_pictogram.svg.png)
Як ми обіцяли, ми розпочинаємо рубрику «Срібна команда», в якій розповімо про гравців та тренерів збірної України (U-20), які нещодавно завоювали срібні медалі чемпіонату Європи-2016.
РУБРИКА "СРІБНА КОМАНДА"
Матеріали спеціальної рубріки публікуватимуться у вільному порядку, незалежно від вкладу, який було зроблено в це історичне досягнення. Про когось розповімо більше, про когось - менше, але ми впевнені, що кожний призер – важлива складова в командному механізму. Крім вражень від чемпіонату, призер розкажуть про себе, поділяться планами на майбутнє. Питання десь повторюватимуться, але відповіді на них, звісно, різні, що дасть нам у підсумку загальний портрет «срібної команди».
ЧАСТИНА ПЕРША
В першій частині до вашої уваги інтерв’ю з центральним блокуючим Володимиром ОСТАПЕНКОМ та кутовим нападником Кирилом ЛИХОДІДОМ.
В Пловдиві вони в основному виходили на заміну. В стартовому складі у цих хлопців один вихід на двох, проте в якому матчі – фінальному. Кирило вийшов на позиції діагонального, замінивши травмованого Дмитра ВІЄЦЬКОГО, та заслужив позитивні відклики. Володимир також запам’ятався виходом на заміну у фінальному матчі, коли за короткий час встиг заробити три очки – в атаці, на блоці та на подачі.
Кирило ЛИХОДІД: "Робота, терпіння та удача - такі складові дива у півфіналі"
- Кирило, коли ми з вами бесідували напередодні змагань, ви говорили, що команда націлюється на високі місця. Чемпіонат завершився – медаль на груді. Все вийшло, як хотілося, чи трохи більше?
- Думаю, що трохи більше. Націлювалися потрапити в першу «четвірку», але щоб стати другими – напевно ніхто і представити не міг.
- Чи був такий момент, коли ви повірили, що збірна України може боротися за медалі?
- Так. Це трапилося після перемоги над Словенією, коли ми перемогли достатньо легко. Хлопці повірили в себе, і після цього пішла хвиля перемог.
- Для вас який момент був найяскравішим на цьому чемпіонаті?
- Звичайно ж, п’ята партія півфінального матчу з Італією. Коли при рахунку 9:13 Олег вийшов на подачу. Це була сама інтригуюча гра за весь чемпіонат. Після матчу емоції просто переповнювали напевно кожного в ігровому залі, а нас так взагалі накрило. Це просто не передати словами.
- Коли Олег вийшов на подачу, уявляли що перемога реальна?
- Чесно кажучи, не вірив, що це можливо. Але сили зверху напевно іноді допомагають.
- Це було диво?
- Диво, робота, терпіння та трохи удачі.
- Що скажете про свою участь в цьому чемпіонаті?
- Коли, виходив на заміну, зокрема у фінальній грі, вважаю, відіграв непогано. Хоча можна було б і краще. В принципі, задоволений своєю грою на цьому чемпіонаті.
- Очікував, що вийдете у фіналі замість Дмитра Вієцького?
- Це стало відомо після ранкового тренування в день фіналу. Тоді стало відомо, що Діма у фіналі зіграти не зможе.
- Як це – грати у фіналі чемпіонату Європи?
- Це просто неймовірно. Таке буває напевно раз в житті. Непередавано. Всередині – буря емоцій. А коли виграється м’яч, просто шикарні відчуття.
- Що для вас означає ця нагорода?
- Це – результат роботи. І це достойний результат, я вважаю. Всі хлопці проробили великий обсяг роботи в період підготовки і заслужили цю медаль.
- Кілька слів про себе?
- Розпочинав займатися волейболом в ДЮСШ міста Артемівська (зараз Бахмут. – прес-служба). В дев’ятому класі переїхав в Харків, де п’ять років займався в ХДВУФК №1. Потрапив в юніорську збірну, став срібним призером чемпіонату Європи. Напевно продовжу свою кар’єру в «Локомотиві» (бесіда проходила 11 вересня, а потім стало відомо, що в сезоні-2016/17 Кирило гратиме у «Херсон-Сіті».- прес-служба).
- Що рухає вами у волейболі?
- Хочу з кожним роком досягати всі більш високих результатів, більше, ніж «срібло» чемпіонату Європи серед юніорів. Хочеться якнайчастіше стояти на п’єдесталі крупних змагань.
- Які найближчі цілі в цьому відношенні?
- Завоювати призові місця на головний змаганнях наступного року – Всесвітній Універсіаді та чемпіонаті світу (U-21), куди треба ще відібратися.
Володимир ОСТАПЕНКО: "Хочу стати "зіркою"
- Для мене, як і для багатьох хлопців, це перший подібний чемпіонат. Чимало цікавих команд, що, звісно дало чималий досвід, який стане в нагоді в майбутньому.
- Що для вас ця срібна нагорода?
- Я дуже пишаюся нашою командою. Що тут ще додати?!
- Перед чемпіонатом очікували, що такий підсумок можливий?
- Розмови на цю тему були, як на мене, жартівними: «Ось поїдемо на чемпіонат, посядемо класні місця». Не сильно серйозно ми про це думали. Але по ходу змагань ми відчули, що здатні боротися за високі позиції.
- Який матч для вас став самим пам’ятним на змаганнях?
- Напевно з Італією. Ми згуртувалися, психологічно зламали суперника та досягли перемоги.
- Як оцінюєш свою гру на чемпіонаті?
- В матчі з Італією вийшов в складний момент, в четвертій партії, коли треба було покричати, завести команду. Деякою мірою це вдалося. В цілому, від своєю гри позитивні враження. До того ж і в фіналі вдалося пограти. Зробив ейс, заблокував діагонального, забив м’яч, який переходить. Виходить, в чомусь допоміг команді.
- За рахунок чого став можливим цей прорив, адже ще рік тому збірна України (U-19) взагалі не потрапляла у фінальну частину?
- Велике бажання, командна робота. Дуже важливо постійно над собою працювати – без цього нічого не доб’єшся. Якщо є бажання, навіть без техніки, ти зможеш дістати самий неймовірний м’яч та допомогти команді, дати їй необхідний імпульс.
- Трохи про себе…
- Розпочав займатися волейболом у Полтаві. Через якійсь час мене запросили в школу харківського «Локомотиву», хоча, чесно кажучи, не задумувався про професійну кар’єру. З тих пір поступово, крок за кроком, додаю в майстерності.
- Які цілі ставите в кар’єрі?
- Хотілось би стати «зіркою», щоб люди на вулиці впізнавали та приходили на волейбол, щоб подивитися саме на мою гру.
Прес-служба ФВУ
