_pictogram.svg.png)
Сезон для чернігівського «Буревісника» завершився вдало! Підопічні Миколи БЛАГОДАРНОГО впевнено виграли Перехідний турнір, а разом з цим здобули квиток до Суперліги наступного сезону.
Перше питання, поставлене головному тренеру чернігівців, змусило єдиного українського керманича, який брав участь у всіх 24-х чемпіонатах, довго мовчати, а потім тактовно ухилитися від відповіді.
– Миколо Петровичу, як ви привітали своїх підопічних із перемогою у Перехідному турнірі?
– …Без коментарів. Хоча зауважу, що дуже пишаюся своїми хлопцями у цьому сезоні.
– Була об’єктивна можливість досягти більшого?
– З урахуванням того складу, який у нас був, ми показали максимум того, що могли. Хоча, бажання гравців та мої власні амбіції, звичайно, прагнули більшого. Проте, я розумів, що втратив майже весь склад, тому не міг розраховувати на більше.
Після того, як за два сезони команду залишили 10 гравців, у складі лишилося лише шість хлопців, які грають більше двох років. Наприклад, Денис Данилов, який, не дивлячись на те, що йому вже 25 років, лише третій рік у спорті. Або Олександр Гладенко. Він теж лише у 18 чи 19 почав займатися волейболом, і це лише його третій сезон у команді. Олексій Прохоренко взагалі самоучка... Другий рік догравальником у нас виступає Богдан Татаренко. Хоча раніше він був першим темпом.
Павло Дикун – наш основний діагональщик – взагалі грав із травмою плеча та наразі готується до операції. А Андрій Чмирьов завжди був діагональником та ніколи не стояв на прийомі. Тому освоїти функції приймаючого так швидко, як він зумів це зробити за лічені місяці, – майже нереально. Андрій досяг унікальних результатів. По факту, досвідченими гравцями було закрито лише дві позиції: ліберо, де грав Олександр Старченко, та зв’язуючого, яку закривав капітан команди Володимир Борисенко. Разом із Богданом Татаренком вони є вихованцями чернігівського волейболу, учнями місцевої ДЮСШ.
У тому, що наш клуб випускає кваліфікованих гравців, сумніватися не варто. Про рівень підготовки свідчить той факт, що наші вихованці потім є на перших ролях в українському волейболі. Максим Ніколайчук, наприклад, був капітаном «Хімпрома». Або ж – Олексій Денін, якого колись відрахували з пляжного волейболу. За чотири роки, проведені в нашому клубі, він з тріумфом повернувся до «пляжки» та сьогодні є одним з кращих гравців.
– Можливо, саме тому у Кубку України «Буревісник» увійшов до четвірки найсильніших?
– Наша команда демонструвала чудову гру! Завадила лише відсутність досвіду. Могли б, звичайно, зіграти більш вдало, але після гри з «Локомотивом» зрозуміли, що до фіналу нам не потрапити. Великою проблемою стали травми гравців.
– Що ще ставало вам на заваді, окрім проблем зі складом?
– Розумієте, навколо фрази «немає грошей» ще ніколи нічого не створювалося. На сьогоднішній день ми, напевно, найменш забезпечений клуб Суперліги. В таких умовах хлопцям складно постійно підтримувати свій фізичний та моральний стан на одному рівні.
– Але ж у Перехідному турнірі вам не було рівних…
– Так, до цих змагань команда підійшла у своїй найкращій формі. Хлопці віддавалися повністю. За це я їм дуже вдячний.
– Що допомогло так підготуватися?
– Значну роль зіграло те, що президент клубу Микола Носко запросив для підготовки психолога – Андрія Миколайовича Кузнєцова. Він багато працював з командою, і через це гравці значно менше хвилювалися. А настрій має велике значення. У тому числі завдяки цьому команда усі шість матчів провела на максимумі своїх можливостей.
Взагалі, керівництво клубу разом із директором Анатолієм Сотніковим роблять усе можливе, аби гравці почувалися якнайкраще. Проте варто розуміти, що команда не має гарного спонсора. А без нього втриматися у Суперлізі вкрай складно. Сьогодні все тримається на волі та нервах Миколи Носко. Не можу не згадати про допомогу Чернігівської обласної федерації волейболу на чолі з Миколою Дейкуном та підтримку депутата міськради Володимира Магеррамова. Навіть у тих складних умовах, які є сьогодні в країні, вони намагаються вибити для клуба фінанси та підходять до цього питання з повною відповідальністю.
– Хто з гравців особливо вас вразив в іграх Перехідного турніру?
– Олексій Білик. Цей хлопець погано тренується, але у вирішальний момент у діагоналі зіграв чудово! У передостанній грі він травмувався, і ще півтора матчі на його місці виступав Стас Азаров. Це не його позиція, проте і Стас дуже добре постарався.
Окремо хотілося б відзначити ветеранів команди – капітана Володимира Борисенка, ліберо Олександра Старченка та Андрія Педору. Проте, як я вже казав, кожен з гравців заслуговує на вдячність та похвалу. Їхнє ставлення до гри та тренувань було майже винятково показним.
Варто відзначити, що перемога здобувається зусиллями всієї команди. Дякую своїм помічникам Роману Носко та Ігорю Булаху. А ще – окреме «спасибі» найкращому спортивному лікарю в українському волейболі Анатолію Обертинському. Вони витримали навантаження у таких складних умовах чемпіонату.
– Яке завдання стоїть перед командою на наступний сезон?
– По-перше, зберегти цей склад гравців. І, якщо це вдасться, то, думаю, з сьомої сходинки турнірної таблиці ми піднімемося на 1-2 пункти.
Прес-служба ФВУ
