Віктор МИХАЛЬЧУК: «Головне – є постійний прогрес»

В минулому турі чоловічої Cуперліги свою першу перемогу здобув новачок дивізіону – львівський «Барком-Кажани». Нагадаємо, що цей колектив за два роки зробив ривок з першої ліги в Суперлігу. Звісно, цей зліт не був простим – путівка в Суперлігу, наприклад, була виборена у битві з «Юракадемією», яка постійно виступала в лізі найсильніших. Непросто даються львів’янам і перші кроки на новій висоті. Так, на першому етапі Кубку «Барком» посів лише третє в групі, та завершив боротьбу. Перемога в чемпіонаті прийшла лише в сьомому за рахунком матчі. Про становлення команди в інтерв’ю прес-службі ФВУ ії головного тренера, одеського спеціаліста Віктора МИХАЛЬЧУКА.

 СТАНОВЛЕННЯ. ПЕРШИ КРОКИ

- Вікторе Іллічу, чи задоволені, як команда прогресує на даному етапі розвитку?

- Звісно, завжди хотілось би завжди кращого, але…  Для початку треба постійно тримати баланс прийом-подача на рівні із суперниками. Як говорять, треба спочатку піднести патрони. Далі займатимемось тим, щоб їх в достатньої степені розподілити. Маю на увазі, перш за все, тактику ведення гри. Після цього необхідно слідкувати за тим, яким чином ми це використовуємо. Природно, не забуваємо про такі компоненти як подача, блокування, загальна гра.

На даному можна казати, що в свідомості команди – гравців та тренерів, адаптація до Суперліги відбулася. Гравці, на мій погляд, вже розуміють, що від них потребується, тренерський склад розуміє, що потребується від них, що потребується команді для того, щоб достойно виглядати в Суперлізі. Команді-дебютанту адаптація на цьому рівні необхідна. Це тільки зовні здається, що все просто, але коли встає питання виконання елементів, відразу відчувається різниця з вищою лігою.

- Перш за все гравцям треба переломити себе психологічно. Так?

- І це теж. Але й і в технічному у плані також. У вищій лізі, навіть при великій кількості помилок, вдавалося досягати певного результату, в Суперлізі, звісно, це не прощається. Деякі гравці мають досвід виступу у вищому дивізіоні, але в командних діях це поки що не проявляється.

- Наскільки гравці сприймають ваші вимоги в тренувальному процесі?

- Мені важко судити, про це, напевно, краще спитати у самих гравців. Якщо проходячи через програші та невдачі, гравці не ламаються, значить, щось сприймають. Комусь може здається, якщо тренер сказав, то гравцю це виконати достатньо просто, але в волейболі такого, нажаль, не буває. Як рухатиметься команда далі, побачимо, але можна з впевненістю сказати, що легкої прогулянки в Суперлізі для «Баркому» не було, немає та не буде.

- Чи не було збоку керівництва тиску стосовно відсутності перемог в трьох турах?

- Напевно будь-який керівник клубу бажає перемог, але тиску як такого немає. Є розуміння ситуації, є взаєморозуміння всередині клубу. Є велика відповідальність тренерського штабу, і ми шукаємо шляхи, щоб команда і надалі прогресувала. Поки що від туру до туру поступовий прогрес є.

Є свої амбіції, є своє самолюбство, і хочеться, щоб цими якостями перейнялися і гравці, є особиста відповідальність перед собою, перед керівництвом. Це для мене і є мотивацією.

ПЕРША ПЕРЕМОГА

- В минулому турі «Барком-Кажани» здобув свою першу перемогу в Суперлізі, взявши верх над «ВНАУ». В вашому житті було чимало перемог, але не можу не спитати, які емоції викликав цій успіх?

- Природно, що позитивні. Спочатку. Звісно, хотілось би більшого у другому матчі, але нажаль не вийшло. Успіхом можна назвати і перше очко, яке ми набрали, вигравши свою другу партію. Внутрішній стан був таким: «Нарешті набрали очко», тому що до перемог команда йде важко. По-перше, у нас початок чемпіонату вийшов дуже важким за календарем. По-друге, були у нас і суб’єктивні обставини. Команда не була в оптимальному складі, від того й було важко. У гравців була невпевненість, але треба віддати їм належне: вони не зламалися від серії невдач.  Грають, щось не виходить, але вони пробують виправитися, не кидають працювати. І це доставляє приємні враження.

- Переможна гра напевно було показова саме в плані характеру, адже «Барком» поступався з рахунком 1:2, та й четверта була виграна лише в самій кінцівці?

- Так. А в п’ятій партії було легше, на старті ми зробили запас очок.

- За рахунок чого було досягнуто успіху?

- Головне, що відзначу за підсумками цих двох матчів, команда вперше в сезоні показала приблизно однаковий із суперником баланс прийом-подача.  Ось це і принесло успіх. З початку чемпіонату я бачив, що ми поступалися в цих елементах, і ми говорили про це всередині команди, працювали над цим.

ПОГЛЯД В МАЙБУТНЄ

- Як ви оцінюєте потенціал команди?

- Потенціал зазвичай розглядається як можливість додати, наприклад в техніці виконання елементів, в тактичній взаємодії. Тож ми всі разом шукаємо ці можливості, виходячи із тих якостей, які є в наявності. Якщо люди працюють на тренуваннях, якщо вони не ламаються, значить вони бачать свій потенціал. Адже, перш за все, вони самі повинні його бачити.

- Команда молода і напевно досвіду не вистачає?

- Є звісно, позиції, які хочеться зміцнити, зробити їх більш надійними. Це природне прагнення будь-якого тренера. Зараз думаємо, як компенсувати ці позиції, щоб не було випадковостей. Що я маю на увазі? Буває, що у гравця не виходить щось, хоча він і намагається це зробити. Над тим, як компенсувати цю позицію, щоб від цього не страждали командні взаємодії, ми й думаємо. До цього теж треба прийти, адже тренер та керівник розраховує на того, чи іншого гравця, а коли упродовж чемпіонату у нього щось не виходить, вибраний напрям корегується реальністю. Шукаєш варіанти.

- Часто-густо чуєш від тренерів, що в команді не вистачає лідера, який би у важкий момент взяв би гру на себе. Як в «Баркомі» справи в цьому сенсі?

- Цікаве питання. Лідер – важлива складова успіху. Такий гравець повинен приймати рішення, вирішувати ситуації - зробити один-два ейси, наприклад. Що стосується «Баркому», то зараз про це не те, щоб зарано, просто немає необхідності. Йде процес становлення колективу. Лідери, безумовно, з’являться, але, як відомо, лідери не назначаються.

Є сенс говорити про лідерів в окремих амплуа – прийомі, в подачі, загальній грі, нападі, блокуванні. В команді повинні вимальовуватися лідери. Коли команда вже награна, вони починають прорізатися. Не можу сказати, що в «Баркомі» їх немає. У когось виходить, у когось – ні.

В певній ситуації ти довірив певній людині: «Подавай сміливо». Вийде, чи ні, інша справа, але йому це дано, він це може зробити. Що стосується нападу, то зв’язуючий в ключовий момент довіряє тому гравцю, який може прийняти рішення, а не тому, який не може це зробити. В прийомі слабкі місця перекриваються лідером. Такі гравці є в кожній команді, і вони, як я вже говорив, не назначаються, а випрацьовуються в ході ігор.  

- В наступному турі «Барком» чекає зустріч з минулорічним конкурентом «Дніпром»…

- Так нас чекає доволі складний відрізок чемпіонату – два поспіль тури ми граємо зі своїми конкурентами – з «Дніпром» та «Локо-Експресом», причому на виїзді. Ці матчі, як на мене, стануть показниками стійкості духу гравців.

- Львівська команда вже відчула смак перемоги і, можливо, буде легше далі, адже гравці тепер знають, який цей солодкий смак, і напевно мають бажання перемагати ще і ще…

- Ну для цього вони і грають. Грають, звісно, і для глядачів, щоб вони задовольняли свої емоції. А стосовно смаку перемоги… Можна сказати, що смак перемоги – це, коли виходиш на майданчик і тобі смачно, грається в охотку. Думаю, що одна перемога не додасть багато впевненості, але ми знаходимо можливості та резерви всередині команди, щоб вони готувалися та прагнули отримати цей смак, про який я говорив.

Прес-служба ФВУ