістки, дві групи по дванадцять, кожна на своїй половині – при цьому молодь постійно тасую. Мені особисто дуже цікаво, що вийде з цієї молоді.
Прес-служба ФВУ
