_pictogram.svg.png)
Ліберо чоловічої збірної України Пилип ГАРМАШ розповів про враження від Універсіади і передчуття фінального матчу, який відбудеться у неділю.
– У суботу у вас був вихідний день. Нарешті вдалося трошки відіспатися і відійти від напруженого змагального графіку?
– Так. Все ж таки за останні дні ми витратили дуже багато емоцій. Можливо, фізична втома не така сильна, а ось психологічна дається взнаки. Особливо драйвовими були два попередні дні – чвертьфінал і півфінал, під час яких ми зіграли загалом десять партій! Такий нервовий перебіг подій дається взнаки. Після п’ятничного матчу з Китайським Тайбеєм нарешті вдалося відпочити, а заодно відсвяткували з хлопцями вихід у фінал. Вечір трошки затягнувся, але алкоголем, звісно, ніхто не зловживав. Просто посиділи усією нашою командою, але без тренерів (посміхається). Жарти жартами, але всі розуміють, що перереду залишився останній крок, на нас чекає фінальна зустріч.
– Напевно вже не раз на цьому турнірі траплялися моменти, коли перехоплювало подих?
– Так, один з останніх – наприкінці півфінальної зустрічі, коли ми програвали у п’ятій партії – 11:13. Добре, що ми не розгубилися, зорінтувалися, куди треба подавати подачу, знайшовши слабку ланку у суперника.
– За час турніру ви як команда стали згуртованіше?
– Авжеж. Перед Універсіадою збірна ніколи не збиралася в такому складі, як зараз. Більше того, після завершення чемпіонату України і до початку тренувального збору національної студентської команди пройшло півтора місяці, протягом яких ми усі встигли трошки розгубити ігрові кондиції. Зрозуміло, що у всіх були завдання на період відпустки, але одна справа – займатися індивідуально, а інша – захищати честь збірної України на такому турнірі. Ті ж росіяни, з якими зійдемося віч-на-віч у фіналі, мають в цьому сенсі перевагу, адже перед Універсіадою вони пройшли Європейські ігри в Баку, де здобули бронзу. Вони весь цей час постійно були в тонусі.
– У збірної Росії можна знайти слабкі сторони?
– Напевно вони є в кожної команди. Треба ловити росіян на прийомі, частіше подавати на Александра Маркіна. Наскільки я слудкував за ним, він не сильно дружить з приймом м’яча. Звичайно, щоб реалізувати все це, потрібно самим грати на максимумі зусиль і не помилятися. В усякому разу – не робити невимушених помилок у захисті, які будуть нам дорого коштувати. Загалом збірна Росії – надзвичайно сильний суперник. Всі гравці в її складі виступають у російській Суперлізі, а це дуже сильний чемпіонат. Знаю це не з чуток.
– Ти теж маєш досвід виступів у ньому…
– Зовсім невеликий. За ті три сезони, які провів у російській першості харківський «Локомотив», мені вдалося провести повноцінно лише одну гру. Я тоді був дуже молодий і недосвідчений, тож чудово розумію, що Юрій Іванович Філіпов не міг мені довірити щось більше.
– На рівні збірних колись вдавалося обігрувати росіян?
– В 2011 році, на Універсіаді у китайському Шеньчжені, взяли у них одну партію – це поки все. Тоді українська збірна також вийшла у фінал, де грала якраз з Росією. У двох перших сетах ми поступилися, але виграли у третьому. У підсумку все одно програли 1:3…
– Історія чомусь вчить?
– Зараз ми набагато досвідченіші. У нас доросла команда – усі хлопці пройшли через вогонь і воду. Тож хлопчиками для биття ми ні для кого точно не будемо. Вийти на майданчик і програти в «одні ворота» – це не про нас. У нас є спортивна гордість, без бою ми не здамося!
– Вийшовши у фінал, всі гравці нашої національної команди забезпечили собі звання майстрів спорту міжнародного класу. Це порадувало?
– Це нас дуже тішило і слугувало неабиякою мотивацією. А зараз наша мотивація – це підтримка рідних вболівальників, яку ми відчуваємо тут, у Кореї. Після кожного матчу перевіряю свій телефон і знаходжу там десятки дзвінків і СМСок з побажаннями успіху. Ви не повірите, як це надихає! Сподіваюся, ми не розчаруємо всіх наших прихильників і цієї неділі.
Нагадаємо, що фінальний матч чоловічого турніру Універсіади відбудеться 12 липня. Початок гри – о 14.00 за київським часом.
Прес-служба ФВУ
