Відродження традицій починається зі школи

У квітні чимало заходів відбулося на базі Дитячо-юнацької спортивної школи «Джинестра» в Одесі. Про волейбольне життя в цій альма-матер розповідає директор школи Михайло ЗОТОВ. 

Ми вже писали про турнір пам’яті легендарного тренера, педагога і спортивного адміністратора Євгена Георгійовича Горбачова, який проходив у першій половині місяця у школі «Джинестри». Його переможцями, до речі, стали саме вихованки ДЮСШ «Джинестра». Жіночий волейбол у Південній Пальмірі має славні традиції. Приємно, що Одеса живе не лише минулим, але й майбутнім.

Про це директор ДЮСШ «Джінестра» Михайло Зотов розповів в інетерв’ю газеті «Вечірня Одеси».

— Будівля на Ланжеронівській, 24-а по-своєму легендарна. Що ви відчували, увійшовши в спортивний зал у новій якості?

— Відчував хвилювання і колосальну відповідальність. Адже я сам є вихованцем СДЮШОР «Буревісник», яка функціонувала тут аж до 1990 року. Її директора Володимира Валентиновича Шуригіна, як і іншого ветерана одеського спорту Володимира Семеновича Миропольского, вважаю своїм вчителем. Про репутацію школи говорить хоча б такий факт: свого часу вона посідала 1-е місце в комплексній програмі СДЮШОР у всьому Радянському Союзі!

Потім на цій базі метр одеського волейболу Юрій Ісидорович Курильський намагався об"єднати обидві наші команди майстрів — чоловічу і жіночу, але з різних причин ідея не знайшла свого втілення. Натомість виник волейбольно-тенісний клуб. Потім якийсь час будинок за призначенням не використовувався, поки, нарешті, в березні минулого року керівництвом міста не була створена ДЮСШ «Джинестра».

— Можна сказати, що ви дещо змінили вектор своєї діяльності. Раніше, як мені добре відомо, ви докладали чимало зусиль для відродження команд майстрів.

— Це дійсно так. Починаючи з 2007 року, робилося кілька спроб реанімувати чоловічу команду. Не втрачаємо в цьому плані оптимізму і тепер (це тема окремої розмови), але зараз прийшло чітке розуміння: відродження переможних традицій одеського волейболу потрібно починати з дітей.

— Потягнете непросту ношу?

— Я в спорті, і у волейболі зокрема, людина не стороння. Маю вищу тренерську категорію. Працював тренером-адміністратором жіночої команди «Медін» («Январка»), був старшим тренером чоловічого волейбольного клубу «Космос», який захищав честь військ ППО ЗС України. А організаційно-господарський досвід набув у... обласній федерації регбі, в якій чотири роки працював на посаді спортивного директора. Думаю, що така база при великому бажанні працювати дозволить здійснити намічені плани, а їх у мене безліч.

— З чого почали на новому місці, Михайло Леонідовичу?

— Знаєте, у моїй трудовій біографії є два періоди, коли я працював у Чорноморському пароплавстві. А про що в першу чергу повинен думати новий капітан, заступаючи на вахту? Про підбір екіпажу! Ось і моя найперша задача сьогодні — зібрати колектив однодумців.

У школі є вісім тренерських ставок. До мого приходу заняття проводили двоє — Марія Боярська і Валерій Бандура. Крім того, по півставки займають колишній гравець команди майстрів Олексій Нестеренко (на базі середньої школи № 20) та відома за виступами за «Джинестру» Світлана Чуріна (СШ № 25). Підписаний договір з двома тренерами з житлового масиву Котовського, вони почнуть працювати на базі загальноосвітніх шкіл з 1 вересня.

Таким чином, вільні ще чотири ставки. Завдання — повністю укомплектувати штат до 1 червня, щоб якомога більше охопити дітей влітку. Адже підготовка на морському повітрі, на піску має величезні переваги. Нерозумно ними не скористатися. Очікуємо на прихід досвідченого завуча. Набираємо технічний персонал, запросили медсестру з лікарсько-фізкультурного диспансеру. Вважаю успіхом прихід на місце коменданта колишнього боцмана — у такої людини порядок повинен бути зразковий, тим більше що в недалекому майбутньому збираємося провести ремонт приміщення.

— І скільки дітей сьогодні займаються в «Джинестрі»?

— На 1 січня 2016 року — 79 осіб. Хотілося б, щоб до кінця року це число зросло до чотирьохсот. Крім класичного волейболу в школі культивується волейбол пляжний — а це, до речі, олімпійський вид спорту. І перша «ластівка» з нашого гнізда вже вилетіла.

— І куди ж вона «прилетіла»?

— Треба реально оцінювати сьогоднішні можливості. Тому 13-те місце вихованців Марії Боярської (при 23 командах) на турі зимового чемпіонату України з пляжного волейболу в Новій Каховці вважаю невеликим, але успіхом. На початку квітня у Кіровограді відбувся фінал, хлопці теж брали там участь.

10 квітня відбувся турнір, присвячений річниці визволення Одеси від фашистів, у ньому брала участь наша команда, складена з гравців 2000 року народження, і посіла перше місце. Ці змагання були цікаві тим, що стали для школи першим офіційним турніром в «класиці».

Ну і, природно, збираємося заявлятися в чемпіонати України з різним віком. Розуміємо, що високих результатів чекати зарано, але з чогось же треба починати!

— Був час, коли на всіх одеських пляжах панував волейбол. Сьогодні у молоді дуже багато інших спокус...

— Це так. Але ми самі не до кінця використовуємо наявні можливості. Про що говорити, якщо протягом п"яти років фактично не функціонує обласна федерація?! На мій погляд, просто необхідно терміново скликати звітно-виборну конференцію і обрати виконком — людей, яким небайдуже майбутнє одеського волейболу.

Тим більше, що місто сьогодні надає нам дієву допомогу. Вже саме створення ДЮСШ «Джинестра» у наш непростий час говорить багато про що. Крім того, неподалік від Траси здоров"я в районі Чкаловського пляжу планується реконструкція баскетбольного майданчика та будівництво майданчика для пляжного волейболу. Так що, впевнений, рано чи пізно (хотілося б, щоб раніше) колишня слава одеського волейболу обов"язково повернеться.

— Та ви — оптиміст, Михайло Леонідовичу!

— Я оптиміст, тому що знаю волейбольний потенціал Одеси: запалимо сірник — побачимо багаття.

Прес-служба ФВУ за матеріалами газети «Вечірня Одеса»