Пляжний волейбол. Валентина ДАВІДОВА: «Ми дуже хочемо зіграти на Олімпійських іграх»  

23:55 | 29 июня 2016

 Ми вже розповідали, що жіноча збірна України з пляжного волейболу сягнула другої сходинки у фінальному раунді у «Continental Cup» в Ставангері і продовжить боротьбу за путівку в Ріо-2016. До вашої уваги коментар від однієї з безпосередніх  учасниць – Валентини ДАВІДОВОЇ.

 

24 червня. Ставангер. Валентина ДАВІДОВА (сидить на піску) в екстазі. Тільки що українки перемогли збірну Австрії та забеспечили собі продовження боротьби за олімпійську путівку. Фото сайту ЄКВ

 

- Про те, що ми гратимемо у олімпійському відборі нам стало відомо десь за тиждень до його початку – в понеділок, після приїзду з Вільнюсу, - розпочала бесіду Валентина. –  Перша реакція – шок!

А потім усвідомлення високої відповідальності, яка на нас полягає. Адже Україна ще жодного разу не була представлена на Олімпійських іграх в пляжному волейболі. І ми тренувалися, працювали, розуміючі це. В цілому, ми були готові морально та фізично до цих змагань, ми знали, із суперниками якого рівня на належить грати.

- Якась інформація була про суперників?

- Була інформація тільки про австрійську та російську команди.

- Відправляючись в Норвегію, могли передбачити, чим це все закінчиться?

- Ні-і, що ви! У нас навіть в думках такого не було. Так, ми, звичайно, налаштовувалися на боротьбу, але не могли уявити, що дійдемо до фіналу.

- Судячи з всього перший матч зі збірної Норвегії дозволив втягнутися в турнір. Матч був виграний достатньо впевнено?

- Саме так і вийшло. Спасибі нашій другій команді, яка виграла у першої збірної Норвегії. Це дало нам великий поштовх, і ми впевнено вступили в боротьбу з другою норвезькою парою.

- Швидко вигравши цей матч, ви напевно могли подивитися за ймовірними суперниками. Так?

- Так, але в більшості матчі йшли паралельно, плюс йшли сильні дощі, тому після ігор швидко бігли в готель.

- З іншими скандинавками – шведками – було явно складніше…

- Так. Дівчатка - Іра та Інна Махно програли, і нам треба було вигравати і перший матч, і наступний – «золотий». Друга команда Швеції теж була непростою - одна з волейболісток було доволі високоросла, тож були певні складнощі. Але ми знайшли ключик до цієї пари. «Золотий матч» був набагато важче – ми сперечалися з дуже досвідченими суперницями . Але перебороли спочатку себе, а потім і суперниць.

- Чи був якійсь момент упродовж турніру, коли ми повірили, що ви багато чого досягнути?

- Ми повірили в себе вже після перемоги над австрійками. Ми до цього по два рази зустрічалися  і з першою, і другою командами. Ми розуміли, що друга за рейтингом австрійська пара нам по зубах, то перемогли першу – буде дуже і дуже складно. Адже пара Швайгер/ Хансел займала і призові місця на «оупенах», і на турнірах серії «Grand Slam». Але ми з тренерськім штабом – з Миколою Бабічем та Василем Букиним - їх розібрали, та добилися звитяги. Без допомоги тренерів ми б не досягли такого успіху – це точно.

- На що звернули увагу у грі найсильнішої австрійської пари, за рахунок чого вдалося добитися успіху?

- Обидві суперниці універсальні гравці -  можуть і атакувати, і захищатися, а також добре грати на блоці. Крім того, володіють гострою подачею.  Найголовнішим в цьому матчі стало те, що ми впоралися зі своїм прийомом. Разом з цим ми заставили суперниць помилятися в цьому елементі – у них не було гарною доводки, щоб проводити зручні атаки, тож вони більшою мірою накочували.  Плюс Женя Щипкова зарекомендувала себе сильною блокуючою, і через, мабуть, це вони боялися бити. Женя була просто богинею блоку.

- А ви, якщо судити по фотографіям змагань, чимало м’ячів достали в захисті? (на фото сайту cev.lu)

- Так, прийшлось попрацювати (посміхається).

- В фіналі конкурували з голландською збірною...

- Інформації про них ніякої не було. Жодної гри за їх участю не бачили. Навіть в обличчя не знали. Прийшлося шукати в Інтернеті. Проглянули, проаналізували. Із другою командою впоралися, з першою – прийшлося грати в «золотому матчі». Знали, що у суперниць сильна подача, особливо у ван дер Вліст, але в першій партії подача у неї не пішла. Завдяки цьому ми тут і виграли. В другій – вона стала ризикувати, а подача в неї, можна сказати, убойна. Ми не впоралися, хоча і готувалися до цього.

- На тай-брейку, судячи з репортажу сайту ЄКВ, гра відразу не пішла…

- Так. Ми спробували реабілітуватися, намагалася доставати догравання, але відрив був дуже великий.

- Які емоції переважали після фінального свистку?

- В глибині душі ми, звичайно, засмутилися. Але позитиву було більше – ми зрозуміли, що можемо грати з командами високого класу, хоча ми й новачки на цьому рівні. Розуміємо, що у вирішальному раунді буде ще складніше. Але ми налаштовані на серйозну боротьбу – ми дуже хочемо зіграти на Олімпійських іграх.

- Яка підготовка планується до заключному етапу відбору на Олімпійські ігри?

- Після прильоту ми отримали вихідний. Два дні тренувань, після чого в своєму рідному Запоріжжі зіграємо на Кубку України. Планується, що в понеділок ми вилітаємо до Сочі.

 

Прес-служба ФВУ

Источник