Андрій РОМАНОВИЧ: «Наша сила була в колективі»

 Головний тренер жіночої студентської збірної України, яка завоювала срібні медалі ХХVIII Всесвітньої Універсіади, Андрій РОМАНОВИЧ, розповів прес-службі про те, як команда прийшла до цього успіху.

 ПІДСУМКИ

- На Всесвітній Універсіаді я вже одного разу був і розумів, що щось прогнозувати – це дурна справа, адже результат на таких змаганнях залежить від багатьох факторів – від жеребкування груп, складів команд і таке інше… Тому ми поставили перед собою одну задачу – з цієї ситуації, з цим підбором гравців вичавити максимум з того, що ми можемо. У підсумку так воно і вийшло. На Універсіаді пощастило нам тільки в одному – фаворит змагань збірна Росії була в одній попередній групі з нами, тож в плей-офф ми могли зустрітися тільки у фіналі. Я прекрасно розумію, що якщо б зійшлися з російською командою на іншій стадії, до другого місця ми вже б не добралися – в силу об’єктивних обставин.

- Головний матч збірної України на цьому турнірі – півфінал з Бразилією, чи не так?

- Ні. Вважаю, що у нас було три головних матчі, починаючи з третього матчу групового турніру. В групі за вихід в чвертьфінал ми боролися з командою Китайського Тайбею –добротною та дуже чіпкою командою, як втім і Таїланд, з яким ми зустрілися далі. За напругою ці матчі були такими ж, як і з Бразилією у півфіналі. Хоча, звісно, чим ближче до вершини, тим більше напруга, і бразильська збірна, звісно, потужніше, ніж наші азіатські суперники. 

ПОБУДОВА ГРИ

- Як планували будувати гру на змаганнях, виходячи з того підбору гравців, що у вас був?

- Якщо говорити в цілому, то треба було чітко розподілити задачі між гравцями, які у нас були. Ми прекрасно знали свої плюси та мінуси. Наприклад, Надя Кодола після довгого сезону була на спаді, тому, коли вистачало запасу міцності, вона була в плюсах і виконувала свою роботу на своєму рівні. Потім включалася у гру Анна Степанюк. В трьох матчах – з Тайбеєм, Таїландом та Бразилією, вона виходила на заміну, коли, ії допомога була потрібна, як повітря. Мало того, що Аня не загубилася, вона суттєво додавала у грі команди. Наприклад, у грі з Тайбеєм вона своєю атакою та подачею внесла корінний перелом.

Ще один момент ротації. Зі зв’язуючою Мариною Дегтярьовою ми знайшли спільну мову, але були деякі моменти, які не дозволяли використовувати по максимуму ії потенціал. По-перше, вона не грала в українському чемпіонаті цілий рік, ми ії не бачили, тож деякою мірою ризикували. По-друге, тренер та зв’язуюча повинні бути однім цілим в розумінні гри, повинні розуміти та відчувати один одного з півслова, з пів погляду. У важкі моменти цього взаєморозуміння нам з Мариною не вистачало. Тут допомогла зв’язуюча з «Галичанки», з якою ми вже кілька років працюємо разом, Ангеліна Дуб’янська. Вона могла виконати, нехай не краще в технічному плані, але тактично те, що було треба в тій, чи інший момент. І таким чином вона повитаскувала пару ігор.

Ще один момент – з виходом на заміну Катерини Дудник. Ми ії тримали, випускали в деяких матчах з лави і потім, в певний момент, вона зробила свою справу. Тож все, що ми планували в плані ротації, спрацювало.

УКРАЇНСЬКЕ-АЗІАТСЬКЕ ПРОТИСТОЯННЯ

- Чи можна говорити, що ці дві азіатські команди грали в одному стилі?

- Так і було. Нажаль, ми працювали без статистика. І досвід говорить про те, що така людина на таких змаганнях необхідна, тому що в певні моменти ми починаємо гру з нуля, починаємо гадати, що і де, і вже по ходу справи розбиратися. Тому дуже добре, що в мене був хороший, надійний помічник в особі Євгена Ніколаєва, з яким упродовж турніру ми розподіляли та разом вирішували тактичні задачі. Звісно, було б простіше їх вирішувати, якщо ми готовилися до матчу за допомогою статистика.

- Про поєдинок з Бразилією ми поговоримо детальніше. А поки таке питання. Що стало  ключем до перемоги в матчах з азіатськими командами?

- Обидві ці команди грали швидко, тож треба було впоратися з їх швидкими атакою та розкидом, включити ноги, щоб угнатися за нами. У підсумку основних нападників цих команд ми десь навпіл нейтралізували. В той же час ми використали свою перевагу в зрості та міцності. Якщо захист та прийом ми утримали на одному з ними рівні, то мали перевагу на блоці і, за рахунок високого зйому Лісєєнкової, Кодоли та Степанюк, переграли суперника в атаці.

11 липня. Кванджу. Тренерський штаб жіночої студентської збірної України на Всесвітній Універсиіади зі срібними нагородами змагань (зліва направо): помічник головного тренера Євген НІКОЛАЄВ, головний тренер Андрій РОМАНОВИЧ та масажист Дмитро ТРИГУБ

БРАЗИЛІЯ

- Більш детальніше про півфінал. Як тактично була побудована гра з бразилійками?

- Ми мали деяку інформацію про нашого суперника - бачили їх матч з японками на груповій стадії, розібрали цей матч по прийому, блоку та атаці, визначивши пріоритетні атакуючи напрями суперника. Тобто була проведена проста робота по тактиці, ми нічого не придумували. Стояло питання простого тактичного правила: використати по максимуму свої сильні сторони та спробувати нівелювати сильні напрямки у противника. На цьому сконцентрувалися при підготовці до матчу і в підсумку змогли більш-менш нейтралізувати двох основних нападників, а своїх - використати по максимуму. Діяли в основному через краї сітки, адже бразильські центральні були вище та міцніші за наших.

- З тактикою все зрозуміло, а яким був психологічний настрій, адже тільки ім’я «Бразилія» могло нанести серйозний удар по психології гравців?

- У нас не було психологічних проблем в жодному матчі, адже майже всі волейболістки команди доволі досвідчені. Не боялися ми і бразилійок. Головним нашим козирем на турнірі був наш колектив. Всі дівчатка розуміли всю ситуацію, розуміли, що ніяких фінансових бонусів не матимуть, розуміли, що ми їдемо в Корею просто представляти свою країну, представляти себе. Я так і сказав дівчаткам: «Якщо ми вже дали згоду представляти студентську збірну, то як професіонали давайте діятимемо дружньо та постараємося вичавити з ситуації максимум». Так воно і вийшло. Всі працювали з гарним настроєм, хто, скільки міг, той стільки і віддав заради досягнення результату.

- Доля третьої та четвертої партій, а з ними напевно і матчу, вирішувалися на «більше-менше». Завдяки чому вдалося схилити шальки терезів на свою користь?

- По-перше, всі працювали, як бджілки, вичавлювали з себе максимум. По-друге, у нас спрацювали всі заміни, які ми робили в ключові моменти, вони на голову переграли гравців, які виходили на заміну у складі збірної Бразилії. Так в останньому розіграші нашого матчу промахнулася саме волейболістка, яка вийшла на заміну. Причому це була основна діагональна, яка вийшла замість другого номеру на цій позиції. У нас люди з лави необхідні м’ячі позабивали, і взагалі ми зіграли набагато чистіше, хоча гра в цілому була рівною.

РОСІЯ

- Після серії виснажливих матчів чи були сили у волейболісток – моральні, фізичні, боротися у фіналі з потужною збірної Росії?

- Ні, таких сил не було. Коротка підготовка далася взнаки. Дівчатка і морально, і фізично були виснажені. Ці матчі, про які ви сказали, вони дійсно забрали стільки сил, стільки емоцій, що це ажніяк неможна відновити. Навіть, якщо б хотіли, ніякої фармакології у нас не було. Ось вам проколи професіональної підготовки для ігор такого рівня.

Крім того, волейболістки української збірної за досвідом матчів на рівні екстра-класу, фізичними даними та багатьма іншими параметрами суттєво поступалися російській команді. Я вже не говорю про якість підготовки збірних – це взагалі немає сенсу порівнювати. Будь-який спеціаліст в спорті розуміє, що комплектація та підготовка – це два основних компоненти, які роблять результат. І за комплектацією, і за підготовкою – ми програємо. Причому за останнім раз в триста, якщо навіть приблизно порахувати затрати на підготовчий процес. Вони готувалися до турніру два місяці, ми – в загальній сумі два тижні, враховуючи тренування вже в Кореї.

У нас в іграх російською збірною був єдиний козир, і його ми використали в матчі попереднього етапу – це ефект несподіванки. Тоді ми виграли першу партію. От і все.

- Якщо б вам сказали напередодні Універсіади сказали, що жіноча збірна України посяде друге місце на цьому змагання, щоб ви йому відповіли?

- Я би відповів: «Я буду дуже радіти». Я довгий час працюю на високому рівні і розумію, що несподіванки, чи негативні, чи позитивні, в спорті іноді трапляються. Тому я не дивуюся тому результату, який ми показали. Тому що мінуси в підготовки гравці нівелювали своїм великим бажанням, великою самовіддачею.

ВЕЛИКА ВДЯЧНІСТЬ

- Наприкінці бесіди я хочу щиро подякувати тим людям, які нам допомогли успішно виступи на Всесвітній Універсіаді, особливо ректору Тернопільського національного економічного університету Андрію Крисоватому, а також ректорам Харківської державної академії фізичної культури, Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, керівництву клубів Суперліги - «Хіміка» та «Сєвєродончанки», які направили своїх гравців в студентську збірну. Окрема подяка всій команді, зокрема гравцям, своїм помічникам – тренеру  Євгену Ніколаєву та масажисту Дмитру Тригубу.

Прес-служба ФВУ