«Золота Євроліга» (чоловіки та жінки). 3-й тур. Поступилися, але боротьба продовжується

«Золота Євроліга» (чоловіки та жінки). 3-й тур. Поступилися, але боротьба продовжується 

Попри локальні невдачі, підопічні Угіса Крастіньша та Гарія Єгіазарова зберігать шанси на вихід до "Фіналу чотирьох"

Звичайно, виступ обох українських збірних у 3-му турі змагань успішним ніяк не назвеш. Але й посипати голову попелом не варто. Так, наші хлопці та дівчата поступилися фактично прямим конкурентам у боротьбі за путівки до "Фіналу чотирьох" - це сигнал символічний. Однак сталося це в гостях. А вирішальні поєдинки підопічним Угіса Крастіньша та Гарія Єгіазарова, все ж таки, належить провести на арені запорізького Палацу спорту "Юність". І якщо його трибуни зберуть солідну кількість справжніх уболівальників - опонентам не позаздриш. А що саме такі вболівальники в Україні є - тепер уже остаточно можна не сумніватися!

Чоловіки. Група С

БІЛОРУСЬ – УКРАЇНА – 3:1

(25:18, 25:22, 20:25, 26:24)

Білорусь: Кураш (набрав 3 очки), Куклінський (19), Бусел (9), Міскевич (8), Радзюк (21), Шмат (6); Аплевич (л), Шкредау, Бабчевич, Тишкевич (1). Тренер – Віктор БЕКША.

Україна: Дрозд (5), Ковальчук (1), Плотницький (16), Семенюк (8), Тевкун (18), Єрещенко (19); Фомін (л), Брова (л), Діденко, Ковальов. Тренер – Угіс КРАСТІНЬШ.

Тривалість матчу: 115 хв. (27+29+28+31).

Судді: Мацієвські (Польща), Бакунович (Білорусь).

Кращі гравці (за версією ФВУ): Радзюк – Єрещенко.

1 червня. Мінськ. "Чижовка-Арена". 1100 глядачів.

За ініціативи президента ФВУ Михайла Мельника, вперше в історії вітчизняного волейболу для вболівальників був організований безкоштовний автобус та квитки на міжнародний поєдинок. У даному випадку - до Мінська, де чоловіча збірна України, після дошкульної поразки від Чехії, конче потребувала прояву до себе справді теплої уваги. І бажаючих надати її виявилося чимало. Дзвінки до відповідальної особи ФВУ надходили звідусіль. Зрештою, група підтримки й отримала на заздрість солідну географію: її склали шанувальники волейболу із Києва, Львова, Харкова, Чернігова і Білої Церкви, а також з Вінницької, Кіровоградської та навіть Луганської областей! Щире розчарування висловлювали вболівальники з Дніпра, Житомира, Івано-Франківська, Запоріжжя та Луцька через неможливість скласти компанію саме цього разу. Отже, люди, яким не байдужі виступи українських волейболістів, насправді є в різних куточках нашої держави. І це справді чудово! 

...Колоритний автобус у національних кольорах із комфортом доставив 35 осіб до столиці Білорусі, і їхня поява там стала для місцевих шанувальників волейболу справжнім шоком. Адже, попри переповнені трибуни шикарної "Чижовка-Арени", українська група, "озброєна" державними прапорами, дудками та потужними голосовими зв"язками, не змовкала майже ні на мить і перекривала старання "червоно-біло-зелених" достатньо очевидно. Це, безумовно, не залишилося поза увагою підопічних Угіса Крастіньша. І вони, як, власне, й господарі паркету, зіграли на помітному емоційному піднесенні, стараючись віддячити своїм шанувальникам по-справжньому змістовною грою. Саме такою вона й вийшла...

Попри кращу зіграність підопічних Віктора Бекши, наші хлопці протиставили дійсно сильним суперникам завидну самовідданість та жагу боротьби до останнього. Єдине - одразу ж не пішла гра у ліберо Дениса Фоміна (білоруси подавали на рідкість потужно й точно!), проте Горден Брова, безмежно щасливий прибуттям до Мінська власної дружини, вступив у поєдинок дуже продуктивно. Тож на паркеті відбувалося шикарне захопливе дійство, де віддати комусь солідну перевагу було неможливо. На повну викладалися білоруси, тією ж монетою відповідали українці. І якби в останніх брак подач (більше 20 запулянь м"яча в нікуди - це неприпустима розкіш, тим більше, у такому запеклому поєдинку!) складав хоча б удвічі менший відсоток, здається, навряд чи господарі майданчику спромоглися "видряпати" принаймні другий сет. 

А ось третій все одно не видряпали. Адже у другій його половині наші волейболісти, титанічними спільними зусиллями на прийомах та блоках, змусили опонентів напомилятися та відновили шалену інтригу. І четверта партія вийшла відповідною. Лідери Білорусі - Павло Куклінський та Андрій Радзюк - справно вели партнерів за собою. У наших же, попри не завжди вивірені передачі від Володимира Ковальчука, не втомлювалися потужно вистрілювати "гармати" Яна Єрещенка, Володимира Тевкуна та Олега Плотницького, який відіграв очевидно продуктивніше, ніж у перших двох матчах "Золотої Євроліги". Під сіткою же на совість старалися Юрій Семенюк та Максим Дрозд. І, знову ж таки, якби не безліч неточних подач...

За невгамовної підтримки вболівальників, наші хлопці спромоглися врятуватися після потрійного матчболу Білорусі! Здавалося, ще трішечки... Та саме в цей момент прискіплива пані Фортуна від них одвернулася. Дві помилки - і господарі майданчику таки вирвали напрочуд важливу перемогу. 

...Приємно відзначити, що найпершим чином українські волейболісти вирушили до групи підтримки і щиро дякували за її старання. А потім охоче фотографувалися з усіма, роздавали автографи та запросто спілкувалися. Навіть просили вибачення, що завершили поєдинок поразкою. Але, на думку прес-служби ФВУ, головним у той момент було інше. Адже самі гравці, та й узагалі вся волейбольна Україна, тоді мали чітко усвідомити - наскільки справді великою та щирою є армія тих, хто на повну переживає за нашу національну команду. Навіть попри невдачі. А такі невдачі, як у Мінську, однозначно роблять усіх сильнішими. До речі, як волейболістів, так і їхніх уболівальників. Не тих, хто у соцмережах звик будь-що кричати "Ганьба!" і "Зрада!", а тих, кого після поєдинку було вже ледь-ледь чути. Тільки з такими в українських збірних є перспективне майбутнє, тільки з такими можна вірити у власні сили й неодмінно прогресувати. Тоді й результат обов"язково прийде. Спільний, позитивний, переможний! 

Отже, віримо в команду!!!

В іншому матчі групи С Чехія завдала поразки Фінляндії - 3:1 (17:25, 25:22, 25:15, 25:22). Таким чином, зараз одноосібним лідером стала Білорусь - 9 очок, далі йдуть Чехія - 5 очок і Україна - 4. Зрозуміло, що тепер стати переможцями групи підопічним Угіса Крастіньша буде вкрай складно. Але зараз українська команда перебереться до Запоріжжя, де проведе всі три заключні поєдинки. А фактор рідних стін - це таки хороший шанс...  

Жінки. Група А

ЧЕХІЯ – УКРАЇНА – 3:1

(25:14, 27:29, 25:18, 25:17)

Чехія: Коссаньова (набрала 24 очки), Пурчартова (8), Орвосова (16), Млєйнкова (4), Трнкова (8), Смідова (3); Досталова (л), Ходанова (11), Патоцкова (1), Свободова, Копецка, Холашкова. Тренер – Іоанніс АЗАЛАЗОПУЛОС.

Україна: Політанська (3), Денисова (20), Карпець (1), Биценко (8), Степанюк (8), Дорсман (14); Нємцева (л), Дрозд (7), Дудник (2), Великоконь. Тренер – Гарій ЄГІАЗАРОВ.

Тривалість матчу: 97 хв. (20+31+24+22).

Судді: Земеліс (Греціія), Грабовськи (Чехія).

Кращі гравці (за версією ФВУ): Коссаньова – Денисова.

1 червня. Брно. Mestska Hala Vodova. 900 глядачів. 

Незважаючи на попередню дещо несподівану поразку від Словаччини, команда Чехії продовжила вважатися спеціалістами головним фаворитом групи. І таки недарма. Адже вона має в своєму складі кількох досить відомих на континентальному рівні виконавиць і, до речі, нині зуміла зібрати фактично всіх найсильніших. Чого про збірну України аж ніяк не скажеш. Плюс до цього - рідні трибуни солідної спортивної арени у Брно підтримували господарок майданчику на совість, багато в чому посприявши тому, що підопічні грецького спеціаліста Іоанніса Азалазопулоса розпочали матч на великому куражі...

Дуже швидко стало зрозуміло, що чешки добре розібрали манеру дій українських волейболісток, оскільки атаки Ганни Степанюк вони неодмінно зустрічали подвійними, а то й потрійними блоками. Тож, у принципі, нема чого дивуватися лише 24 відсоткам реалізації у 29 атаках нашого, насправді, досить яскравого бомбардира.

Паралельно господарки паркету левову частку своїх потужних подач спрямовували саме у бік Степанюк, очевидно, намагаючись остаточно "добити" її психологічно. І певним чином їм це вдалося. А проблеми у діях капітана української збірної солідно позначилися і на діях її партнерок. Звичайно, негативно. Особливо на Діані Карпець, якій суперниці не дозволили зробити фактично нічого. Чимало помилялися й інші підопічні Гарія Єгіазарова.

У той же час у складі Чехії відверто феєрила Андреа Коссаньова. Ця 25-річна догравальниця місцевого "Оломоуца" видала у 29 атаках 62 відсотки реалізації (набрала 24 очки, серед яких 5 - на блоках), а також дуже продуктивно відпрацювала на прийомах, вдало повернувши у гру 75 відсотків м"ячів, спрямованих у її бік. Отримавши ж солідну ударну підтримку з боку Габріели Орвосової, саме Коссаньова стала головним "чеканщиком" впевненого успіху Чехії у стартовому сеті й потужного ривку на початку другого. 

Однак інтрига протистояння на цьому аж ніяк не згасла. У складі українок віднайшлися виконавиці, які спромоглися організувати ефектний камбек. Це постаралися Карина Денисова і Світлана Дорсман, котрим непогано допомогла Дар"я Дрозд, вступивши в гру з лави запасних. Видавши локальний штурм - 8:1, вони забезпечили своїй команді чотири очки переваги. Щоправда, в кінцівці сету чешки прийшли до тями і таки спромоглися перевести партію на "більше-менше". Але й тільки.

Та все ж під час коротенької перерви наставник Чехії зумів знову запалити у своїх підопічних вогник справжньої спортивної люті. Тому коли у третьому сеті "гармати" тих же Коссаньової та Орвосової знову запрацювали на повну, зачохлити їх українському блоку вже не судилося. 

В іншому матчі групи А Словаччина розгромила Швецію - 3:0 (25:16, 25:13, 25:16). Таким чином, на даний момент збірні України, Чехії та Словаччини мають у своєму активі по дві перемоги, при цьому у чешок 7 очок, в українок - 6 і в словачок - 5. Тож, можна сказати, головні події в нашій групі тільки розпочинаються...

Прес-служба ФВУ